3.8. Міжгалузеві системи стандартизації

До основних напрямів роботи в галузі стандартизації належить упорядкування нормативної документації: конструкторської, технологічної, а також документації, що пов’язана з плануванням, організацією виробництва і випуском продукції, безпекою праці тощо.

Стандартизація міжгалузевих систем – це комплекс взаємопов’язаних стандартів, які охоплюють основні питання практичної діяльності щодо конкретного об’єкта стандартизації в масштабах країни на всіх рівнях управління. Мета цього виду стандартизації – створення систем взаємопов’язаних стандартів, які забезпечують ефективність проведення важливих робіт загальнодержавного значення. Стандартизація міжгалузевих систем – це своєрідна форма комплексної стандартизації, яка отримала широке впровадження в практику народного господарства країни. Розроблення міжгалузевих систем стандартизації у 70-х роках XX ст. є новим етапом розвитку стандартизації і характеризує досягнутий науково-технічний рівень, необхідність підвищення якого об’єктивно визначається вимогами науково-технічного прогресу.

Використання міжгалузевих систем сприяє розвитку народного господарства країни за рахунок зменшення витрат часу на розробку і поставлення виробів на виробництво, створення єдиної інформаційної бази, єдиної мови та єдиних форм документів тощо.

Розглянемо найважливіші для народного господарства міжгалузеві системи.

Система конструкторської документації. Роль нормативного документа, який встановлює єдині правила оформлення конструкторської документації, і однозначні визначення графічних позначень, а також однаковий порядок їх використання у виробництві, в усіх індустріальних країнах світу, виконують стандарти.

В Україні конструкторська документація є об’єктом державної стандартизації з 1928 р. У чинних до 1971 р. системах конструкторської документації та креслярському господарстві, що діяли в різних галузях промисловості, був відсутній єдиний підхід щодо розробки, оформлення і використання конструкторської документації. Через відсутність єдиних правил розробки та оформлення креслень спричинялись перешкоди у використанні їх у різних галузях народного господарства, виникало дублювання конструкторської документації, стримувалась механізація та автоматизація обробки документації й інженерної праці при проектуванні.

Першим етапом підготовки виробництва є розроблення конструкторської документації, яка відіграє роль посередника між конструктором і виробником. Тому виникла потреба у створенні єдиних для всього народного господарства країни правил розробки, оформлення і використання конструкторської документації.

Удосконалення стандартів на креслення і систему креслярського господарства, використання досвіду застосування галузевих систем конструкторської документації та забезпечення узгодження правил оформлення графічних документів з рекомендаціями міжнародних організацій ІSО і ІЕК дозволило розробити систему конструкторської документації (СКД). Як визначено в ГОСТ 2001, СКД – це комплекс державних стандартів, що встановлюють єдині, взаємопов’язані правила і положення зі складання, оформлення і використання конструкторської документації в промисловості, науково-дослідних і проектно-конструкторських організаціях країни. Комплекс СКД містить близько 200 стандартів, дія яких спрямована на:

1 – поліпшення якості проектувальних виробів;

2 – поліпшення умов взаємообміну конструкторською документацією між різними організаціями та підприємствами, в тому числі й міжнародного обміну документацією;

3 – зниження трудомісткості в розробці конструкторської документації;

4 – поліпшення умов для організації спеціалізованих виробництв;

5 – на можливість використання засобів механізації та автоматизації при розробці конструкторської документації та її обробки у службах підготовки виробництва;

6 – поліпшення умов експлуатації та ремонту виробів;

7 – поліпшення умов для уніфікації, стандартизації виробів та їх складових частин.

СКД находить широке використання в автоматизованій системі управління всіх рівнів народного господарства; при створенні і використанні машинних носіїв у якості юридично передбачених форм подання документації; в чинних і розроблюваних класифікаторах та системах документації; в процесі розроблення стандартних програм збору, збереження, передачі й оброблення інформації в державній автоматизованій системі, а також у системі автоматизованого проектування (САПР).

У позначенні стандартів СКД цифра 2 вказує на те, що ці стандарти належать до даного комплексу системи. Прийнята система позначення стандартів СКД полегшує їх використання різними службами й організаціями.

Система технологічної документації. Технологічна документація – важливий фактор, який забезпечує прискорення науково-технічного прогресу, зростання ефективності суспільного виробництва та підвищення якості продукції. Вона вирішує два головних завдання: інформаційне й організаційне. На основі технологічної документації створюється різноманітна інформація, яка використовується для проведення техніко-економічних і нормативних розрахунків, планування, регулювання та організації виробництва, підготовки, управління та обслуговування. Технологічна документація дозволяє організувати взаємовідносини між основним і допоміжним виробництвами. Особлива роль приділяється технологічній документації в умовах впровадження автоматизованих систем управління.

Різноманітність форм технологічної документації, що використовувалась у промисловості до 1973 р., відмінність у правилах її оформлення та застосування ускладнювало передачу виробництва об’єктів (продукції, матеріалів тощо) на інші підприємства, перешкоджало типізації та стандартизації технології, а також використання в автоматизованих системах управління. Для забезпечення уніфікації технологічної документації з 1974 р. введена система технологічної документації (СТД).

Згідно з ГОСТ 3.1001 СТД – це комплекс державних стандартів, які встановлюють єдині взаємопов’язані правила розроблення, комплектування, оформлення і використання технологічної документації при виготовленні та ремонті виробів. СТД дає змогу використовувати типові технологічні процеси; скоротити обсяг розроблюваної технологічної документації; підвищити продуктивність праці технологів; упорядкувати номенклатуру; зміст форм документації загального призначення; встановити єдині правила оформлення технологічних процесів для виробництва продукції; розробити систему нормативів основного виробництва, облік і аналіз застосування технологічної документації тощо. Оформлення технологічної документації відповідно до стандартів СТД систематизує та концентрує інформаційний матеріал, а також є важливим етапом робіт з удосконалення організації технологічної підготовки виробництва.

Впровадження комплексу стандартів СТД допомогло розробити єдину технологічну мову, яка використовується в усіх галузях машинобудування, харчової промисловості та інших галузях народного господарства, дозволило підвищити рівень технологічних розробок та якість продукції, зменшити матеріальні витрати і собівартість продукції, механізувати та автоматизувати процеси обробки Інформації, широко використовувати обчислювальну техніку тощо.

У позначенні стандартів СТД цифра 3 вказує на їх належність до комплексу стандартів цієї системи.

Система класифікації та кодування інформації. Для ефективного управління господарством країни необхідно своєчасно отримувати, передавати і переробляти велику кількість різноманітної інформації, обсяг якої з кожним роком зростає. При крупних масштабах господарства в Україні незначні прорахунки в управлінні призводять до мільйонних втрат. Для запобігання цьому слід широко впроваджувати сучасні засоби обчислювальної техніки і математичні методи у сферу обліку, планування та управління народним господарством. Нові технології управління народним господарством на всіх рівнях передбачають використання автоматизованих систем управління.

Основною частиною автоматизованої системи управління є інформаційна система, яка забезпечує збирання, накопичення, обробку і видання необхідної техніко-економічної інформації. Використання електронно-обчислювальних машин для обробки великого обсягу інформації пов’язано зі створенням машинної мови, тобто перекладом інформації на мову цифрових кодів. Кодування інформації передбачає обов’язкову її систематизацію та класифікацію.

Існує декілька методів кодування інформації. В галузі стандартизації використовують класифікаційний метод, який заснований на певній системі класифікації об’єктів техніко-економічної інформації (рис. 3.1).

Рис.3.1. Схема методів класифікації та кодування

Різноманітність об’єктів і складність їх взаємного погодження викликали створення системи класифікації та кодування інформації (СККІ).

Складається вона з комплексу державних класифікаторів, у яких зібрані й отримали коди різні види техніко-економічної інформації. Кожний класифікатор являє собою словник перекладу назв об’єктів, які наведені українською мовою і кодами машинної мови. Комплекс державних класифікаторів забезпечує народне господарство інформацією про: адміністративно-територіальне розподілення; роботи, послуги і види діяльності, які виконуються в різних галузях; товарну продукцію, яку виробляє промисловість, сільське господарство і будівництво; природні ресурси; нормативну та управлінську документацію; організаційно-правові форми господарювання тощо.

Система класифікації та кодування техніко-економічної інформації – єдина в країні. Код, який отримав конкретний вид інформації, однозначний і не залежить від галузі промисловості.

Загальними вимогами для всіх класифікаторів є:

1. Забезпечення достатньої ємності, яка гарантує охоплення всіх об’єктів класифікації.

2. Володіння гнучкістю і притаманність резервної ємності, які необхідні для внесення в процесі використання класифікатора змін і доповнень без порушення структури класифікатора, його об’єктів, групування та ознак.

3. Забезпечення рішення конкретних завдань в автоматизованій системі управління, які пов’язані з об’єктом класифікації як усередині системи, так і у взаємодії з іншими інформаційними системами різних рівнів.

Комплексна розробка державних класифікаторів забезпечує можливість 1 ефективність їх використання при вирішенні завдань управління, планування, обліку, розподілення, фінансування, ціноутворення та інших сферах промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту, торгівлі, побутового обслуговування тощо. СККІ дозволяє скоротити номенклатуру виробів за рахунок дублювання, підвищити рівень уніфікації, спеціалізації в масштабах галузі та виробництва.

Протягом 1993-1999 років Держстандартом України затверджено 18 державних класифікаторів, які використовуються з 1995 р.

Держстандарт України постійно працює над розробленням нових класифікаторів.

Державні класифікатори мають наступне позначення: ДК 004-95 "Класифікатор нормативних документів", де 004 – номер класифікатора, 95 – рік затвердження.

Система стандартів безпеки праці. Система стандартів безпеки праці (ССБП), що належить до соціальних програм стандартизації, – це великий комплекс державних, галузевих стандартів та технічних умов на машини, обладнання, матеріали та речовини, які містять вимоги з безпеки під час роботи людини з цими об’єктами. Ця система дозволяє розробляти і впроваджувати заходи, які направлені на зниження травматизму, професійних захворювань, збереження здоровיя та працездатності людини в процесі трудової діяльності у виробництві та побуті.

Система ССБП встановлює:

• вимоги до організації робіт щодо забезпечення безпеки праці;

• вимоги і норми за видами небезпечних та шкідливих виробничих факторів;

• вимоги безпеки до виробничого обладнання;

• вимоги безпеки до виробничих процесів;

• вимоги до засобів захисту працівників;

• вимоги безпеки до будинків та споруд.

Усі стандарти і технічні умови на обладнання, сировину, матеріали, паливо й інші види продукції, які створюють небезпеку і впливають на санітарно-гігієнічні умови праці, повинні мати вимоги щодо безпеки. Залежно від об’єкта стандартизації в нормативних документах наводяться вимоги безпеки до експлуатації, монтажу, транспортування, зберігання, установлення, а також методи контролю вимог безпеки. Регламентуються допустимі рівні небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які створює обладнання, вимоги до електро-, пожежо – і вибухобезпечності. За потребою встановлюють ергономічні вимоги до розміщення, прикладання зусилля при вмиканні та вимкненні механізмів, забезпечення зручності при запусканні й обслуговуванні обладнання, а також наводяться знаки і надписи безпеки, які мають бути нанесені на обладнанні.

У стандартах на сировину, матеріали та речовини зазначена токсична характеристика матеріалів і речовин, характер їх дії на організм людини, гранично допустимі концентрації сечовини чи її компонентів у повітрі робітничої зони, питній воді, методи їх визначення, також регламентуються заходи та засоби захисту працівників від небезпечної й шкідливої дії матеріалів та речовин.

ССБП систематично вдосконалюється, переглядаються чинні нормативні документи, розробляються нові. Вимоги до цієї системи визначаються ГОСТ, 12.0.001. У позначенні цифра 12 вказує на належність стандартів до систем безпеки праці.

Система стандартів у галузі охорони природи і раціонального використання ресурсів. Метою стандартизації в галузі охорони природи та раціонального використання ресурсів є регламентування взаємодії між діяльністю людини і навколишнім природним середовищем, що забезпечує збереження і відновлення природних багатств, раціональне використання природних ресурсів, рівновагу між розвитком виробництва, стійкістю навколишнього середовища. Стандартизація в галузі охорони природи охоплює всі галузі виробництва, виключає експлуатацію одних природних ресурсів за рахунок втрат інших, перешкоджає несприятливим наслідкам діяльності підприємств. Питання охорони природи посідають значне місце у роботах зі стандартизації практично всіх країн, регіональних та міжнародних організацій.

Система являє собою комплекс взаємопов’язаних державних стандартів, які спрямовані на попередження шкідливого впливу результатів діяльності суспільства на природу та здоров’я людини. У систему входять комплекси стандартів з охорони і раціонального використання вод, надр та ґрунту, захисту атмосфери, охорони флори і фауни, поліпшення використання земель тощо. Стандарти встановлюють методи визначення становища природних об’єктів, розрахунки гранично допущених викидів і скидання забруднюючих речовин. Регламентуються також вимоги до устаткування, обладнання і споруд з контролю і захисту природного середовища від забруднення.

Система стандартів у галузі охорони природи та раціонального використання ресурсів постійно вдосконалюється, поновлюється новими вимогами і методами визначення забрудненості навколишнього середовища, розробляються заходи щодо збереження, відновлення та раціонального використання ресурсів.

Основні вимоги до цієї системи наведено у ГОСТ 17.00.01. У позначенні стандартів цифра 17 вказує на їх належність до комплексу системи стандартів у галузі охорони природи та раціонального використання ресурсів.