4.1. Тема 1. Сутність, принципи і роль страхування

1. Опорний конспект лекції

Ризикований характер суспільного виробництва - головна причина неспокою власників майна та товаровиробників за свій матеріальний добробут. На цьому грунті виникла ідея відшкодування матеріального збитку шляхом його солідарного розподілу між зацікавленими власниками майна.

Відносини людей, необхідні для підтримки досягнутого ними рівня життя, становлять сутність економічної категорії страхового захисту суспільного виробництва. Ця економічна категорія має такі ознаки:

• випадковий характер настання події, яка наносить збиток;

• надзвичайність події та нанесеного збитку, що характеризується натуральними та грошовими вимірниками;

• об'єктивна необхідність попередження та подолання вказаної події та покриття матеріального збитку.

Економічна категорія страхового захисту суспільного виробництва знаходить матеріальне втілення в страховому фонді.

Основними формами організації фондів страхового захисту є такі:

• загальнодержавні страхові резервні фонди; які утворюються в централізованому порядку за рахунок загальнодержавних ресурсів;

• децентралізовані страхові фонди, які утворюються за рахунок нагромадження коштів в окремих господарствах та підприємствах;

• децентралізовані страхові фонди, які утворюються за рахунок коштів, що сплачуються у вигляді страхових внесків страхувальниками.

Існування різних форм організації страхових фондів призводить до наявності певних методів їх формування:

• метод формування страхового фонду за рахунок державних коштів;

• метод самострахування, тобто створення децентралізованих страхових фондів безпосередньо на підприємствах та в організаціях;

• метод страхування за рахунок внесків окремих господарств і населення.

В своєму розвитку страхування пройшло такі етапи:

І етап - античне страхування, яке виникло за 2 тисячоліття до н.е. в Древній Греції, Єгипті, Древньому Римі, Індії,

П етап - середньовічне (гільдійсько-цехове) страхування (X - XIV ст.).

III етап - страхування в епоху капіталізму (XIV ст. - до нашого часу).

Основними формами античного страхування були взаємне страхування та страхування на основі регулярних платежів.

При взаємному страхуванні ставилася мета забезпечити відшкодування збитків від стихійних лих кожного учасника торгового колективу за рахунок всіх його членів. Ця форма страхування була характерною для чумаків в Україні, а також в Древній Греції в галузі мореплавання.

Страхування на основі регулярних платежів набуло широкого розповсюдження в Древньому Римі в професійних союзах та колегіях. Основною к метою було забезпечення своїм членам пристойного поховання, а також надання матеріальної допомоги у випадках хвороби, каліцтва.

Середньовічне страхування набуло широкого розповсюдження в Англії (X - XI ст.), Німеччині (XI - XII ст.). Данії (XII ст.) в купецьких гільдіях та ремісничих цехах.

Середньовічне страхування порівняно з античним відрізнялось більш широким страховим забезпеченням. Перелік страхових випадків, які сформувалися в результаті конкретизації страхової взаємодопомоги, охоплював майже всі їх види, властиві сучасному майновому та особовому страхуванню.

Для гільдійсько-цехового страхування пізнього періоду було характерним виділення із загального фонду спеціальних фондів (сирітських, вдовиних), а також страхових кас, до участі в яких залучалися і сторонні особи. Таким чином, в процесі розвитку суспільних відносин гільдійсько-цехове страхування втрачало обмежений, корпоративний характер, переростаючи межі організації, яка призначалась для надання взаємодопомоги виключно своїм членам (124,с.13).

Страхування в епоху капіталізму набуває комерційного характеру. Специфічною ознакою буржуазного страхування є його цілеспрямування на отримання прибутку. Страхування перетворюється в звичайне комерційне підприємство.

Періодизація буржуазного страхування грунтується на періодизації етапів розвитку капіталістичного способу виробництва.

Перший етап (XIV - XVII ст.) відповідає періоду первісного нагромадження капіталу; другий (XVII - XIX ст.) - періоду вільного підприємництва і третій (XX - XXI ст.) - періоду монополістичного капіталізму (124, с. 16).

Стосовно страхування вказані періоди відрізняються за двома ознаками: згідно організаційних форм страхування та за розвитком операцій і видів страхування.

На початковому етапі буржуазне страхування проводилось одноосібними страховиками. На другому етапі з'являються і розвиваються страхові товариства; акціонерні та взаємні. Особливе місце в цьому процесі займала Англія. Перші страхові товариства тут виникли в 80-і роки XVII ст. в галузі вогневого страхування. В той же час виникають страхові товариства в галузі морського страхування у Франції.

В XIX ст. провідне місце займають страхові об'єднання типу картелів та концернів.

В зв'язку із зростанням ролі страхових товариств у капіталістичному господарстві був встановлений урядовий контроль над їх діяльністю.

Згідно закону України "Про страхування" страхування — це вид цивільне - правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (1 с. 1).

Зміст страхування розкривається в його функціях:

1) ризиковій, яка полягає в передачі за певну плату страховикові матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено договором страхування;

2) створення і використання страхових резервів, яка полягає в тому, що страхування стає можливим при наявності у страховика певного капіталу, який достатній для здійснення виплат страхового відшкодування та страхових сум;

3) заощадження коштів, яка полягає в тому, що при її допомозі відбувається нагромадження грошових (страхових) сум за договорами майнового та особового страхування;

4) попереджувальна, яка полягає в тому, що для зменшення страхового ризику використовується певна частина коштів страхового фонду (33,с.24-26).

Переважна більшість економістів визнає такі принципи страхування:

1) вільного вибору страхувальником страховика, а страховиком - виду страхування;

2) страхового ризику, тобто якщо сторони страхової угоди не несуть жодного ризику матеріальних чи фінансових втрат, то не може бути укладена страхова угода;

3) страхового інтересу, тобто право володіння певним об'єктом призводить до зацікавленості власника у тому, щоб кошти, вкладені в цей об'єкт не були втрачені внаслідок стихійного лиха, пограбування;

4) максимальної сумлінності, тобто надійне страхування можливе лише за умови високого довір'я між сторонами страхової угоди;

5) відшкодування в межах реально завданих збитків;

6) франшизи, тобто визначеної договором страхування частини збитків, які в разі страхового випадку не підлягають відшкодуванню страховиком;

7) суброгації, тобто передання страхувальником страховику права на стягнення заподіяної шкоди з третіх (винних) осіб у межах виплаченої суми;

8) контрибуції, тобто права страховика звернутися до інших страховиків з пропозицією розділити витрати з відшкодування збитків;

9) співстрахування та перестрахування;

10) диверсифікації, тобто обмеження поширення активності страхових товариств за рамки основного бізнесу (33 с. 28-34).