2.5 Незалежний і залежний допуски
Незалежний допуск розташування або форми має постійне чисельне значення для всієї сукупності деталей, виготовлених за кресленням; він не залежить від дійсного розміру або базового елемента. Якщо допуск не вказаний як залежний, його слід сприймати як незалежний.
Залежний допуск розташування або форми перемінний, мінімальне значення його Тmin вказують на кресленнях або в технічних умовах і допускають перевищувати його на додаткову величину Тд, що відповідає відхиленню дійсного розміру деталі чи бази від прохідної межі. Цей термін застосовують до того з двох граничних розмірів, який відповідає більшій кількості матеріалу деталі: найбільшому граничному розміру вала dmax або найменшому граничному розміру отвору Dmin. Залежний допуск дозволяють перевищувати на величину граничних відхилень вала або отвору. Повне значення залежного допуску для деталі:
Основний отвір 26
Основні відхилення валів 26
a 26
b 26
c 26
d 26
e 26
f 26
g 26
h 26
js 26
k 26
m 26
n 26
p 26
r 26
s 26
t 26
u 26
x 26
z 26
Посадки 26
H5 26
26
26
26
26
26
26
H6 26
26
26
26
26
26
26
26
26
26
26
H7 26
26
26
; 26
26
26
26
26
26
26
26
26
26
; 26
26
26
H8 26
26
26
26
; 26
; 26
26
26
26
26
26
26
26
26
26
26
26
26
H9 26
26
; 26
; 26
; 26
H10 26
26
; 26
H11 26
26
26
26
26
26
H12 27
27
27
дійсним розміром (див. рисунок 2.2, k; рисунок 2.3, b);
– після літерного позначення бази або без нього в третій частині рамки (рисунок 2.5, б), якщо залежний допуск пов язаний з дійсними розмірами бази;
– після числового значення допуску й літерного позначення бази (рисунок 2.5, в) або без літерного позначення бази, якщо залежний допуск пов язаний з дійсним розміром і розмірами бази.
Приклад
2.4. Визначити залежний
допуск перпендикулярності отвору Ø
,
на рисунку 2.3 в. Рішення. Мінімальний
допуск перпендикулярності Тmin=0,1
мм. Найбільше значення додаткового
допуску Тд
дорівнює допуску отвору, який знаходимо
за таблицею 1.9: І7=0,021 мм. Величина залежного
допуску:
Тзал= Тmin +Тд=0,1+0,021=0,121 мм.
Це означає, що положення дійсної (реальної) осі отвору Ø обмежено циліндром, діаметр якого дорівнює залежному допуску.
Приклад
2.5. Визначити залежний
дрпуск співосності поверхонь вала
Ø
відносно
другої поверхні Ø
(рисунок
2.5, в).
Рішення. Мінімальний допуск співосності Тmin=0,02 мм. Знайдемо за таблицею 1.9 допуски поверхонь вала, які є додатковими до залежного допуску ІТ7=0,025 мм; ІТ6=0,013 мм. Величина залежного допуску Тзал= Тmin +Тдл +Тд=0,02+0,025+0,013=0,058 мм.
2.6. Позначення допусків форми і розташування поверхонь на кресленнях
Допуски форми і розташування поверхонь позначають на кресленнях в прямокутній рамці, проведеній суцільною тонкою лінією і розділеній на дві або більше частин. В першій частині рамки розміщують умовний знак виду допуску (див. таблицю 2.1), в другій – чисельне значення допуску в міліметрах, інколи з позначкою радіусного чи діаметрального виразу, розмірами нормованої ділянки через косу лінію (див. рисунок 2.1, г, е). В третій і наступних частинах рамки розміщують літерне позначення бази або поверхні, з якою пов’язаний допуск (див. рисунок 2.2) та інші. Висота цифр і букв, що вписані в рамку, мусять дорівнювати розміру шрифту типу А розмірних чисел, а висота рамки – подвійній висоті шрифту; висота знаків і діаметр кола, що охоплює літери, в 1,6 рази більші шрифту.
Рамку, як правило, розміщують горизонтально, але в необхідних випадках допускається її вертикальне розміщення; не допускається перетинати рамку будь-якими лініями. Лінія, що з’єднує рамку з елементами деталі, теж суцільна, тонка, пряма або ломана і закінчується стрілкою; відрізок лінії, що закінчується стрілкою, мусить мати напрямок вимірювання відхилення (перпендикулярно до нормованої поверхні); якщо допуск відноситься до поверхні або її профілю, рамку з’єднують з контурною лінією поверхні або її продовженням, але в цьому випадку з’єднувальна лінія не може бути продовженням розмірної лінії. Якщо допуск відноситься до осі або площини симетрії, з’єднувальна лінія може бути продовженням розмірної лінії (див. рисунок 2.2, к, л, м), а при нестачі місця, стрілку розмірної і з’єднувальної лінії можна суміщати, при цьому на розмірній лінії розмір може не проставлятися, якщо він зазначений в іншому місці.
Якщо кругове або циліндричне поле допуску вказують його діаметром, то перед числовим значенням допуску ставлять символ 0, якщо радіусом, ставлять літеру К. (див. рисунок 2.2, к), а якщо поле допуску сферичне, то перед числовим значенням допуску ставлять слово сфера і символ Ø або R. Допуски симетричності, пересічення осей, форми заданого профілю і заданої поверхні, а також позиційні допуски (при обмежені паралельними прямими або площинами), перед числовим значенням допуску мають літеру Т, якщо вказані в діаметральному виразі, і Т/2 – якщо в радіусному (див. рисунок 2.2, л, м, о).
Чисельне значення допуску форми чи розташування поверхонь, вказаного в рамці, відноситься до всієї поверхні, а якщо тільки до ділянки в певному місці деталі – то біля цієї ділянки проводять штрих-пунктирну лінію і проставляють розміри, які визначають місцеположення ділянки і її довжину (рисунок 2.5, а). Якщо треба призначити допуски на всій довжині поверхні, наприклад, паралельність 0,1 відносно бази А (рисунок 2.5, б), а також більше точний на заданій довжині (0,06/200), то допуск на цій заданій довжині вказують під допуском на даній довжині і вказують за допуском через похилу лінію, що не має торкатися рамки. Якщо для одного елементу деталі треба задати два різних види допусків, можна рамки об’єднувати, наприклад, для паралельності і площинності надписи з додатковими відомостями чи вимогами розташовують біля продовження верхньої горизонтальної лінії рамки, як біля полки лінії – виноски, або над рамкою, або під нею. Однакові допуски, що відносяться до одних і тих же баз та повторяються, можна вказувати один раз в рамці, від якої відходить з’єднувальна лінія, що розгалужується до всіх нормованих елементів (рисунок 2.5, в). Допуски симетрично розташованих елементів на симетричних деталях вказують один раз.
Бази позначають затемненим рівностороннім трикутником висотою, що дорівнює розміру шрифту розмірних чисел, розташованим на контурній лінії базової поверхні або її продовженні (див. рисунок 2.2, д), при цьому з’єднувальна лінія між базою і рамкою не може бути продовженням розмірної лінії. Якщо не можливо з’єднати рамку з поверхнею, до якої відноситься допуск, або з базою, то їх позначають літерою, записаною в другу рамку і з’єднаною з поверхнею або її продовженням. З’єднувальна лінія закінчується трикутником, якщо допуск відноситься до бази, або стрілкою, якщо відносигься до поверхні, що не є базою. Таку літеру записують в третю частину рамки після допуску (рисунок 2.2, ж, и).
Якщо базою є загальна вісь або загальна площина симетрії, та з креслень зрозуміло, для яких поверхонь вісь (площина симетрії) є загальною, то рамку з’єднують стрілкою з нею, або ставлять трикутник на осі (площині) і позначають літерою; на рисунок 2.2, к проставлено допуск співосності двох отворів відносно їх загальної осі (бази).
Якщо базою є вісь або площина симетрії, то затемнений трикутник розташовують на кінці розмірної лінії (див. рисунок 2.2, л); у випадку нестачі місця розмірну лінію можна закінчувати трикутником (див. рисунок 2.2, о). Якщо базою є частина елементу, наприклад, шийка вала,то її позначають як і допуск на обмеженій довжині ділянки штрих-пунктирною лінією (див. рисунок 2.5, а). Умовне позначення допуску форми та розташування поверхонь і їх лінярне позначення, яке використовують для нормування другого допуску, можна розташувати порад на з’єднувальній лінії (див. нижнє позначення на рисунку 2.5, б).
Номінальну форму елементів і їх номінальне розташування позначають лінійними кутовими розмірами в прямокутній рамці без граничних відхилень при призначенні позиційного допуску, допусків похилу, форми заданої поверхні або профілю. Наведені приклади кутового розміру похилу на рис .2.2.н та номінальних лінійних розмірів розташування отвору на рисунку 2.2.м.
Виступаюче поле допуску позначають знаком Р (рисунок 2.3, в) а залежні допуски – М в колі Ø 1,6 висоти шрифту.