Механізми терморегуляції

Існує 2 механізми, які забезпечують підтримку сталої температури:

1. Негайна (короткочасна);

2. Довготривала адаптація.

Негайна адаптація забезпечує адаптацію організма до швидкозмінюючоїся температури. Механізми її вмикаються поетапно. Спочатку реалізуються поведінкові механізми: людина одягає одяг, звертається в клубок для зменшення тепловіддачі, або розплескується для збільшення віддачі тепла.

Іде в тінь, або на сонце, торкається теплих або холодних предметів, виконує м’язову роботу або не рухається. Більшість поведінкових реакцій є умовно-рефлекторними актами. Потім вмикаються безумовні рефлекси соматинної і вегетативної системи, гуморальна регуляція, СНС, катехоломіни, тироїдні гормони прискорюють процеси обміну речовин.

Сприяють теплоутворенню – тонус м’язів, тремтіння, довільні рухи. Провідну роль у зміні тепловіддачі має перерозподіл кровотоку. Звуження судин шкіри і пришкіряної клітковини, закриття артеріовенозних анастомозів сприяє збереженню тепла.

Тонус судин регулюється ВНС і гормонами.

Довготривала адаптація виникає наприклад при сезонній осінній і веснянній акліматизації. В її основі лежать переважно гуморальні механізми. При охолодженні організма посилюється секреція тіротропіна збільшується утворення гормонів щитоподібної залози, збільшується продукція тепла. Якщо організм повторно охолоджується то стимуляція секреції тіротропіна виникає вже навіть при дії сигналів, які дають охолодженню, внаслідок виникнення умвоних рефлексів. Ця обставина має велике значення при загартовуванні організма.

Участь наднирників в терморегуляції пов’язана з утворенням адреналіну. Він посилює окисні процеси в тканинах, таким чином в м’язах, збільшується теплоутворення, звужує судини шкіри, зменшує тепловіддачу.

Регуляція ізотермії складається з аферентної ланки, центру, еферентної ланки.

Аферентна ланка

Температура тіла контролюється терморецепторами:

1. По розташуванню бувають центральні і переферічні.

Центральні розташовані в гіпоталамусі (передня преоптична частина), в шийно-грудному відділі спинного мозку, в м’язах, в абдомінальній зоні. Ці рецептори контролюють температуру ядра. Центральні терморецептори здатні розрізняти різницю температури в 0,011⁰С.

Периферичні терморецептори розташовані в шкірі. Ці рецептори контролюють температуру оболонки.

2. По механізму збудження.

• теплові;

• холодові.

Еферентна ланка

Посилення або пригнічення теплопродукціїї або тепловіддачі.

Гіпотермія (переохолодження). Стан при якому температура тіла нижча 35⁰С. Може виникати при:

1. погружении в холодну воду;

2. взимку при дії низької температури навколишнього середовища;

3. при старінні.

Гіпертермія (перегрівання). Може виникати при:

1. інтенсивній фізичній роботі;

2. при дії високої температури навколишнього середовища.

Гарячка – підвищення температури тіла, пов’язане з перебудовою терморегуляції.

Під впливом пірогенів (напр. Інтерлейкін 1) зменшується чутливість нейронів установочної точки до імпульсів які надходять від термостата. В результаті нормальної температури тіла сприймається як знижена. Активний центр теплоутворення гальмує центр тепловіддачі. Температура тіла зростає.

Холодові і теплові рецептори мають спонтанну активність. В теплових рецепторах спостерігається активність в температурному діапозоні 20-40⁰С, максимальна активність при температурі 38⁰С. В холодових рецепторах спостерігається активність в темпераутрному діапазоні 10-40⁰С, максимальна активність при 20-34⁰С. Збільшенна або зменшенна температура призводить до зростання частоти розрядів у відповідних рецепторах.