2.3. Методика перевірки однофазних індукційних лічильників електричної енергії

2.3.1. Операції, які здійснюють в процесі перевірки лічильника.

Перевірку лічильників електричної енергії здійснюють згідно нормативної документації, яка передбачає виконання таких операцій:

1. зовнішній огляд;

2. *перевірка міцності електричної ізоляції;

3. перевірка наявності самоходу;

4. перевірка порогу чутливості;

5. визначення основної похибки;

6. *перевірка роботи лічильного механізму.

*Операції b) i f) в даній роботі не виконуються.

2.3.2. Принцип перевірки індукційного лічильника електрич­ної енергії за допомогою зразкових ватметра і секундоміра.

Найважливішою операцією перевірки лічильника є визначення його основної похиб­ки, відносне значення якої

, (14.2)

де W_ВИМ і W_Д –відповідно виміряне і дійсне значення електричної енергії.

Експериментальне визначення цієї похибки може проводитися шляхом порівняння показів перевіюваного і зразкового лічильників або ж методом вимірювання потужності і часу за допомогою зразкових ватметра і секундоміра.

В цій лабораторній роботі використовується другий метод, суть якого полягає ось в чому: за показом зразкового ватметра встановлюють певну (відповідно до таблиці 14.1) потужність Р навантаження лічильника і, підтримуючи її сталою, зразковим секундоміром вимірюють час t, за який диск лічильника зробить відповідно вибране ціле число обертів n.

Визначивши дійсне значення енергії через покази зразкових ватметра і секундоміра

(14.3)

та за (14.1) виміряне значення

,

де А_Н – номінальне значення передатного числа лічильника, вказане на його щитку, можна обчислити значення δ_Л за формулою (14.2).

На практиці, враховуючи, що

(14.4)

де t_H – нормальний час, на протязі якого диск лічильника повинен зробити n обертів; замість (14.2) маємо простішу в користуванні формулу

(14.5)

Нормальний час лічильника t_H в секундах визначають з умови

, звідки , с (14.6)

де – потужність(Вт), напруга (В) та струм(А) навантаження лічильника; φ- кут зсуву фаз між струмом І та напругою U; 36∙10⁵ – коефіцієнт переведення кВт∙год у Вт∙с.

Значення похибки δ_Л, визначене з (14.5), не повинно перевищувати граничного значення δ_Л,гр.(див. таблицю 14.1)

2.3.3. Схема перевірки лічильника

Перевірку лічильника здійснюють від джерела фіктивної потужності, що скла­дається із окремих джерел змінного струму та напру­ги, що живляться від одної трифазної мережі змінного струму, і дозволяє незалежно зада­ва­ти сили

Рис14.1 Електрична схема перевірки індукційного лічильника

електричної енергії.

струму, напругу і кут зсуву фаз між ними в колах перевірюваного лічильника.

Для цього напруга на паралельне коло лічильника U_л подається від лабо­раторного автотрансформатора ЛАТР-1 та контролюється вольтметром V. Стру­мове коло лічильника живиться від фазорегулятора ФР че­рез лабораторний ав­то­трансформатор ЛАТР-2 і навантажувальний транс­фор­ма­тор НТ, який забезпечує необхідний струм в струмовому колі лічильника.

Вимі­рю­вання струму через лічильник I_л здійснюють амперметром А.

Тоді

, А (14.7)

де І_А=с_А·N_A –показ амперметра, А;

I

с_А – стала амперметра, А;

· N_A – відлік за шкалою амперметра;

k_IH –номінальний коефіцієнт трансформації ВТС

(14.8)

де І_1Н, І_2Н номінальне значення первинного і вторинного струмів ВТС.