2.7. Позначення на кресленнях шершавості поверхонь

В залежності від виду обробки використовують один з наступних знаків шершавості:

– переважний знак, коли вид обробки не встановлено (рисунок 2.9, а);

– знак поверхні утвореної тільки вилученням шару металу різанням, шліфуванням, тощо (рисунок 2.9, б);

– знак поверхні, отриманої без вилучення металу (наприклад, литтям, прокатуванням, Штампуванням) з позначенням параметра шершавості, або без нього, коли деталь виготовлена з матеріалу певного профілю і розміру і не підлягає додатковій обробці за цим кресленням (рисунок 2.9, в).

Висота знаків h має дорівнювати висоті цифр розмірних чисел на кресленні, товщина ліній –вдвоє менша контурної лінії, а висота полиці Н=(1,5...3) h; цю полицю застосовують тоді, коли є біля неї позначення на місцях 2...4 (рисунок 2.9, в):

На місці записують припустимий параметр шершавості, числове значення R_a записують без цього символу, наприклад: 0,63; для останніх параметрів спочатку вказують символ, а після нього числове значення, наприклад: R_z 50; R_max 0,80; S_m 1,6; t₅₀ 70. Номінальне значення параметра може приводитися з граничними відхиленнями, наприклад: 3,2±20%; R_z 100-10%; S_m=0,63^+20%; t₅₀ 70±40%. Найбільше значення параметра приводять без граничних відхилень, наприклад: 0,4; R_z 25; а після вказаного найменшого – пишуть min, наприклад: 32_min R_z, 6,3_min. Якщо треба вказати діапазон значень параметра шершавості, приводять межі його значення, розміщуючи їх, в дві строчки (в верхній строчці –  більше грубий ), наприклад:

0,8 R_z 0,10 R_max 12,5 S_m 25 t₄₀ 60

0,4 0,05 6,3 6,3 40

Два чи більше параметри шершавості поверхні записують зверху донизу в такому порядку:

параметр висоти нерівності профілю (R_a, R_z, R_max); параметр кроку нерівностей (S_m, S); відносна опорна довжина профілю (t_р), наприклад, на рисунку 2.9, д позначено діапазони середнього арифметичного відхилення профілю R_a 0,8...0,4 і відносної опорної довжини профілю на рівні 50% R_max

На місці позначають вид обробки тільки в тих випадках, коли він єдиний придатний для отримання потрібної якості поверхні, наприклад: шабрити, притирати. Базову довжину l пишуть під поличкою на місці тільки тоді, коли параметри визначені на базовій довжині, що відрізняється від зазначеної в таблиці 2.5. Умовне позначення напрямку нерівностей вказують на місці тільки в випадках необхідності (таблиця 2.6). Приклад такого запису наведений на рис .2.9, е. Якщо відсутні вказівки на місцях , , полицю знака не проводять.

Однакову шершавість для всіх поверхонь деталі позначають загальним знаком шершавості всіх поверхонь, які розміщують в правому верхньому кутку креслення (рисунок 2.10, а); він в 1,5 рази більший за звичні знаки. При наявності на деталі поверхонь, шершавість яких не нормована, ставити знак однакової шершавості в правому верхньому кутку креслення не допускається.

Якщо частина поверхонь деталі має шершавість, що відрізняється від загальної шершавості останніх поверхонь, праворуч за знаком однакової шершавості в дужках розміщують умовний знак шершавості звичних розмірів. На частині поверхонь, що мають шершавість відмінну від загальної, розміщують свої знаки шершавості з своїми параметрами та іншими позначками.

Ділянки поверхні, що мають різну шершавість, розмежовують тонкою суцільною лінією з розміром і позначають своїми знаками шершавості (рисунок 2.10, б); через заштриховану зону таку розмежувальну лінію не проводять. Позначають тільки один раз симетричні поверхні одну і ту ж поверхню незалежно від кількості зображень на кресленні, а також поверхні елементів, що повторюються (отворів, пазів, зубців, тощо).

При зображенні виробу з розривом позначення шершавості наносять тільки на одній частині і якомога ближче до місця з розмірами.

Якщо всі поверхні не підлягають обробці за даним кресленням, знак необроблених поверхонь виносять в правий кут креслення, а якщо є окремі обробки, наприклад, просвердлені отвори в швелері на рисунок 2.10, в, на них проставляють свій знак (R_z 50 ), а за загальним знаком в правому кутку в дужках ставлять умовний знак шершавості.