1.12 Вибір точності, допусків і посадок

Із зменшенням допуску підвищується точність і якість деталі, але одночасно ускладнюється виготовлення та зростає кошторис. Потрібно обирати таку точність, яка при найменших витратах забезпечить необхідну робото спроможність деталі, яка виготовляється. Технологічні можливості отримати вибрану точність залежать від методу обробки (див. таблицю 1.2.) та деяких інших умов. В цілому вибір проводять з урахуванням техніко-економічних, та технологічних умов.

Спряжені поверхні деталей механізмів виготовляють в квалітетах від 5 до 13 (09 ….5 класи точності). При високих вимогах до якості застосовують 5 та 6 квалітети; якщо обмежені зазори та натяги, для отворів беруть 7, а для валів – 6-й квалітети. При зменшенні вимог вибирають – 8-й, для спрощення технології застосовують 9 та10-й квалітети в посадках з зазором, а для вільних розмірів – 12 і грубіші квалітети.

Посадки вибирають методом подібності та розрахунком. Метод подібності передбачає використання рекомендацій, розроблених в процесі узагальнення досвіду проектування та експлуатації відповідних деталей, машин та механізмів. Розрахунковий метод більш досконалий, але універсального методу розрахунку не існує. Зокрема роблять розрахунок нерухомих з’єднань з гарантованим натягом. Переважно застосовують посадки в системі отвору, а в системі вала – лише для з’єднання декількох деталей з одним валом та при масовому застосуванні каліброваних прутків до 3 мм в приладобудуванні.

Посадки з зазором утворюють застосовуючи основні відхилення від а до h та від А до Н з допусками в квалітетах 5... 13 (найбільші зазори дають а, А; зазори зменшуються до h,Н). Більші зазори вибирають при необхідності компенсацій теплових деформацій в рухомих з’єднаннях, наприклад: Н11/а11...Н11/d11.

Мінімальні зазори обмежують, щоб забезпечити змащування поверхні тертя, але більші зазори призводять до зменшення моторесурсу, тому вибирають посадки від Н7/е7 до Н11/h11.

Перехідні посадки дають можливість мати малі зазори чи натяги в роз’ємних з’єднаннях. Посадки з більш імовірним зазором утворюють основні відхилення Js, js їх застосовують при невеликих статичних навантаженнях, частих розбираннях, а також для можливості регулювати взаємне положення деталей, наприклад: Н8/ js7. Посадки з рівноімовірним натягом чи зазором утворюють К, к, що забезпечує точність центрування (наприклад, посадки Н7/k6).

Посадки з більш імовірним натягом (Н7/n6) застосовують при великих ударних навантаженнях, при необхідності підвищеної точності центрування та нечастих розбираннях.

Нерухомі посадки розраховують, щоб мати мінімальний гарантований натяг і з’єднання витримувало навантаження, але найбільший натяг обмежують, щоб не утворювались залишкові деформації. За значенням гарантованого натягу нерухомі посадки ділять на три групи:

Посадки з найменшим гарантованим натягом Н7/р6, Р7/h6 застосовують при малих навантаженнях та з додатковим кріпленням (наприклад шпонками); вони припускають нечасті розбирання.

Посадки з помірним гарантованим натягом (0,0002...0,0006)D: Н7/r6, Н7/s6, Н8/s7, R7/h6. Такі посадки допускають передачу середнього навантаження без додаткового кріплення, а також великого навантаження з додатковим кріпленням. Збирання виконують під пресом або термічним методом..

Посадки з великим гарантованим натягом (0,001...0,002)D: Н7/u7; Н8/u8; Н8/x8, Н8/z8 передають важкі та динамічні навантаження без додаткового кріплення. Збирання виконують термічним способом. Вони обов’язково підлягають перевірці на відсутність залишкових деформацій. Вибір треба робити з поміж посадок переважного застосування і тільки в разі потреби – з поміж рекомендованих з додатковим обґрунтуванням.