1. Мотивація навчання і адаптація дитини до школи.

Особистісно-орієнтоване навчання передбачає перш за все активізацію внутрішніх стимулів навчання. Такою внутрішньою спонукальною силою є мотивація навчання. За змістом цього параметру можна судити про рівень шкільної адаптації дитини, ступінь оволодіння навчальною діяльністю і про задоволеність дитини нею.

Головна причина шкільної дезадаптації в молодших класах пов’язана з характером сімейного виховання. Якщо дитина приходить до школи із сім`ї, де вона не почувала почуття “ми”, вона і в нову соціальну спільноту-школу входить із труднощами. Безсвідоме прагнення до відчудження, неприйняття норм і правил будь-якої спільноти заради збереження незмінного “Я” лежить в основі шкільної дезадаптації дітей, вихованих у сім`ях з несформованими почуттями “ми” чи у сім’ях, де батьків від дітей відокремлює стіна відторгнення, байдужості.

Друга причина шкільної дезадаптації молодших школярів полягає у тому, що труднощі в навчанні й поведінці усвідомлюються дітьми через становлення до них учителя, а причини виникнення дезадаптації часто пов’язані зі ставленнями до дитини та її навчання у сім`ї.

Форми дезадаптації:

• непристосованість до предметного боку навчальної діяльності. Корекційні заходи: спеціальні бесіди з дитиною, в ході яких необхідно встановити причини порушень учбових навичок і дати рекомендації батькам;

• нездатність довільно керувати своєю поведінкою. Корекційні заходи: робота з сім`єю; аналіз власної поведінки вчителем з метою попередження неправильної поведінки;

• нездатність прийняти темп шкільного життя. Корекційні заходи: робота з сім`єю, визначення оптимального режиму навантаження учня;

• шкільний невроз, чи “фобія школи”, ‒ неуміння вирішити протиріччя між сімейними і шкільним ми. Корекційні заходи: є необхідним підключенням шкільного психолога ‒ сімейна терапія чи групові заняття для дітей у поєднанні з груповими заняттями для їхніх батьків.

2. Корекція шкільних страхів і тривожності у молодших школярів

Вступ дитини до школи пов'язаний з виникненням одного з найважливіших новоутворень ‒ внутрішньої позиції школяра. Внутрішня позиція ‒ це той мотиваційний центр, який забезпечує спрямованість дитини на навчання, її емоційно-позитивне ставлення до школи, прагнення відповідати образу гарного учня. В тих випадках, коли найважливіші потреби дитини не задоволені, вона може переживати стійке емоційне неблагополуччя: постійне очікування неуспіху в школі, поганого ставлення до себе з боку педагогів і однокласників, боязнь школи, небажання її відвідувати.

Страх ‒ емоційно загострене відображення у свідомості людини конкретної загрози для її життя й благополуччя;

Тривога ‒ емоційно загострене відчуття загрози. Тривога на відміну від страху не завжди є почуттям, що негативно сприймається, оскільки вона можлива і у вигляді радісного хвилювання, оскільки вона можлива і у вигляді радісного хвилювання, схвильованого очікування.

Вікові страхи відмічаються у емоційно чутливих дітей як відображення особливостей їх психічного й особистісного розвитку.

Невротичні страхи характеризуються вищою емоційною інтенсивністю й напруженістю; тривалими протіканням чи постійністю; несприятливими впливом на формування характеру і особистості; взаємозв’язком з іншими невротичними розладами і переживаннями; уникненням об’єкту страху, а також всього нового і невідомого; відносною складністю усунення страхів. Невротичні страхи можуть бути результатом тривалих і невирішуваних переживань.

Виявити страхи молодих школярів можна за допомогою методів незакінчених речень і малювання страхів. Для зняття тривожності у молодих школярів існують цілі комплекси прийомів, вправ. Проте центральну роль відіграють два методи:

1. Метод послідовної десенсибілізації;

2. Метод “відреагування” страху, тривоги, напруги.

Робота зі зняття шкільної тривожності й страхів може проводиться безпосередньою в ході учбових занять, коли використовується окремі методи й прийоми, а також в спеціальній групі. Вона буде мати ефект тільки за умови створення поблажливих умов у сім’ї та школі, підтримуючи позитивне ставлення до дитини з боку оточуючих.