Тема 3. «еволюція економічної теорії як чинник виникнення та розвитку теорії маркетингу»

54. До особливостей «острівного» підходу не відносять:

– пріоритет емпіричних знань над сконструйованими теоретичними схемами;

– практику як критерій цінності наукової конструкції;

+ прагнення до побудови несуперечливої і повної системи категорій;

– фрагментарність досліджень, пояснення і передбачення (подій) як основні функції науки.

55. До рушійних сил ринкової економіки А. Сміт зараховував:

+ дію законів попиту і пропозиції;

– повну зайнятість;

– сильну державну владу;

– цільові державні капіталовкладення.

56. До особливостей «континентального» підходу не відносять:

– розуміння ситуації (системи конкретних речей, властивостей стосунків) і тільки на підставі цього пояснення і передбачення якихось подій, конструювання (проектування) ще не реальних речей;

+ практику як критерій цінності наукової конструкції;

– прагнення до побудови несуперечливої і повної системи категорій;

– тільки на основі сформованої теоретичної системи можливі будь-які емпіричні спостереження.

57. Функції закону вартості у ринковому господарстві – це:

+ регулююча, стимулююча, диференційна;

– регулююча, стимулююча, контролююча;

– техніко-економічна, стимулююча, диференційна;

– техніко-економічна, стимулююча, контролююча.

58. Основна ідея маржиналізму в маркетингу – це:

– суб’єктивно-психологічний підхід до економічних явищ;

– раціональність економічної поведінки окремого економічного суб’єкта;

+ дослідження граничних економічних величин як взаємопов’язаних явищ економічної системи в масштабі галузі і господарства;

– граничний аналіз: причинно-наслідковий чи функціональний.

59. Модель ринку охоплює такі елементи як:

– попит, пропозиція, ринок;

– товар, вартість, ціна;

+ попит, пропозиція, ціна;

– товар, попит, дохід.

60. Визначення вартості, яке належить маржиналістам, – це

– вартість визначається кількістю праці, витраченої на виробництво золота і срібла;

– вартість блага визначається його корисністю;

– вартість товару визначається витратами його виробництва;

+ вартість блага, або його цінність, визначається його граничною корисністю.

61. З названих економістів став фундатором теорії граничної продуктивності факторів виробництва:

– Г. Гессен;

+ Дж. Б. Кларк;

– А. Маршалл;

– В. Парето.

62. Положення, що відбиває зміст так званого оптимуму Парето, – це:

– зростання запасу певного блага зменшує його граничну корисність;

– цінність блага вимірюється величиною його граничної корисності;

– оптимальна структура споживання досягається за рівності граничних корисностей усіх благ;

+ розподіл ресурсів визнається оптимальним, якщо поліпшення становища одного суб’єкта, який господарює, не досягається за рахунок погіршення становища іншого.

63. Проблеми, які досліджував англійський економіст-неокласик А.Маршалл (1842–1924), – це:

– теорія ринкової рівноваги;

– концепція еластичності попиту;

– теорія пропозиції і доходів;

+ теорія рівноваги економічної системи.

64. Економіст-фундатор теорії граничної корисності благ – це:

– Л. Вальрас;

– Дж. Б. Кларк;

+ А. Маршалл;

– В. Парето.

65. Найповніше вказано на проблеми, які досліджував американський економіст-неокласик Дж.Б.Кларк (1847–1936), у:

– теорії ринкової рівноваги;

– концепції еластичності попиту;

– вченні про статику і динаміку економічної системи;

+ законі граничної продуктивності факторів виробництва.

66. Теорія, що посідає центральне місце в концепціях австрійської школи, – це:

+ теорія граничної корисності;

– теорія трудової вартості;

– теорія факторів виробництва;

– теорія грошей.

67. Досконала конкуренція – це та, яка:

– має місце на ринку, що складається з безлічі продавці і покупців, але угоди вони укладають не за єдиною ринковою ціною, а в широкому діапазоні цін;

– витікає з тієї причини, що будь-яку потребу можна задовольнити різноманітними способами;

– існує всередині галузі між товаровиробниками, що створили товари одного виду;

+ характерна для ринків із множиною продавців і покупців якого-небудь подібного товарного продукту.

68. Економічна школа, що не поділяла принципів маржиналізму, – це:

– Австрійська;

– Кембріджська;

– Стенфордська;

+ історична.

69. Найважливішим елементом ринкової економіки за Маршаллом є:

– праця;

+ ціна;

– капітал;

– організаторські здібності.

70. Наслідками ринкової ситуації, коли пропозиція перевищує попит, є:

– криза недовиробницва;

– зростання цін;

+ криза надвиробництва;

– спекуляція.

71. Асиметрична інформація дає змогу зрозуміти, чому:

– автомобільні компанії не пропонують гарантії на послуги для нових моделей;

+ фірми та працівники укладають контракти, що передбачають стимули і премії;

– власники акцій корпорацій не мають спостерігати за поведінкою менеджерів цих корпорацій;

– зневажаються звички та здібності власників підприємства.

72. Математичні методи, які використовують для побудови процесу прийняття рішень в реальних умовах, – це:

+ лінійне програмування.

– динамічне програмування.

– психоаналіз;

– синтез.

73. Сучасні економічні теорії, що враховують обмеження реальних знань та обчислювальних можливостей людини, – це:

– теорія ігор;

– поведінкова економічна теорія;

– теорія раціональних очікувань;

+ монетариська теорія.

74. Теорія маркетингу виокремилася із загальної економічної теорії:

+ на початку ХХ сторіччя;

– у середині ХХ сторіччя;

– у кінці ХХ сторіччя;

– у кінці ХIX сторіччя.

75. «Континентальний»» тип мислення для з’ясування еволюції економічної теорії – основи виникнення та розвитку теорії маркетингу, – властивий:

+ Європі;

– Англії, США;

– Австралії;

– Росії.

76. Сучасна економічна теорія, що враховує обмеження реальних знань та обчислювальних можливостей людини, – це:

– теорія ігор;

– поведінкова економічна теорія;

– теорія емоційних очікувань;

+ монетариська теорія.

77. Прямі методи регулювання попиту і пропозиції містять:

+ планомірне формування структури і пропорцій виробництва, розміщення державних замовлень на важливіші для суспільства види продукції;

– ціни, фінансово-економічні піднесення, податки;

– планомірне формування структури і пропорцій виробництва, податки;

– розміщення державних замовлень на важливіші для суспільства види продукції, ціни.

78. Непрямі методи регулювання попиту і пропозиції містять:

+ ціни, фінансово-економічні піднесення, податки;

– планомірне формування структури і пропорцій виробництва, податки;

– планомірне формування структури і пропорцій виробництва, розміщення державних замовлень на важливіші для суспільства види продукції;

– розміщення державних замовлень на важливіші для суспільства види продукції.

79. Сутність методології маржиналізму:

+ споживач – потреба – корисність – попит – пропозиція (виробництво);

– виробництво – розподіл – обмін – споживання;

– виробництво – попит – пропозиція;

– пропозиція – споживач – корисність – попит.

80. Сутність теорії трудової вартості:

+ виробництво – розподіл – обмін – споживання;

– споживач – потреба – корисність – попит – пропозиція;

– виробництво – попит – пропозиція;

– пропозиція – попит – корисність – потреба.

81. «Показне (демонстративне) споживання» означає:

+ купівлю товарів з метою справити враження на навколишнє оточення;

– купівлю товарів для задоволення своїх фізіологічних нестатків;

– купівлю товарів для задоволення своїх соціальних нестатків;

– купівлю товарів для задоволення своїх особистих нестатків.

82. З погляду політекономії, ринок – це:

+ система організаційно-економічних відносин, що опосередковують обмін і виникають у зв'язку з товарним і грошовим обігом;

– місце взаємодії продавців і покупців для визначення ціни та необхідної кількості товару;

– сукупність економічних відносин, які базуються на взаємоузгодженні між суб’єктами торгівлі з приводу переходу прав власності на товари;

– місце купівлі-продажу товарів і послуг, укладання торговельних угод.

83. Дж. Б. Кларк зробив суттєвий внесок у розвиток теорії маржиналізму, створивши:

+ теорію граничної продуктивності;

– теорію витрат;

– теорію чинників виробництва;

– теорію спадної продуктивності.

84. Типи мислення, які розрізняє політекономія, – це:

+ континентальний, острівний, метакультурний;

– острівний, неокласичний;

– неокласичний, класичний, континентальний;

– класичний, суб’єктивний, метакультурний.

85. Учений економіст, який об’єднав різні маржиналістські концепції своїх попередників з основними положеннями економічної теорії того часу, створивши теорію граничної продуктивності, – це:

– К. Менгер;

+ Дж. Б. Кларк;

– Є. Бем-Баверк;

– Л. Роджер.

86. Моноактивні, поліактивні та реактивні культури Р. Льюїс виділяє за критерієм:

– соціальної активності нації;

+ організації часу та його використання;

– інтравертності – екстравертності;

– адаптації товарів.

87. Культури, в яких прийнято планувати своє життя, складати розклади, організовувати діяльність у певній послідовності, робити тільки одну справу, в даний момент є:

+ моноактивними;

– поліактивними;

– реактивними;

– споживчою поведінкою.

88. Культури, в яких діяльність організовується не за суворим і незмінним планом, а залежно від мінливого контексту, як реакція на ці зміни, є:

+ реактивами;

– моноактивами;

– поліактивами;

– референтною групою.