Тема 16. «засади маркетингового ціноутворення»

426. Ціна лідера – це:

– висока ціна на продукти і послуги особливої якості;

+ ціна, яка встановлюється відповідно до ціни головного конкурента;

– переважно висока ціна під час просунення нового продукту, пов’язана з розрахунком на відповідне коло споживачів;

– ціна конкурента.

427. Кількісний показник еластичності – це:

– коефіцієнт кореляції;

– коефіцієнт детермінації;

+ коефіцієнт еластичності;

– коефіцієнт Спірмена.

428. Ціна рівноваги товару на ринку – це ціна, яка:

– урівноважує витрати на виробництво та корисність товару;

– балансує витрати на виробництво та якість товару;

+ пропонує кількість товару, що дорівнює потрібній ринку кількості товару;

– балансує запити покупців та їх доходи.

429. Фактор ціноутворення, який повністю контролює фірма – це:

– уряд, законодавчі органи;

– конкуренти;

– учасники каналів поширення;

+ рівень витрат.

430. Найнижча ціна товару фірми залежить від:

+ собівартості виробу, складовою якої є виробничі витрати;

– частки, яку займає фірма на ринку;

– мети фірми на ринку;

– рівня конкуренції на регіональному ринку.

431. «Ініціативна зміна цін» як маркетинговий прийом ціноутворення – це:

– зниження цін на товари;

– підвищення цін на товари;

+ як зниження, так і підвищення цін на товари;

– урівноваження цін.

432. Альтернатива, що доповнює поняття «валові витрати»:

– присутні завжди, незалежно від рівня виробництва;

– їх загальна сума змінюється залежно від кількості виготовлених одиниць товару;

+ являють собою суму двох видів витрат за кожного конкретного рівня виробництва;

– витрати на транспортування продукції.

433. Зоологічний музей продає студентам, дітям та дорослим квитки за різними цінами. Цей метод цінової дискримінації має назву:

+ модифікація цін залежно від споживчого сегмента;

– залежно від іміджу продукту;

– залежно від місця продажу;

– залежно від часу.

434. Якщо підприємство, встановлюючи ціну, бере до уваги тільки витрати на виробництво та збут своїх товарів, не враховуючи попиту споживачів, то воно застосовує:

– метод ціноутворення “на основі відчутної цінності товару”;

– метод ціноутворення «на основі аналізу беззбитковості та забезпечення цільового прибутку»;

+ витратний метод ціноутворення;

– метод ціноутворення “на основі відчутної цінності товару”.

435. Сутність методу ціноутворення «розрахунок на основі аналізу беззбитковості й забезпечення цільового прибутку» – це:

– основним чинником ціноутворення вважають не витрати продавця, а купівельне сприймання товару;

– еластичність попиту не піддається заміру і уособлює собою колективну мудрість всієї галузі;

– спрощує систему ціноутворення, не потрібно часто коригувати ціни залежно від коливань попиту;

+ розгляд фірмою різних варіантів цін, їх впливу на обсяг збуту для подолання рівня беззбитковості.

436. Ринки, на які краще виходити фірмам, продукція яких поступається продукції конкурентів за якістю, ступенем наукомісткості, умовами обслуговування, – це:

+ ринки з високою еластичністю попиту;

– ринки з низькою еластичністю попиту;

– ринки з унітарним попитом;

– споживчі ринки.

437. Великі фірми витрачають значні кошти на рекламу, тоді як роздрібні ціни на їх продукцію залишаються на рівні цін конкурентів. Цей факт ілюструє:

+ конкуренцію не на рівні цін;

– чисту конкуренцію;

– монополію в „чистому” вигляді;

– зменшення прибутку.

438. У Японії кілька великих корпорацій домінують в автомобільній промисловості. У результаті цього конкуренція:

– не існує;

+ повністю базується на ціні;

– дає неякісну продукцію;

– впливає на інші фактори, крім ціни.

439. Позиція, яка для підприємства-виробника, що має монопольний стан на конкретному сегменті ринку, більш прогресивна з погляду результатів, – це:

+ максимальний прибуток з існуючого ринку;

– розширення ринку, на якому він працює;

– підвищення ефективності;

– погіршення якості продукції.

440. Витратний метод ціноутворення застосовується у таких ситуаціях:

– виведення нового бренда;

+ існування ринку продавця;

– поглиблення асортименту бренда;

– відсутність попиту на ринку.

441. Переваги стратегії цінового прориву – це:

– легко помилитися;

– імідж низькоякісних товарів;

+ можливість охоплення великої частини ринку, великих обсягів продажу;

– небезпека недоотримання прибутку.

442. Якщо у підприємства добре фінансове становище та високий імідж, то в боротьбі з конкурентами використовують:

– цінову конкуренцію;

+ нецінову конкуренцію;

– нечесну конкуренцію;

– комерційну конкуренцію.

443. Стратегія «доступних цін» застосовується:

+ за невпевненості в ринковому успіху товару;

– у разі виходу на новий ринок;

– для презентації товару ринкової новизни;

– за низької якості товару.

444. Такі цінові стратегії, як відкрита цінова війна, встановлення «прихованої» знижки, послідовне проходження по сегментах, застосовуються з метою:

– швидкої компенсації витрат;

– стимулювання комплексної закупівлі;

+ захисту позицій;

– задовільна компенсація втрат.

445. На процес ціноутворення в маркетингу впливають такі товарні чинники:

– стадія життєвого циклу товару, урядові дії, витрати на розробку ринку;

– торговельні бар'єри, макроекономічний стан, конкуренція;

+місце в товарній номенклатурі, характеристики товару, стадія життєвого циклу товару;

– політична ситуація в країні.

446. Сутність стратегії «цільових цін» полягає в:

+ установленні ціни, яка забезпечить стабільність на 2-3 роки;

– установленні невисокої ціни в розрахунку на обсяги продаж;

– установленні максимальної ціни;

– підвищенні якості під час збереження рівня ціни.