42. Нормування й оцінка природного та штучного освітлення

Природне і штучне освітлення в приміщеннях регламентується нормами СНиП 11-4-79 залежно від характеристики зорової роботи, найменшого розміру об'єкта розрізнення, розряду зорової роботи (І-VIII), системи освітлення, характеристики фону, контрасту об'єкта розрізнення з фоном.

43. Переваги і недоліки існуючих джерел штучного освітлення

Газорозрядні лампи Переваги:

1) більш довговічні (5000 тисяч годин горіння);

2) більша світловіддача (50- 130 лм/Вт);

3) задовільний спектральний склад світла, який можливо корегувати, підбираючи необхідний тип лампи: ЛБ – лампи білого світла, ЛД – лампи білого світла, ЛДЦ – лампи з поліпшеною кольоропередачею, ЛТБ – лампи тепло-білого світла.

Недоліки:

1) складніші в експлуатації;

2) улаштуванні;

3) дорожчі;

4) стробоскопічний ефект − це помилкове сприйняття людиною стану речей внаслідок пульсації світлового потоку від люмінесцентних ламп з частотою пульсації змінного струму (50Гц): предмети, що обертаються з такою частотою здаються нерухомими і можуть (методи боротьби: застосування світильників з декількома лампами, причому сусідні лампи включають в різні фази пульсації за допомогою індукційних і ємнісних опорів, тобто штучно зміщують фази);

5) час загоряння до 10 хв;

6) наявний ефект старіння (до кінця терміну роботи початковий світловий потік зменшується до 50%).

Лампи розжарювання

Те, що позитивне для газорозрядних, негативне для ламп розжарювання, і навпаки: не економічні, недосконалий спектральний склад, але немає пульсації, простота конструкції, експлуатація за потужністю до 1500 Вт. Термін служби до 1000 годин.

44. Вібрація,параметри види вібрації. Класифікація виробничої вібраці

Вібрація характеризується частотою коливань(Гц), амплітудою (А) зміщення точки коливання від положення рівноваги (мм), коливальною або віброшвидкістю Vt(м/с) та віброприскоренням Lw (м/с2).

Залежно від способу передачі вібрації тілу людини розрізняють:

- локальну (місцеву), що передається людині переважно через кінцівки;

- загальну, що передається на тіло людини через опорні поверхні тіла.

Вібрацію за джерелом її виникнення поділяють на такі категорії:

Категорія 1 - транспортна вібрація, яка діє на людину на робочих місцях самохідних та причіпних машин, транспортних засобів під час руху по місцевості, агрофонах і дорогах (в тому числі при їх будівництві).

До джерел транспортної вібрації відносять, наприклад, трактори сільськогосподарські та промислові, самохідні сільськогосподарські машини (у тому числі комбайни); автомобілі вантажні (в тому числі тягачі, скрепери, грейдери, котки та ін.); снігоприбирачі, самохідний гірничо-шахтний рейковий транспорт.

Категорія 2 - транспортно-технологічна вібрація, яка діє на людину на робочих місцях машин з обмеженою рухливістю та таких, що рухаються тільки по спеціально підготовленим поверхням виробничих приміщень, промислових майданчиків та гірничих виробок.

45. Заходи та засоби захисту від вібрацій

Загальні методи боротьби з вібрацією базуються на аналізі рівнянь котрі описують коливання машин у виробничих умовах і класифікуються наступним чином:

− зниження вібрацій в джерелі виникнення шляхом зниження або усунення збуджувальних сил;

− відлагодження від резонансних режимів раціональним вибором приведеної маси або жорсткості системи, котра коливається;

− вібродемпферування − зниження вібрацій за рахунок тертя демпферного

пристрою, тобто переведення коливної енергії в тепло;

− динамічне гасіння − введення в коливну систему додаткових мас або збільшення жорсткості системи;

− віброізоляція − введення в коливну систему додаткового пружного зв'язку, з метою послаблення передавання вібрацій, суміжному елементу конструкції або робочому місцю;

46. Шум. Загальні поняття та визначення

Звук − це розповсюдження звукової хвилі в пружному середовищі Він характеризується частотою звукових коливань, амплітудою та часовими змінами коливань. Звуковий спектр включає інфразвук, частота коливань звукової хвилі якого знаходиться в межах від 0 до 16 Гц − людина цих звуків органами слуху не сприймає. Звуки з частотою від 16 до 20 000 Гц − звуковий діапазон, який людина чує. Частота від 20 000 Гц і вище − ультразвук, його людське вухо не сприймає.

Шум − це коливання звукової хвилі в звуковому діапазоні зі змінною частотою і амплітудою, непостійні в часі, які не несуть корисної інформації людині.

Основними параметрами, які характеризують шум, є:

1. Амплітуда коливання – максимальне відхилення від початкового положення частинок середовища, що проводить звук, в результаті залучення їх в коливальний процес джерелом коливання (наприклад, ніжками камертона).

2. Звуковий тиск – це змінний тиск, що виникає додатково до атмосферного тиску, в тому середовищі, через яке поширюються звукові хвилі. Він вимірюється в ньютонах на квадратний метр, Н/м², або динах на квадратний сантиметр, дин/см². У фазі стиснення звуковий тиск позитивний, у фазі розрідження – негативний. Позначається буквою р (малою).

3. Швидкість звуку – це відстань, на яку за одну секунду може поширитися хвильовий процес. В повітрі при t = 20 ^оС і нормальному атмосферному тиску вона дорівнює 334 м/с, при підвищенні температури швидкість звуку збільшується приблизно на 0,71 м/с на кожний градус. Для порівняння:

в сталі – 5000 м/с

в гумі – 40-60 м/с.

4. Довжина хвилі – це відстань між двома сусідніми згущеннями або розрідженнями в звуковій хвилі:

=С/f , (4.1)

де C – швидкість звуку, м/с;

f – частота, герц.

5. Сила звуку (інтенсивність) – це кількість енергії, що проходить в результаті поширення звуку через площу 1м², розміщену перпендикулярно до напряму поширення звукової хвилі за одиницю часу. Інтенсивність звуку, Вт/м², пов'язана із звуковим тиском залежністю

, (4.2)

де p – звуковий тиск, Н/м² ;

ρ – густина середовища, Н/м³;

c – швидкість поширення звуку, м/с.