Посередництво вчителя в конфлікті

Раніше були представлені методи поліпшення розуміння один одного в спілкуванні і взаємодіях, методи погашення і профілактики конфлікту за допомогою автокорекції власних психічних станів. Ці методи ефективні тоді, коли учитель виступає одним з учасників реальної або потенційної конфліктної ситуації. Але у своїй педагогічній практиці шкільний учитель може зштовхнутися з необхідністю улагодити конфлікт, що спалахнув між учнями, батьком і учнем, вчителем і дирекцією школи. У такому випадку педагог може допомогти знайти вихід за допомогою спеціальних дій посередництва

Н.П.Волкова попереджає: «посередницька роль відрізняється від ролі судді або арбітра. Їхня діяльність спрямована на те, щоб обґрунтовано відповісти на запитання: хто прав і хто винуватий. Посередник у конфліктній ситуації розвиває і зміцнює конструктивні елементи в спілкуванні і взаємодіях, улагоджує конфлікт. Посередникові не можна приймати точку зору жодного з конфліктуючих, необхідно бути нейтральним щодо об'єкта конфлікту. Важливо також зберегти спокійний, збалансований і доброзичливий настрій і не потрапити під вплив негативних емоцій учасників». [1, с. 474].

Методику посередництва в конфлікті, яка складається з чотирьох кроків пропонує Н.В.Самоукіна:

1 крок: «Знайдіть час, щоб поговорити». На даному етапі посередник допомагає учасникам домовитися про час і місце переговорів.

Пам'ятайте при цьому, що повинні виконуватися наступні умови:

а) розмова повинна бути тривалою ;

б) приміщення вибирається так, щоб виключалися різні перешкоди (телефонні розмови, відкривання дверей, випадкові заглядання) і проч.);

в) час розмови визначається таким чином, щоб жоден з учасників не був їм обмежений (нікуди не поспішав).

Коли ви домовляєтеся про переговори, для учасників необхідно сформулювати два головних правила-заборони.

Перше: якщо переговори почалися, забороняється виходити з кімнати раніш, ніж закінчиться домовлений час. Не можна вибігати, «ляскаючи дверима», не можна говорити фрази типу: «Я взагалі не хочу про це говорити!», «Ну, тепер усі ясно, про що тут можна говорити?!», «Я бачу, що мене тут не зрозуміють!»

Друге: забороняється використовувати «силові прийоми» (змушувати іншу людину уступати, здаватися). Не можна принижувати й ображати партнера по спілкуванню.

2 крок: «Сплануйте організацію». На самому початку розмови важливо його правильно «запустити». У нашому прикладі учитель виступає з «вступною мовою». Він говорить приблизно наступне: «Конфлікти і зіткнення виникають часто. Цілком виключити конфліктні ситуації ніколи не вдається. Наша з вами задача полягає в тому, щоб перевести виникле протиріччя в конструктивне русло. Якщо ми зможемо разом знайти шляхи улагоджування конфлікту, ми станемо більш розвитими і творчими людьми, і будемо улагоджувати будь-які конфлікти. Я упевнений, що ми зможемо знайти правильне рішення».

Установка, що ви здійснюєте на переговорах, полягає в тому, що ви не змушуєте жодного з учнів цілком відмовитися від власної позиції. Разом з учнями виробляєте нову позицію, у якій будуть враховані позитивні моменти всіх конфліктуючих сторін. Ніхто не повинний бути скривджений! Ваші переговори будуть успішними в тому випадку, якщо діти підуть упевнені в тому, що до думки кожного з них прислухалися при розробці загальної угоди.

Три основні помилки яких треба уникнути.

Перша помилка. «Або виграєш, або програєш» («Або тільки я правий, а ти не правий; або тільки ти правий, а я не правий»). Ілюзія того, що тільки одна з конфліктуючих сторін може бути права в конфлікті, а інша - завжди не права, заважає людям домовитися. Дійсно, нікому не хочеться визнати себе неправим. Якщо ви побачите, що взаємодія між дітьми приймає напрямок «Я правий, ти не правий», поясните їм, що тут немає правих і винуватих. Кожна людина має право прагнути до власних цілей і задовольняти свої бажання, важливо тільки домагатися цього так, щоб враховувати мети і бажання інших.

Друга помилка: «Ти - погана людина». Часто конфлікти між людьми розв’язуються не конструктивно тому, що один з учасників доводить собі й іншим, що його супротивник - погана людина і що конфлікт викликаний тим, що в партнера важкий характер. Наприклад, від одного зі своїх вихованців ви чуєте таку репліку; «А Сергій сам в усьому винен! Він завжди перший починає! Він - зла людина!» Цю фразу ви коректно парируєте: «Давай не будемо нікого обвинувачувати! Усі люди мають як гарні, так і погані риси характеру, - і ви, і я! Давайте виробимо загальне рішення!»

Третя помилка: «Камінь спотикання». Можливо, у процесі переговорів з’ясувалося, що об’єкт конфлікту - досить серйозна перешкода до досягнення угоди. Тоді в багатьох присутніх може виникнути відчуття, що необхідно або терпіти, або розірвати відносини.

3 крок: «Виговориться». На цьому етапі перед учасниками конфлікту і перед вами як посередником стоїть задача: виявити об'єкт сварки і сформулювати проблему. Так, у нашому прикладі такою об'єктивною проблемою виступає недовіра дітей друг до друга, їхнє невміння піти назустріч бажанням один одного. Дайте їм виговоритися, цілком висловити свою позицію і вислухати позицію іншого. При формулюванні проблеми вчить дітей бути доброзичливими друг до друга, показуйте, що треба поважати один одного.

4 крок: «Угода». У розмові настає момент, коли учасники виговорилися, «полегшили души». Вони психологічно готові до примирення. Вони заспокоюються, знижується напруженість. Їм самим набридло сваритися або вони просто утомилися. Але в будь-якому випадку настає момент для складання угоди.

Приготуйте папір і ручки. Текст документа повинний містити рішення переговорів і опис того, що, як і коли повинні робити кожна з конфліктуючих сторін для здійснення ухвалення рішення. Нехай кожен учасник напише свій текст: чого він чекає від своїх партнерів і що він міг би зробити сам. Потім організуйте обговорення, у якому тексти будуть об’єднані і виникає загальний єдиний текст. Корисно повісити угоду в класі, щоб усі її бачили. Через якийсь час організуйте вторинне обговорення: як виконується рішення, сформульоване в угоді. Використовуючи методику посередництва в конфлікті, необхідно дотримувати наступних рад.

Порада перша: підготуйтеся до посередницької ролі. Дійсно, посередництво в нашій педагогічній практиці - справа незвична. Щоб повірити в ефективність пропонованого методу, попередньо використайте його дома, якщо виникає конфлікт. І тільки після того, як ви спробували свої сили в посередницькій діяльності і переконалися в силі методики, починайте роботу зі школярами.

Порада друга: стимулюйте діалог. Якщо хтось з підлітків замовчав, задайте йому нейтральне питання. Якщо розмова зайшла в тупик, можете повторити одну з останніх сказаних фраз: «Сергію, ти сказав, що...»

Порада третя: підтримуйте тенденцію до позитива, що почав виявлятися в розмові. Наприклад, один їхній ваших вихованців сказав: «Добре, я розумію Сергія, він хотів просто покататися, а треба було попросить у Вадика, щоб він дозволив...» Зміцните виникле взаєморозуміння, покажіть хлопцям способи, що допомагають їм краще зрозуміти один одного.

Порада четверта: не приймайте рішення самі, а тільки обережно підтримуйте діалог. Вироблення угоди - задача, яку учні повинні вирішити самостійно[15, с. 72-76].

Позитивні виховні результати, які досягаються при використанні методики посередництва в конфлікті. По-перше, вихованці, та й педагог, одержують особистий досвід розв’язання конфліктної ситуації не за допомогою покарань, докорів і доган, а «мирним» шляхом. Під час бесіди учні зможуть зрозуміти не тільки один одного, але і вчителя. Вони зрозуміють, наприклад, що вчитель піклується про них, що складності в їхніх взаєминах його турбують. Вони зможуть зрозуміти, нарешті, що він щиро хоче їм допомогти.

По-друге, учні одержать досвід участі в конфлікті без взаємних докорів і погроз, без застосування силових прийомів. Безсумнівно, також, що уміння аналізувати власну позицію і позицію опонента придадуться їм у житті.

По-третє, досить один - два рази розібрати шкільний конфлікт між дітьми, як потім уже вони самі, без участі вчителя, зможуть розібратися у своїх справах, не прибігаючи до кулачного бою. Крім того, клас, як правило, стає більш дружним. Говорячи словами В.О.Сухомлинського : “Попереджуючи конфлікт педагог не тільки зберігає, але й створює виховну силу колективу. ” [19 с.147].