2.1.1. Вибір способів відновлення

До вибору способів відновлення можна приступити тоді, коли відома технічна характеристика деталі, умови її роботи в машині, можливі дефекти.

До характеристики відносяться: матеріал деталі, її термообробка, твердість, маса (вага). Матеріал і масу деталі можна визначити за каталогом деталі і навіть за прейскурантами цін на деталі.

Термообробку і твердість можна встановити за альбомами «Технічні вимоги на вхідний контроль деталі», які розроблені для кожної машини, а також за підручниками. Можливі дефекти визначаються за альбомами «Технічні вимоги на ремонт машин». Такі альбоми розроблені для кожної машини на капітальний та поточний ремонти. Відповідь на питання, «вибір способів відновлення», потрібно починати із записування можливих дефектів деталі. З цих дефектів необхідно вибрати один або кілька і за ними можна розробляти технологічний процес відновлення.

Кількість дефектів приймають так, щоб у технологічному процесі відновлення було не менше чотирьох операцій. При записуванні вибраних дефектів обов’язково вказується розмір спрацьованих місць.

Після встановлення дефектів слід виконати карту ескізів. На цій карті деталь викреслюється в довільному масштабі так, щоб залишилось місце для записів прийнятих дефектів (справа) і технічних умов (внизу).

За вибраними дефектами виясняють, які поверхні деталі підлягають відновленню. Ці поверхні зображаються на ескізі потовщеними лініями (2..3S). Тільки на них проставляються розміри, допуски, шорсткість. Усі поверхні, які будуть оброблятися, нумеруються. Номер поверхні записується арабськими цифрами в кружечку діаметром 6...8 мм, а самі кружечки проставляються на продовженні розмірних ліній і на одному рівні. Нумерація поверхонь виконується в напрямі руху годинникової стрілки. Кружечок розміщується на продовженні розмірної лінії поверхні, розмір якої змінюється в процесі відновлення. На базових поверхнях умовно позначаються опори і способи кріплення згідно з ГОСТ 3.1107-81. Такі технічні умови, як биття, нециліндричність, непаралельність і деякі інші зображення умовно на ескізі деталі виконують згідно з ГОСТ 2.308-68. Технічні умови, які неможливо зобразити умовно (твердість, закруглення кромок толщо) записуються текстом нижче ескіза.

За прийнятими дефектами і на підставі карти ескізів розробляється технологічний процес відновлення, використовуючи маршрутну технологію ремонту, тобто складають план технологічних операцій, розробляючи маршрутну карту щодо усунення групи дефектів деталі.

Маршрутна карта (МК) описує весь процес у технологічній послідовності. Операції розміщують у раціональній послідовності, встановлюючи такеїх чергування, при якому виконання послідуючих операцій не впливало на якість поверхонь, отриману в попередніх операціях, тобто першими передбачаються операції, пов’язані з тепловою обробкою (ковальські, зварювальні, наплавочні) й операції чорнової обробки, при яких знімається великий шар металу. Якщо при відновленні деталі застосовується термічна обробка, то операції пропонуються в такій послідовності: чорнова механічна, термічна,чистова механічна (шліфувальна, полірувальна).

Прийнята послідовність повинна передбачати найкоротший шлях проходження деталі по окремих цехах і дільницях, не допускаючи їх зустрічного руху, коли деталь декілька разів повертається на туж саму дільницю.

Операційна карта (ОК) – це технологічний документ, що вміщує опис операцій із вказанням переходів. Режимів обробки, необхідного при цьому обладнання, пристроїв, інструментів. Виконується операційна карта за ГОСТ 3.1118-82.

Операції нумеруються тризначними цифрами, кратними пя’ти (005, 010, 015 і т.д.). Переходи рекоминдується нумерувати звичайними арабськими цифрами.