9. Критерії істинності знань

Існують три первинні істини, які неодмінно визнаються при дослідженні знання та істини. Ці істини суть: факт нашого існування (первинний факт), принцип несуперечливості (первинний принцип) та здатність розуму довідатися правду (первинна умова). Ці істини неможливо доказати, оскільки вони внутрішньо присутні при будь-якому аналізі. Підтвердження їхньої апріорності в тому, що ніхто не може, заперечуючи ці істини, розпочати доведення, без неявної опори на них.

Істинним можна характеризувати твердження, виражене реченням в якому відзначається ступінь узгодження або його відсутність між принаймні двома ідеями. Аргументи доказу складаються з речень. Вони не можуть бути істинними чи неправдивими, вони можуть бути або не бути правильними. Доведення через дедукцію правильне або неправильне. Неправильний висновок може стверджувати, що щось є істинним, водночас правильний висновок може стверджувати, що щось є неправдою. Істина полягає в узгодженні певного твердження або судження з реальністю. На відміну від цього правильність — це дотримання правил логіки у доведенні висновку з початкових тверджень. На відміну від дедуктивних агрументів, індуктивні не можуть бути правильними чи неправильними. Про них можна сказати, що вони мають певну ймовірність.

• Авторитет - Думку досвідченого, кваліфікованого фахівця можна розглядати як своєрідний доказ. Обізнаність із певною областю викликає пошану, й дозволяє назвати свідчення спеціаліста одним із критеріїв істини.

• Систематичність - Систематичність (когерентність) означає таке пояснення, яке несуперечливо й послідовно охоплює всі факти. Для того, щоб певне твердження було систематичним, усі факти, що його стосуються, повинні бути класифіковані й упорядковані таким чином, щоб утворити ціле.

• Загальний консенсус - Деякі філософські напрямки вважають істинною думку, якої притримуються всі люди

• Несуперечливіть (проста) - При строгій несуперечливості істинні твердження пов'язані таким чином, що одне з них є наслідком іншого.

• Відповідність

• Звичай

• Емоції

• Інтуїція Інтуїція дає людині щось, що приймається за істину, хоча джерело інформації чи знання невідоме. Це судження без раціонального вивчення фактів.

• Практика – Прагматизм стверджує, що ідея істинна, якщо вона працює. Як наслідок, для визначення істинності, необхідно провести аналіз результатів.

10. Види істини

• Абсолютна істина — повне, вичерпне знання.

• Об'єктивна істина — такий зміст наших знань, що не залежить від суб'єкта за змістом (за формою завжди залежить, тому істина суб'єктивна за формою).

• Відносна істина — форма вираження об'єктивної істини, яка відображає певну повноту знань, певну міру чіткості і точності, яка досягнена на певному етапі розвитку науки.

11. Характеристика конвенціональної теорії істини

И́стина — гносеологическая характеристика мышления в его отношении к своему предмету. Конвенциональная теория: истина — это результат соглашения. Согласно этой теории, истина есть не результат соответствия высказывания с действительностью, а результат соглашения, договора между людьми. Процедура установления истинности - это процедура заключения соглашения. Автором этой концепции является А. Пуанкаре, и предназначена она была для решения философских проблем математики. Однако в научной практике такой механизм установления истинности знаний более соответствует гуманитарным дисциплинам. С другой стороны, ведь даже если ученым в данный момент не известно точно как оно там «на самом деле», но это самое «на самом деле» все же есть исходя уже просто из аксиомы о существовании объективной реальности.