Тема 12. Екологічний маркетинг

312. Орієнтація виробництва і збуту на задоволення екологічно-орієнтованих потреб споживачів, створення і стимулювання попиту на екологічні товари:

– концепція ситуаційного маркетингу;

+ концепція екологічного маркетингу;

– концепція орієнтованого виробництва;

– концепція орієнтованого збуту.

313. Механізм субсидування – це :

– екологічний вид товарів;

– неефективний спосіб виробництва товарів;

+ ефективний засіб просування на ринок екологічних товарів;

– ефективний спосіб збуту екологічних товарів.

314. Найбільш індустріально розвинені країни мають шанс вижити за рахунок накопичення в своїх стратегічних резервах максимальної кількості ресурсів. Їх населення буде процвітати, у той час як решту людства буде поставлено на межу фізичного виживання – це:

– «концепція екологічного маркетингу»;

– «концепція соціально-етичного маркетингу»;

+ «концепція зoлотого мільяpдy»;

– «концепція індустріального маркетингу».

315. Концепція сталого розвитку і гармонізації інтересів товаровиробників (прибуток), споживачів (задоволення потреб) і суспільства загалом – це концепція:

– екологічного маркетингу;

+ соціально-етичного маркетингу;

– маркетингу;

– удосконалення виробництва.

316. Залежно від витрат на купівлю та споживання екологічних товарів і екологічних переваг виділяють такі можливі напрями розвитку екологічного маркетингу:

– якщо екологічні товари спричиняють екодеструктивний вплив на навколишнє середовище, то екологічні переваги стають конкурентними;

+ у випадку, коли товари мають суспільно значущі переваги, то вони легко сприйматимуться ринком;

– екологічні товари, що є дорожчими за звичайні, не зустрінуть ускладнень під час просування на ринок;

– якщо екологічні товари є дорожчими за їх звичайні аналоги і не мають індивідуальних переваг, то вони сприйматимуться ринком.

317. Комплекс екологічного маркетингу формується під впливом:

+ законодавчих обмежень і регламентації;

– збитковості;

– думки споживачів;

– сезонності.

318. В Україні екологічне підприємництво формується за такими напрямами:

– використання застарілих технологій для хімічної промисловості;

+ інформатизації виробництва і збуту;

– використання традиційних джерел енергії;

– використання застарілих технології виробництва продуктів харчування.

319. Основними категоріями екологічного маркетингу є:

– обмін;

– екологічні проблеми;

– екологізація довкілля;

+ екологічні товари.

320. Екологічні товари – це товари, які поділяють на:

– екологічно позитивні;

– екологічно негативні;

+ екологічно спрямовані;

– екологічно орієнтовані.

321. За ставленням до екологічних товарів можна виокремити такі групи споживачів:

– споживачі з негативним ставленням до таких товарів;

– споживачі в минулому;

– платоспроможні споживачі;

+ споживачі, готові до придбання товару цього найменування за повною ціною з певними споживчими якостями.

322. До основних напрямів екологічного маркетингу не відносять:

– екологічне страхування;

+ застарілі форми реклами;

– екологічне маркування;

– екологічний аудит.

323. Екологічна сертифікація виконує такі завдання:

– зниження конкурентоспроможності вітчизняної продукції;

+ захист споживачів від товарів, які загрожують їх здоров'ю, життю, а також навколишньому середовищу в процесі їх використання та утилізації;

– неврахування негативного виливу на життя і здоров'я людини та стан довкілля факторів, пов'язаних із процесом виробництва, утилізацією, споживанням, розробкою і використанням природних ресурсів;

– протидія інтеграції економіки країни у світовий ринок.

324. Екологічний маркетинг землекористування доцільно підрозділяти за такими основними напрямами:

– маркетинг забруднення земельно-ресурсного потенціалу землі;

– індивідуальний маркетинг;

+ маркетинг екологічно-орієнтованого інноваційно-інвестиційного забезпечення;

– комерційний маркетинг.

325. Економічно ефективні, екологічно безпечні у їх виробництві товари відносять до:

– стандартних;

+ екологічних;

– економічних;

– професійних.

326. Формування і розвиток ринку екологічних товарів відносять до:

+ завдань екологічного маркетингу;

– принципів екологічного маркетингу;

– чинників екологічного маркетингу;

– ринку екологічного маркетингу;

327. Основними категоріями екологічного маркетингу є:

– ціни та товари;

– екологічна сировина та матеріали;

+ екологічні потреби та екологічні товари;

– упаковка.

328. Товари, виробництво та споживання яких позитивно змінює довкілля, називаються:

– екологічно нейтральні;

+ екологічно спрямовані;

– прості;

– складні.

329. Сектори вітчизняної економіки, в яких розробляють і випускають нову екологічну продукцію, – це:

+ легка промисловість;

– освіта;

– торгівля;

– медицина.

330. Чим вища занепокоєність споживачів екологічними проблемами, тим:

– менша їхня зацікавленість в екологічних товарах;

+ вища їхня зацікавленість в екологічних товарах;

– стабільніші їхні потеби;

– відсутніший попит.

331. Екотуризм, життєохоронні системи, водяний та повітряний контроль є напрямами:

– індивідуального маркетингу;

– креативного маркетингу;

– глобального маркетингу;

+ екологічного маркетингу.

332. Орієнтація виробництва на задоволення екологічно-орієнтованих потреб і запитів споживачів, створення і стимулювання попиту на екологічні товари лежить в основі концепції:

+ екологічного маркетингу;

– індивідуального маркетингу;

– масового маркетингу;

– Інтернет-маркетингу.

333. Мета субсидування екологічних товарів полягає в тому, щоб:

+ збільшити обсяги споживання екологічних товарів через зниження їх цін;

– зменшити обсяги продажів неекологічних товарів;

– пропонувати знижки всім, хто бере участь у продажу екологічних товарів;

– збільшити дохід виробників екологічних товарів.

334. Основними категоріями екологічного маркетингу, є:

+ екологічні потреби й екологічні товари;

– попит та пропозиція екологічних товарів;

– «органічна» їжа та нові технології її вирощування;

– вирішення екологічних проблем та підвищення добробуту населення.

335. Сегмент світового ринку екологічних товарів, який є найбільшим (близько 11%) – це:

+ японський;

– американський;

– німецький;

– російський.

336. Суб'єкти ринку, під впливом інтересів яких відбувається просування на ринок екологічних товарів, – це:

+ споживачі, виробники, суспільні та державні інститути;

– виробники та держава;

– споживачі та виробникі;

– екологічні товари просуваються на ринок незалежно від інтересів суб’єктів ринку.