29 3.3. Норми добрив та система удобрення.

Засвоєння кореневою системою ячменю поживних речовин ґрунту невисоке, тому він дуже добре реагує на внесення добрив.

При удобренні посівів ячменю необхідно врахувати його потреби в поживних речовинах на різних ґрунтах. Так, на підзолистих і сірих лісових ґрунтах, деградованих та опідзолених чорноземах, сіроземах і каштанових ґрунтах він особливо добре реагує на азотні і фосфорні добрива. Калій найбільш ефективний на піщаних і осушених торфових ґрунтах, фосфор – на глибоких чорноземах.

Пивоварний ячмінь необхідно добре забезпечувати перед усім фосфорно-калійними добривами, завдяки яким зерно накопичує більше крохмалю, а продовольчий і кормовий – азотними.

Ячмінь позитивно реагує не тільки на безпосереднє внесення добрив, а і їх післядію. Тому при інтенсивному вирощуванні ячменю посіви його удобрюють мінеральними добривами, а органічні вносять під попередники.

Норми мінеральних добрив найбільш доцільно розраховувати на запланованій врожайності або відповідно до зональних рекомендацій.

Висока врожайність ячменю забезпечується при використанні мінеральних добрив з врахуванням післядії органічних добрив у таких приблизно нормах і поєднаннях: при основному внесенні на дерново-підзолистих супіщаних і суглинкових ґрунтах Полісся – N₆₀P₃₀K₄₅, лівобережного центрального Лісостепу – N₄₅P₃₀K₃₀, на чорноземах центрального і північного Степу - N₄₅P₃₀K₃₀, каштанових і солончакуватих ґрунтах південного Степу - N₄₅P₄₅. При сівбі ячменю після не удобрених попередників норми мінеральних добрив збільшують на 25-30 %.

Фосфорні та калійні добрива вносять під основний обробіток ґрунту, азотні – краще локально одночасно з передпосівною культивацією культиваторами-рослинопідживлювачами на глибину 10-12 см.

30

Мінеральні добрива вносять також у рядки під час сівби ячменю: у Степу й Лісостепу – гранульований суперфосфат з розрахунку 10-15 кг/га фосфору, на Поліссі – повне мінеральне добриво (по 10-15 кг азоту, фосфору і калію).

З мікродобрив вносять ті, що містять мідь, бор, марганець. Так, на болотистих і торфових ґрунтах, що поширені в районах Полісся, слід вносити під ячмінь мідні добрива у вигляді мідного купоросу (25 кг/га) або піритного недогарку (3-5 ц/га). На чорноземах ефективні марганцеві шлами, які вносять по 2-3 ц/га під зяблеву оранку, та марганізований гранульований суперфосфат – у рядки під час сівби ячменю в дозі близько 50 кг/га. Кислі ґрунти обов’язково вапнують, особливо при вирощуванні пивоварного ячменю (підвищується маса 1000 зерен і вміст крохмалю в зерні). У вологі роки в період кущення проводять азотне підживлення з розрахунку 20-30 кг/га азоту.

Розрахунок норм добрив для отримання запланованої урожайності

Найбільш поширеним є балансовий метод розрахунку норми (дози ) добрив на планову врожайність .Для цього використовують формулу

Д = У·в – Пгз· Кгз - До·Со·Ко - Дпо·Спо·Кпо – Дмп ·Кмп

Км

де Д - доза елемента живлення, кг/га;

У - планова урожайність, ц/га;

в - винос елемента живлення 1ц урожаю, кг/ц ;

Пгз - запас доступної форми елемента живлення в розрахунковому шарі

31

грунту, кг/га ; він визначається за формулою:

Пгз = n·Моб·h

Кгз; Ко; Км; Кпо; Кмр - коефіцієнти використання елементів живлення з ґрунту, органічних і мінеральних добрив у рік внесення і в післядії, в частках одиниці;

До; Со - відповідно доза органічних добрив, т/га та вміст еле­мента живлення в1т органічних добрив (у середньому 5 кг азоту; 2,5 кг фосфору; 6 кг калію);

Дпо; Спо - відповідно доза органічних добрив, внесених під по­передник, т/га вміст елемента живлення в1т, кг;

Дмп - Доза мінеральних добрив, внесених під попередник, кг/га;

п - вміст елемента живлення в грунті, мг /100 г ґрунту;

М_об - щільність грунту (об'ємна маса), г/см;

h - глибина розрахункового шару грунту, см (звичайно 20 см).