Педагогічний конфлікт

Проблема педагогічного конфлікту і його детермінант розглядається, в основному, дослідниками через категорію «відносин». Це у свою чергу веде до того, що ряд дослідників намагаються виявити специфічні особливості діяльності педагога, що обумовлюють конфлікти.

У дослідженні, яке провів Я. Л. Коломінський разом з Н. А. Березовіним, відзначається, що одним з найважливіших факторів формування міжособистісних відносин у класних колективах є стиль відношення педагога. На відміну від широко застосовуваного в соціальній психології понять «стиль керівництва», стиль відносини педагога складається з двох основних підструктур: мотиваційної, під якою: розуміється емоційно-ціннісна позиція стосовно дітей і педагогічної діяльності в цілому, і операційною, що містить у собі систему поведінкових реакцій, що реалізують цю позицію. Стиль відносини, що є внутрішнім психологічним тлом, на якій розгортаються всі акти взаємин вчителі і дітей, може бути по-різному гармонізований: позитивному внутрішньому відношенню може відповідати адекватна система педагогічних впливів (стійкий-позитивний стиль), негативному — негативна (стійкий-негативний стиль). Разом з тим можуть бути і внутрішньо неузгоджені стилі відносини: пасивно-позитивний, пасивно-негативний, хитливий [4, c.196].

У цілому ряді характерних для західної психології робіт розглядався вплив типу поведінки вчителя на поведінку учня. Так, наприклад, у дослідженнях Х.Андерсона, В.Бревера й ін. були встановлені істотні розходження в поведінці дітей авторитарного вчителя і дітей демократичного вчителя. Авторитарна поведінка інтерпретувалася тут як комплекс відносин, що включають застосування насильства, погроз, докорів, твердих вимог підпорядкування. Демократична ж поведінка припускала схвалення, запрошення зробити що-небудь, з'ясування симпатій, інтересів дитини, співробітництво вчителів і учнів.

У цих дослідженнях було встановлено, що в демократичного вчителя діти поводяться набагато доброзичливіше дітей вчителя авторитарного. Їхня поведінка частіше відбиває безпосередність, ініціативу і конструктивні соціальні позиції стосовно інших. Діти авторитарного учителя виявляють агресивність, менше приділяють увагу навчанню, частіше займаються «спостереженням за іншими і поширенням помилкових слухів про своїх товаришів».

Дослідження Марголіної Т.І.[10] виявило, що учню, який займається у конфліктогеного вчителя, більш властиві такі особистісні риси, як тривожність, ворожість, конфліктність, це підтверджує наявність у класах менш сприятливих умов для розвитку учнів.

Н.П.Волкова звертає також увагу на негативні стереотипи педагогічної поведінки, що «породжують незадоволення учнів вчителями, стимулюють розвиток конфліктів: емоційні спалахи, дратівливість через дрібниці; безпідставні дії; використання дитячих методів дисциплінування, відкритий розподіл учнів за симпатіями; залякування, вимоги у формі погроз; надмірна фіксація уваги на недоліках учнів; привселюдні образи; втручання у світ особистісних стосунків хлопців і дівчат; негативна оцінка інших вчителів при учнях тощо»[1, с. 466]

Педагог Н.В.Кузьміна, вважає, що: «уміння встановлювати правильні взаємини з дітьми — важлива ознака майстерності, що, у свою чергу, у вирішальній мірі залежить від позитивного відношення до справи. Педагог має усвідомлювати свою роль в конфлікті і виявляти ініціативу в прийнятті відповідальності за нього. Зберігання позиції співробітництва з дитиною і в умовах конфлікту – принциповий момент в спектрі вмінь педагога. Однобічність і категоричність, невміння вислухати – погані помічники в конфліктних ситуаціях. В плані виховання це приводить до негативних результатів у вигляді неприязні, відчуження, які заважають контакту. Продуктивність вирішення конфлікту знижується, коли його учасники фіксуються на докорах та звинуваченнях, коли ухиляються від відповідальності за виникнення конфліктних відносин». [7, с.19]

Конфлікт (лат. – conflictus) – зіткнення сторін, думок, інтересів; серйозна розбіжність, гостра суперечка. Таке пояснення дає словник іншомовних слів.[6, c. 127 ] У психологічному словнику дається наступне визначення конфлікту – це «важко вирішуване протиріччя, пов’язане з гострими емоційними переживаннями»[13, с.161].

Педагог Волкова Н.П. приводить наступне визначення «Конфлікт –реальні або ілюзорні, об’єктивні або суб’єктивні, по-різному усвідомлені протиріччя між людьми, зі спробами їх емоційного вирішення»[1, с.460].

Щуркова Н.Є. розглядає конфлікт як «об’єктивне соціально-психологічне явище, обумовлене неповторною індивідуальністю кожної людини, автономністю внутрішнього миру особистості, яка зачинена для Іншого і яка відкривається у спілкуванні з цим Іншим»[22, с. 96] та визначає конфлікт як « протиріччя двох суб’єкті, яке виявилось в наслідок стику обставин та яке виявляється у вигляді інциндента навколо одного і того ж предмета інтересів»[22, с.97].

Спільним для різноманітних джерел з теорії конфліктів є твердження про те, що основу конфлікту складає суперечність. Але суперечність ще не є конфліктом, вона лише породжує конфліктну ситуацію, що може перетворитися у конфлікт, якщо поєднується з протиборством сторін.

Симонова Л.В. відмічає, що «природа педагогічного конфлікту істотно відрізняється від інших міжособистісних конфліктів, тому що в цьому випадку в зіткненні беруть участь дитина як особистість, що розвивається, і дорослий. При цьому дорослий має досвід, уміння, самоконтроль і інші якості, а в дитини поведінка може носити імпульсивний характер, тому що її вольова сфера ще не досить розвинута» [16, с.56-79].

У педагогічному спілкуванні розкривається суб'єктивний світ учнів і вчителя, оголюється їхня особистісна своєрідність. Таким чином, конфліктність їхньої взаємодії детермінована розходженнями їхніх індивідуальних особливостей, актуального емоційного стану, віку, ерудиції, життєвого досвіду, культури, вихованості, виконуваних соціальних ролей і т ін.

Педагогічній взаємодії властива визначена динаміка розвитку, зумовлена внутрішніми (суб'єктивними) і зовнішніми (об'єктивними) причинами.

До об'єктивних передумов відносяться умови й обставини, у яких сховані реальні об'єктивні протиріччя, що є джерелами конфліктної ситуації.

Суб'єктивні передумови конфлікту зв'язані з індивідуальними особливостями людей, що мають свої специфічні інтереси і мету діяльності, риси характеру і психологічні якості, потреби і мотиви діяльності.

Об'єктивні і суб'єктивні передумови конфліктів знаходяться в динамічній взаємодії. Причому об'єктивні передумови можуть впливати на конфліктну ситуацію більше, ніж суб'єктивні. Однак при цьому і ті, і інші зберігають свою відносну автономність. Об'єктивні і суб'єктивні передумови конфліктів можуть існувати тривалий період часу, створюючи конфліктну ситуацію. Однак це не означає, що конфліктна ситуація обов'язково переросте в конфлікт. Відомо чимало прикладів, коли конфліктна ситуація здобуває затяжний характер і ніколи не приводить до відкритого зіткнення сторін.

Таким чином, взаємодія об'єктивних і суб'єктивних передумов є ключовим моментом для розуміння умов виникнення педагогічних конфліктів. Конфлікт виникає в тих випадках, коли стікання об'єктивних умов і досить висока активність суб'єктивного фактора приводять до прямого зіткнення сторін. Звідси випливає, що основними ознаками конфліктної ситуації є:

1) наявність об'єктивних передумов конфлікту, звичайно у формі об'єктивних протиріч, зіткнення інтересів;

2) активність суб'єктивного фактора, індивідів і соціальних груп, що усвідомлюють свої інтереси, цілі, повні рішучості їх досягти.

Виявлення специфічних ознак конфліктної ситуації у педагогічному процесі є важливою умовою попередження конфлікту, оскільки дозволяє вжити превентивних заходів по усуненню або згладжуванню об'єктивних протиріч або нейтралізувати активність суб'єктивних факторів. Переважніше, безумовно, перший шлях, однак іноді рекомендується використовувати і другий спосіб. Це необхідно зробити, наприклад, у тих випадках, коли вирішити протиріччя не вдається, а сам конфлікт, якщо він відбудеться, буде мати руйнівні наслідки для протиборчих сторін або для навколишніх.

Шість джерел, з якими пов’язано виникнення більшості конфліктів:

1. Насущні потреби – те, що необхідно для життя. Наприклад, їжа, вода, повітря.

2. Розходження в цінностях мають місце у людей з різними переконаннями. Наприклад, розходження в цінностях можливі у людей, які належать до різних поколінь, у представників різних віросповідань.

3. Розходження в сприйнятті виникають, коли люди по-різному думають про що-небудь. Наприклад, дві людини можуть сперечатись про колір сорочки, тому що вони неоднаково сприймають колір сорочки.

4. Розходження інтересів виникають у людей, яких цікавлять неоднакові проблеми. Наприклад, два учня можуть сперечатись про те, куди йти у кіно чи на вечірку.

5. Недостача ресурсів виникає в тому випадку, коли чогось занадто мало. Наприклад, не вистачає обладнання, підручників.

6. Психологічні потреби – це те, що нам потрібно, щоб відчувати себе впевненим, відповідальним, потрібним, здоровим. Наприклад, у всіх є потреба бути любимим.