Основні методичні прийоми у тренінгу

1. Дискусії.

2. Мозковий штурм.

3. Ігри.

4. Медитації.

5. Методи невербальної активності.

6. Тестування.

7. Читання посібника.

8. Захист проектів.

9. Міні-лекції.

1. Дискусії

Групова дискусія являється основною формою впливу на учасників тренінгу. Вона виконує відразу декілька функцій:

• полегшує саморозкриття учасників;

• дозволяє кожному проявити свою компетентність і тим самим почувати себе більш комфортно у групі;

• дає змістовний матеріал для діагностики;

• сприяє згуртуванню групи;

• сприяє підвищенню рівня емпатії в групі;

• надає можливість побачити проблему з різних сторін;

• вирішує приховані конфлікти між учасниками і т.д.

Отже, «групова дискусія в психологічному тренінгу — це спільне обговорення будь-якого суперечливого питання, яке дозволяє змінити думку, позиції й установки учасників групи в процесі безпосереднього спілкування».

Типи групових дискусій:

1. Біографічні - група аналізує труднощі особистого або професійного життя окремого учасника, на якого спрямовані інтеракції. Решта учасників висловлює свою думку про його проблеми та свої почуття, реагує на його поведінку, пропонує зворотний зв'язок.

2. Тематичні дискусії - спрямовані на обговорення питань і проблем, які є значущими для всіх учасників групи. Тематика може не плануватися заздалегідь, група сама шукає проблеми й обговорює їх. Тема може бути заздалегідь обрана керівником або групою, і всі учасники готуються взяти участь в обговорені цієї проблеми.

3. Дискусії, орієнтовані на інтеракцію - спрямовані на групову динаміку, на те, що відбувається між членами групи, які між ними стосунки, взаємні реакції. На цих дискусіях значною мірою реалізується принцип "тут і тепер".

4. Спонтанно виникаюча дискусія — не структурована, тобто й тему для неї вибирають самі учасники, і час їх висловлень не обмежене. Вона може спалахнути в будь-який момент тренінгу (у тому числі й самому його початку) і є великою цінністю для групового процесу. Основним завданням тренера в цьому випадку стає необхідність зробити цю дискусію значимою для всіх учасників.

5. Суть проблемної дискусії в тому, що учасники одержують загальне завдання, яке вони повинні виконати з обліком розподілення всіх голосів. На першому етапі члени групи задіють свою логіку. А потім дискусія протікає за загальними правилами. Критерій для вибору завдання один: відсутність правильної відповіді.

2. Мозковий штурм

Мозковий штурм - це метод групового обговорення проблеми з метою її розв'язання. Мозковий штурм досить продуктивний, коли в ньому беруть участь 5-10 чоловік і є людина,яка має записувати все,що відбувається під час обговорення.

• Учасників ділять на підгрупи. У кожній підгрупі призначають секретаря, який записує всі думки, висловлені учасниками групи. Учасникам створюють проблему для обговорення.

• Учасники, перебуваючи у стані “фантазер”, висувають будь-які припущення щодо методів розв'язання проблеми. Секретар ретельно записує всі ідеї та перешкоджає критиці з боку учасників.

• Коли запас ідей вичерпано, група переходить у стан “практиків”. Кожну ідею обговорюють, відшукують засоби її практичної реалізації. Результати також записують.

• Прередостанній крок - стан “критики”, коли вся група шукає негативні наслідки від реалізації кожної пропозиції. І нарешті, група відбирає ті варіанти проектів, які можна реалізувати, та обговорює власні можливості щодо їх втілення.

• Якщо запитань і проблем небагато, то можна розбити групу на три підгрупи – фантазерів, практиків і критиків, які міняються ролями після завершення кожного циклу обговорення.

• Завдання тренера під час мозкового штурму – стежити за тим, щоб ролі не змішувались і обговорення залишалося в межах поставленої проблеми.

3. Ігри

Гра – форма діяльності в умовних ситуаціях, спрямована на відтворення і засвоєння суспільного досвіду.

Як мінімум, гра несе в собі три функції:

1. Звільняюча. Будучи полем самовираження, гра знімає окови супер-эго, і це дозволяє людині стати більш спонтанним, розкутим, щирим, відкритим. Вона відроджує в ньому Дитину з великої букви.

2. Діагностична. Людина у грі максимально проявляє свої здатності, і це робить тренінг дуже прогностичным; особлива цінність гри в тому, що діагностику з боку вона ненав'язливо перетворює в самодіагностику.

3. Розвиваючу. Особливий стан людини в процесі гри дозволяє ненасильно впровадити нову інформаці в його свідомість і несвідоме, закріпити нові форми поведінки й комунікації, розвити творчий потенціал індивіда.

Ігри в тренінгу діляться на ділові й рольові:

• Роль ділової гри в тренінгу трохи знижена. Вона використовується в розв'язку організаційно-виробничих завдань на підприємствах і в установах. У ній великий акцент робиться на навчання.

• Рольова гра полягає у виконанні якої-небудь ролі в аматорській виставі. Вона використовується у всіх напрямках тренінгу і в психодрамі.

Я. Морено називає такі різновиди рольових ігор:

- імпровізаційна гра (вводиться за бажанням членів групи і розгортається сама по собі, відповідно до реальних або фантастичних уявлень гравців);

- рольова гра як виконання соціально-педагогічних функцій (навчання адекватної рольової поведінки, попередження рольової ригідності й інтеграції ролей);

- ситуаційна гра (оволодіння уміннями долати ускладнені соціальні ситуації).