
- •1. Основні поняття та терміни в галузі охорони праці
- •2. Дати характеристику основним законодавчим, нормативно-правовим актам з питань охорони праці в Україні
- •3. Обов’язки роботодавців щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці
- •4. Обов’язки та права працівників на охорону праці під час роботи
- •5. Законодавчі засади створення служби охорони праці на підприємствах, в організаціях та установах
- •6. Навчання та інструктажі з питань охорони праці
- •7. Відповідальність за порушення законодавчих актів в галузі охорони праці
- •8. Нещасні випадки та професійні захворювання. Причини виникнення та їх класифікація
- •9. Порядок призначення та склад комісій при розслідуванні нещасних випадків
- •10. Правові засади розслідування нещасних випадків
- •11. Розслідування, реєстрація й облік нещасних випадків, аварій, професійних захворювань на виробництві
- •12. Основні методи визначення травматизму
- •13. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці
- •14. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці
- •15. Охорона праці жінок та інвалідів
- •16. Охорона праці неповнолітніх
- •17. Забезпечення працівників спецхарчуванням та засобами індивідуального захисту
- •18. Поняття важкості та напруженості виробничого процесу. Класифікація виробничих процесів за ступенем важкості
- •19. Гігієнічна класифікація умов праці
- •20. Чинники виробничого середовища та їх класифікація
- •21. Заходи поліпшення з нормалізації мікроклімату службових приміщень
- •22. Виробничий шум. Вплив шуму на організм людини. Методи захисту
- •23. Поняття про ультразвук та інфразвук. Вплив ультразвуків та інфразвуків на здоров’я людини. Методи захисту
- •24. Електромагнітні випромінювання природного та антропогенного характеру та їх вплив на організм людини. Методи захисту
- •25. Методи захисту від емп користувачів персональних комп’ютерів
- •26. Випромінювання оптичного діапазону (інфрачервоне, ультрафіолетове, лазерне), його вплив на організм людини та методи захисту
- •27. Значення виробничого освітлення. Вимоги до виробничого освітлення
- •28. Види виробничого освітлення та його нормування
- •29. Вентиляція виробничих приміщень. Вимоги до виробничої вентиляції
- •30. Кондиціювання повітря
- •31. Правило безпеки експлуатації обладнання, що працює під тиском
- •32. Дія електричного струму на організм людини. Види та причини електротравм
- •33. Фактори, що впливають на наслідки ураження електричним струмом
- •34. Системи заходів та засобів щодо забезпечення електробезпеки
- •35. Надання першої долікарняної допомоги при ураженні електрострумом
- •36. Основні правила пожежної безпеки на підприємствах та в установах
- •37. Поняття про горіння, пожежі та вибухи. Види горіння
- •38. Способи та засоби гасіння пожеж
29. Вентиляція виробничих приміщень. Вимоги до виробничої вентиляції
Одним з ефективних засобів нормалізації повітря у приміщенні є вентиляція.
Вентиляція - повітряобмін, завдяки якому забруднене повітря виводиться з приміщення, а замість нього вводиться свіже зовнішнє або очищене повітря.
Задачі вентиляції - забезпечення чистоти повітря та заданих мікрокліматичних умов.
Вентиляція класифiкується:
По засособу переміщення повітря розрізнюють системи природньої, штучної (механічної) та змішаної вентиляції.
По напрямку руху повітря - підрозділяються на приточну (повітря подається у приміщення), витяжну (забруднений повітря удаляється з приміщення) та приточно - витяжну.
В залежності від місця дії вентиляція може бути загальнообмінною (використовується коли шкідливі речовини рівномірно розміщуються у робочої зоні), місцевою (шкідливі речовин виділяються на декількох робочих місцях), локалізованою (шкідливі речовин виділяються на робочих місцях, розташованих одне біля іншого) та комбiнованою.
Загальнообмінна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату та чистоти повітряного середовища у всьому об’ємі робочої зони. При місцевій вентиляції шкідливі речовини виводяться (або розстворюються шляхом подачі чистого повітря) безпосередньо від місць їх створення.
По призначенню вентиляція може бути робочою (використовується при нормальному режимі роботи технологічних процесів) та аварійною (використовується у випадку, якщо стався викид шкідливих речовин у наслідку аварії).
Вимоги до вентиляції:
Кiлькiсть приточного повітря у одиницю часу повинне відповідати кiлькості витяжного повітря.
Правильне розташування приточних та витяжних завіс. Свіже повітря подається, де концентрація шкідливих речовин менше, а удаляється, де концентрація більше.
Вентиляція не повинна створювати перегрівання або охолодження працюючих.
Вентиляція має бути пожежовибухонебезпечною.
30. Кондиціювання повітря
Кондиціювання повітря - це створення і автоматична підтримка в закритих приміщеннях температури, вологості, чистоти, складу, швидкості руху повітря, які є найбільш сприятливими для самопочуття людей (комфортне кондиціонування) або ведення технологічних процесів, роботи обладнання і приладів (технологічне кондиціонування).
Відповідно до санітарно-гігієнічних вимог найбільш сприятлива температура в громадських, адміністративно-побутових приміщеннях 20-22 С, а допустимі коливання в теплий період - від 20 до 28 С, в холодний і перехідний періоди - від 18 до 22С.
Системи кондиціювання можна класифікувати наступним чином:
- за ступенем забезпечення метерологічних умов в обслуговуваному приміщенні системи кондиціювання поділяються на три класи, першого, другого і третього;
- за призначенням об'єкту зacтосуванням - технологічні та комфортні;
- за наявністю джерел тепла та холоду автономні і неавтономні;
- за принципом розміщення системи кондиціювання відносно об'єкту, що обслуговується - центральні і місцеві;
- за кількістю приміщень, що обслуговуються - однозональні та багатозональні;
- за типом об'єктів, що обслуговуються - побутові, напівпромислові та промислові.
Системи кондиціонування (СК) першого класу забезпечують необхідні для технологічного процесу параметри відповідно до нормативних документів; другого класу - санітарно-гігієнічні норми або необхідні технологічні норми, третього - допустимі, якщо вони не можуть бути забезпечені вентиляцією в теплий період року без вживання штучного охолоджування повітря.
Автономні СК у своєму складі мають весь комплекс обладнання, що дозволяє провести необхідну обробку повітря відповідно до нормативних вимог по очищенню, нагріванню, охолодженню, осушенню, зволоженню, переміщенню і розподілу повітря, а також зacоби автоматичного контролю та управління. Для їх роботи необхідно подати лише електроенергію. До автономних СК відносяться моноблочні віконні, шафові кондиціонери, спліт-системи. Неавтономні СК не мають вбудованих агрегатів, які є джерелами тепла або холоду. До них теплоносій подається від інших джерел тепло- та холодопостачання.
Центральні СК являють собою неавтономні агрегати, розташовані поза обслуговуваних приміщень. В агрегатах проводиться підготовка повітря з подальшим його розподілом по приміщеннях за допомогою повітропроводів.
Місцеві СК випускаються на базі автономних і неавтономних кондиціонерів та встановлюються в обслуговуваному приміщенні.
Багатозональні СК зacтосовуються для обслуговування декількох приміщень або приміщення з нерівномірним розподілом тепло- і вологовиділення.