
- •1. Програмування врожайності за ґрунтово-кліматичними умовами.
- •1.3. Прогнозування врожайності за природними факторами і відповідністю їх плановій урожайності. Таблиця 2. Характеристика грунту, на якому планується вирощувати ячмінь.
- •2. Біологічні особливості культури і можливості реєстрованих сортів.
- •2.1. Ботанічна характеристика культури
- •2.2 Вимоги до умов вирощування.
- •2.4. Фенологічні спостереження за сортом ячменю Галактик
- •22 Таблиця №5 . Фази росту та розвитку ячменю сорту Галактик в Київській області.
- •2.5. Проектування елементів структури планової врожайності.
- •2.6. Розрахунок фітометричних показників листкового апарату, що забезпечує планову врожайність.
- •3. Обґрунтування технології вирощування запланованої врожайності.
- •3.1. Місце культури в сівозміні.
- •29 3.3. Норми добрив та система удобрення.
- •Азотні добрива
- •Фосфорні добрива
- •Калійні добрива
- •36 Таблиця – 10. Норми якості насіння ячменю.
- •37 Таблиця – 12. Проектована польова схожість насіння і динаміка густоти стояння рослин ячменю протягом вегетації.
- •3.5. Догляд за посівами
- •3.6. Збирання і зберігання врожаю
- •3.7. Агротехнічна частина технологічної карти.
2.2 Вимоги до умов вирощування.
Ярий ячмінь невибагливий до тепла. Насіння його починає проростати при температурі 1 - 2 °С, а сходи й молоді рослини легко витримують заморозки до 3 - 4 °С, а інколи до мінус 7-9 °С. При такому зниженні температури листя може загинути, але вузол кущення зберігається і після підвищення температури рослини відростають і продовжують вегетацію. У період вегетації сприятливою для росту й розвитку рослин є температура 18°С. Разом з тим ячмінь характеризується значною стійкістю проти високих температур, легко витримуючи підвищення їх до 38 - 40°С. За такої температури продихи в листках та інших органах ячменю паралізуються лише через добу-півтори (25 - 35 год), тоді як у ярої пшениці - вже через 10-17 год настає їх параліч, а у вівса - навіть через 5 год. Тому посіви ярого ячменю і поширені далеко на південь.
Серед хлібів першої групи ячмінь є найбільш посухостійким. Його транспіраційний коефіцієнт становить близько 400 з коливанням від 300 до 450, що також має велике значення для поширення його на півдні.
Для проростання насіння ячменю потрібно 45 - 50 % води від його сухої маси, що значно менше, ніж для насіння пшениці й вівса. Проте слід враховувати, що в ячменю на початку вегетації недостатньо розвивається коренева система і рослини погано витримують весняну посуху, тому не можна затримуватись із сівбою, бо це може зумовити недружне проростання зерна і зріджені сходи. У зв'язку з цим ячмінь треба сіяти в перші дні весняних польових робіт у достатньо вологий ґрунт. Дуже чутливий ячмінь до надмірної вологості грунту і різко знижує свою врожайність на заболочених ґрунтах, недостатньо пухких, з близьким заляганням ґрунтових вод.
Погано росте ячмінь також на легких піщаних ґрунтах, дуже
пригнічується на кислих торфовищах (при рН < 6), а в умовах надто кислої
15
реакції ґрунтового розчину (рН 3,5) зовсім не дає сходів. Тому хімічна меліорація таких ґрунтів є обов'язковим заходом для вирощування високих урожаїв ячменю. З урожаєм 1 ц зерна ячменю з ґрунту виноситься менше основних елементів живлення, ніж при вирощуванні озимої пшениці, жита й тритикале: азоту - 2,5 кг, фосфору - 1,1, калію - 1.8 кг. Проте через недостатньо розвинену кореневу систему для нього потрібні ґрунти родючі, добре забезпечені поживними речовинами в легкодоступній для рослин формі.
Ярий ячмінь, як і озимі зернові культури, добре кущиться, утворюючи 3-5 стебел на одній рослині. Цю його властивість використовують у насінництві при розмноженні високодефіцитних сортів.
Ячмінь — типова самозапильна рослина. Цвіте й запилюється він, як правило, ще до викидання колоса, хоча, наприклад, голозерні й рихлоколосі плівчасті ячмені схильні до відкритого цвітіння.
За характером розвитку ярий ячмінь належить до рослин довгого світлового дня. Серед інших зернових ярих культур він є найбільш скоростиглою культурою, деякі сорти його дозрівають за 75 днів. Завдяки короткому вегетаційному періоду його успішно вирощують у північних районах СНД (у Заполяр'ї він практично є основною продовольчою культурою). На півдні, південному заході, де світловий день коротший, вегетаційний період ячменю триває 105 - 115 днів. 2.3 Біологічні особливості, продуктивність та якісні показники реєстрованих і перспективних сортів
Галактик.
Виведений у Селекційно-генетичному інституті методом індивідуально добору.
Різновидність – нутанс.
16
Форма куща прямостояча. Колос дворядний, злегка звужується до верхівки, середньої щільності (на 4 см колоскового стрижня припадає 12-14 члеників), довжина 11-12 см, слабо поникає, неламкий. Колоскові луски вузькі. Остюки довгі, паралельні, зазубрені, еластичні. Квіткові луски лінійно-ланцетні, тоненькі, зморшкуваті. Добре помітна перша пара квіткової луски. Перехід квіткової луски в остюк поступовий, основна щетинка зернівки довго волосиста. Зернівка видовжено-овальної форми, жовтого кольору, маса 1000 зерен – 46,9-50,9 г. Середньостиглий, вегетаційний період коливається в межах 72-87 днів, на 1-2 дні раніше національних стандартів. Солома середньої довжини (72-87 см), міцна, стійка до вилягання.
Особливістю сорту є те, що він відрізняється стійкістю до весняних заморозків, високим температурам і засусі в літній період. Краще стандартів використовує осадки другої половини вегетації.
За даними науково-дослідних інститутів, рекомендується висівати за 100-відсоткової господарської придатності 4,5-5 млн/га насінин. Запізнення з сівбою на 5-10 днів призводить до незначного недобору врожаю (від 3,6 до 8,6 ц/га).
Сорт інтенсивного типу, пластичний, стійкий до осипання.
На державних сортовипробувальних станціях та дільницях за роки випробування отримали урожай 35,3-40,1 ц/га, що на 3,6-11,9 % більше національних стандартів. Потенційна можливість сорту – 85 ц/га.
Відноситься до сортів пивоварного призначення. Білка має 11,2-12,4 %, плівчастість 8-9, екстрактивних речовин 77-79, крохмалю –58-62 %.
Борошнистою росою, бурою іржею, гельмінтоспоріозом та летючою сажкою уражується нижче або навіть на рівні стандартів.
Держкомісія України рекомендує вирощувати даний сорт у всіх зонах.
Табора.
Заявник – фірма Се кобра Ремерш, Франція.
Виведений методом схрещування.
Різновидність нутанс.
17
Колос дворядний, середньої довжини (8-10 см), середньої щільності (10-11 члеників на 4 см колосового стрижня), неламкий, слабо звужується до верхівки, солом’яно-жовтий.
Остюки довгі, зазубрені, паралельні, тонкі, еластичні, жовті.
Колоскова луска мала, без опушення.
Квіткова луска слабо зморшкувата, нервація добре виявлена, перехід в остюк поступовий. Основна щетинка зерна довго волосяна.
Кущ розлогий, листки не опушені, проміжні, зелені.
Висота рослин – 70-85 см.
Зернівка жовта, велика, видовженої форми. Маса 1000 зерен 45-50 г.
Середньостиглий, вегетаційний період коливається в межах 81-83 дні.
Сорт інтенсивного типу. За даними заявника, рекомендується висівати за 100-відсоткової господарської придатності 4,5-5 млн/га насінин.
Дуже реагує на запізнення з сівбою.
Агротехніка звичайна для зони вирощування. На державних сортовипробувальних станціях та дільницях за роки випробування отримали урожай 38,2-44,9 ц/га, що на 4,6-9,6 % більше стандартів. Потенційна можливість сорту – 85 ц/га.
Має високі пивоварні властивості. Білка має 10,5-11,3 %, плівчастість 8-9, екстрактивних речовин 78-80, крохмалю –58-62 %.
Стійкість до хвороб та шкідників. Має комплексну стійкість до більшості поширених в Україні хвороб: борошнистої роси, гельмінтоспоріозу та летючої, твердої і чорної сажки.
Держкомісія України рекомендує вирощувати даний сорт в зонах Лісостепу, Полісся та Степу.