1.4. Допуск, поле допуску

Допуск дорівнює різниці між найбільшим і найменшим граничними розмірами. Допуск характеризує точність виготовлення деталі.

Допуск отвору: ТD = Dmax – Dmin (1.4.а)

Допуск вала: Тd = dmax – dmin (1.5.а)

Допуск можна визначити як абсолютну величину алгебраїчної різниці між верхнім та нижнім граничними відхиленнями, тобто:

ТD = ЕS – ЕІ (1.4.в)

Тd = es – ei (1.5.в)

тому що, Dmax = D + ES, Dmin = D + EI

dmax = d + es, dmin = d + ei (1.6)

Підставляючи ці значення в формули (1.4.аХ1.5.а)можна отримати (1.4.6) (1.5.6) (див. рисунок 1.3). Допуск завжди є додатною величиною. Дійсні розміри придатних деталей мусять знаходитися в припустимих межах між граничними розмірами, що видно з формул (1.4.а та 1.5.а) або в межах між граничними відхиленнями, що видно з формул (1.4.в та 1.5.в) тобто в межах допуску.

При однаковій точності допуск більший для деталей з більшими розмірами (приблизно Т=0,001D).

Допуск збільшується при меншій точності деталі. Чим менше допуск і чим точніша деталь, тим важче її виготовити, тому що збільшується послідовність технологічних операцій і підвищуються вимоги до точності засобів виробництва: станків, інструментів, приладів, пристосувань та кваліфікації працівників.

На позначеннях в кресленнях допуск можна з’ясувати тільки через граничні відхилення.

Приклад: позначення на кресленні: Ø означає, що допуск вала Тd = –0,050– (–0,085) = 0,035.

Поле допуску обмежене найбільшим і найменшим граничними розмірами деталі або верхнім і нижнім граничними відхиленнями від нульової лінії. За висотою поле допуску дорівнює величині допуску, а його положення визначається відносно номінального розміру а6о нульової лінії (див. рисунок 1.3).

Поле допуску може розташовуватися вище нульової лінії, нижче нульової лінії, або перетинатися з нею. Графічне зображення деталей, їхніх розмірів, відхилень і полів допусків допомагають з’ясовувати їх характер і виконати розрахунки, але виконувати їх в одному масштабі недоцільно, бо розміри, які вказані на кресленнях в тисячі разів більші від розмірів допусків. Тому замість повного графічного зображення (рисунок 1.3) використовують спрощену схему полів допусків в одному масштабі, в мікрометрах (рисунок 1.4). Цього достатньо тому, що числові значення верхнього (ЕS, es) і нижнього відхилень (ЕІ, ei) від нульової лінії цілком визначають величину та положення полів допусків відносно цієї лінії та між собою.