2. План практичного заняття

1. Сутність, види та ознаки класифікації страхування.

2. Класифікація страхування за об'єктами.

3. Класифікація страхування за формами здійснення.

4. Класифікація страхування за видами ризиків.

5. Класифікація страхування за статусом страхувальника і страховика.

6. Відповіді на тестові завдання.

3. Література

1, с.2-3; 31, с. 69-130; 32, с. 35-42; 33, с. 40-61; 52, с. 21-50; 79, с. 32-34; 111, с. 124-142; 124; 128, с. 17.

4.3. Тема з. Страхові ризики та їх оцінка .

1. Опорний конспект лекції

Ризик - це ймовірність зазнати втрат очікуваної економічної (фінансової) користі або прямих збитків через появу непевної (випадкової) події, яка зачіпає інтереси осіб, причетних до тієї чи іншої справи, або всіх членів суспільства (33, с.566).

Слово "ризик" у страхуванні вживається в абстрактному та конкретному змісті.

В абстрактному змісті під ризиком слід розуміти міру небезпеки або вираз середнього розміру можливого збитку у визначену одиницю часу.

В конкретному змісті під страховим ризиком слід розуміти конкретну подію, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий ризик зумовлює ймовірність загибелі або пошкодження майна, що прийняте на страхування від вогню; землетрусу, повені та інших стихійних лих. Страхові ризики можуть призвести до нанесення шкоди життю та здоров'ю людини, результатом якої є смерть, інвалідність. Сукупність страхових ризиків становить обсяг страхової відповідальності згідно договору страхування, що виражається за допомогою страхової суми договору.

Для страхових ризиків властивими є такі характеристики:

• високий рівень імовірності настання ризику;

• випадковий характер настання ризику;

• об'єктивність існування ризику;

• неможливість визначення в часі та просторі моменту настання страхового випадку;

• непередбачуваність розмірів збитку, Ризики класифікують на певні види в залежності від таких критеріїв:

1)причини;

2) об'єкта;

3)величини;

4) наслідку.

Згідно з критерієм причини ризики поділяють на природні (злива, ураган, буря, снігопад, землетрус, град, циклон, виверження вулканів, посухи) та антропогенні (пожежі, вибухи, аварії, нещасні випадки, катастрофи).

Згідно з критерієм об'єкта ризики поділяються на майнові та особові. Майнові ризики виявляються на майнових об'єктах та майнових інтересах їхніх власників (нерухоме майно, рухоме майно, багаж і вантаж, домашнє майно), а особисті - на особах людей. Особові ризики можуть виявлятися як ризики фізичного, фізіологічного та соціального походження (33, 65).

Згідно з критерієм величини ризики поділяють на звичайні, малі, середні, великі, катастрофічні. Такий поділ ризиків залежить від імовірності настання більших чи менших матеріальних втрат, які можуть виникнути в кожному конкретному випадку. До великих ризиків віднесені ті ризики, які генеруються в найбільш ризикогенних галузях господарської діяльності. Це транспортні та повітряні ризики, ризики кредиту і застави, ризики загальної відповідальності та майнові, які виявляють на великих підприємствах. Катастрофічний ризик — це явище природи або людської діяльності, котре може зумовити численні окремі ризики та призвести до майнових та особових збитків в особливо великих розмірах (33, с.66).

Згідно з критерієм наслідків ризики поділяють на чисті та спекулятивні. При чистих ризиках наслідок випадкової події завжди альтернативний: збитки або їх відсутність. До чистих ризиків відносять такі: природні, екологічні, транспортні, виробничі, торгові, комерційні. Спекулятивні ризики, як правило, виникають при азартних іграх, лотереях, які не потребують страхового захисту, бо передбачають можливість не лише втрат, а й прибутків. До спекулятивних відносять фінансові та інвестиційні ризики.

В галузі ризиків сформувались спеціальні методи управління ними. Основним завданням цієї системи є створення та досягнення найбільш ефективної системи антикризових заходів.

Основними етапами управління ризиком є:

1) діагностика або аналіз ризику;

2) контроль ризику;

3) фінансування ризику;

Діагностика ризиків будується на послідовно здійсненій ідентифікації та оцінці ризиків. Основними методами кваліфікаційного аналізу ризиків є такі: аналіз спостережень за виробничою діяльністю; аналіз свідчень працівників; аналіз організації об'єкта дослідження; аналіз окремих контрольних перевірок (33, с.70).

Контроль над ризиками здійснюється різними способами: зменшенням ризику; обмеженням ризику; розсіюванням ризику; уникненням ризику.

Фінансування ризику полягає у використанні різних джерел коштів для покриття його наслідків. Фінансування ризиків здійснюється двома методами: самофінансуванням та переданням ризику іншому господарському об'єкту (33, с.70).

Страхування та розмір ризику тісно взаємопов'язані. Правильна оцінка розміру ризику дає можливість визначити величину необхідного страхового фонду, а значить, і можливості відшкодування збитків.

Для оцінки ризику застосовують такі методи:

1) метод індивідуальних оцінок;

2) метод середніх величин;

3) метод процентів.

Метод індивідуальних оцінок застосовують лише тоді, коли ризик не можна порівняти з його середнім типом. Страхувальник може дати лише довільну оцінку ризику, що виникає з його професійної підготовки, досвіду та суб'єктивного погляду.

Метод середніх величин полягає в тому, що окремі ризикові групи розмежовуються на декілька підгруп. Це створює аналітичну базу для визначення ризику згідно ризикових ознак.

При використанні методу процентів береться до уваги те, що він виражає сукупність скидок та надбавок до тієї аналітичної бази, що зумовлена можливими позитивними та негативними відхиленнями від середнього ризикового типу.

Ціна ризику в грошовому виразі оцінюється тарифною ставкою.

Страховим тарифом вважають процентну ставку від сукупної страхової суми на певну дату або грошову плату із 100 грошових одиниць страхової суми на рік.

Основою розрахунку страхового тарифу з видів страхування, інших, ніж страхування життя, є рівень збитковості страхової суми:

q = f : b, де f- сума страхового відшкодування;

b - загальна страхова сума всіх застрахованих об'єктів.

До складу страхового тарифу (брутто - ставки) входять два елементи:

- нетто-ставка;

- навантаження до нетто-ставки.

За рахунок коштів нетто-ставки утворюється страховий фонд. За рахунок навантаження фінансуються витрати на здійснення страхових операцій. У складі навантаження також передбачаються накопичення страховика, тобто його прибуток. Питома вага навантаження у брутто-ставці становить від 10 до 40 відсотків.

Визначення нетто-ставки за договорами страхування життя здійснюється на основі закономірностей страхових ризиків протягом дії договору страхування та величини інвестиційного доходу від розміщення тимчасово вільних коштів резервів зі страхування життя.

Математичною моделлю страхових ризиків, тобто випадкових процесів смертності, дожиття, непрацездатності та хвороби при переході застрахованих осіб з однієї вікової категорії в іншу, є регіональні таблиці дожиття та смертності.

При страхуванні життя страхові виплати здійснюються в разі дожиття застрахованого до закінчення терміну дії договору або його смерті. Тому повна нетто-ставка складається з нетто-ставки для виплати в разі дожиття та нетто-ставки для виплати в разі смерті.

Обсяг брутто-ставки розраховується за формулою:

В = N : (100 -D) х 100,

Де В - брутго-ставка;

N - нетто-ставка;

D —питома вага навантаження у брутто-ставці.

В основі розрахунку обсягу навантаження лежить визначення фактичних витрат на проведення страхування на основі бухгалтерської та статистичної звітності. Розподіл зазначених витрат за видами страхування здійснюється пропорційно сумі надходжень страхових платежів із цих видів страхування.

Обов'язкове страхування здійснюється за страховими тарифами, затвердженими відповідними постановами Кабінету Міністрів України. Розмір та структура тарифної ставки з добровільних видів страхування визначається страховиком самостійно.