
- •Характерні ознаки класичної парадигми епістемології.
- •Некласична парадигма епістемології та її основні риси.
- •Філософська проблема пізнання
- •Поняття об’єкта і суб’єкта пізнання та їх взаємодія
- •Рівні пізнання
- •Типологія знання
- •Структура знання
- •Проблема істини в сучасній методології науки
- •Критерії істинності знань
- •Види істини
- •11. Характеристика конвенціональної теорії істини
- •12. Особливості прагматичної теорії істини
- •13. Основні гносеологічні позиції пізнання
- •14. Роль практики у пізнанні
- •15. Гносеологічні ідеї досократиків
- •16. Сократ та його методологія пізнання
- •17. Особливості гносеології Платона
- •18. Епістемологічні погляди Аристотеля
- •19. Гносеологічна позиція античних атомістів (Демокріт, Епікур)
- •20. Гносеологічні проблеми у творчості Августина Блаженного
- •22. Аналіз пізнавальних можливостей людини д. Скотом та в. Окамом
- •23. Місце г. Галілея та м. Коперника в еволюції епістемології
- •25. Леонардо да Вінчі та його погляди на пізнання
- •26. Ф. Бекон як родоначальник новоєвропейського емпіризму
- •27. Основні ідеї раціоналізму р. Декарта
- •28. Загальна характеристика методологічного сумніву Декарта. Його витоки
- •29. Дж. Локк та його погляди на пізнання
- •30. Раціоналістичні погляди б. Спінози
- •31. Онтологічні та гносеологічні ідеї Дж. Берклі
- •32. Скептицизм д. Юма
- •34. Основні здібності людського пізнання за Кантом
- •35. Трансцендентальна діалектика і. Канта
- •36. Філософія природи і космосу і. Канта
- •37. Основні ідеї неокантіанства та інновації в сфері пізнання
- •38. Діалектика Фіхте
- •41. Філософія тотожності Шеллінга
- •42. Діалектичний метод г. Гегеля
- •43. Етапи пізнання за Гегелем (на основі «Феноменології духу»)
- •44. Криза класичної епістемології. Передумови виникнення позитивізму
- •45. Характерні особливості першого позитивізму (о. Конт, Дж.С. Міль, г. Спенсер)
- •46. Пізнання у філософії р. Авенаріуса
- •47. Теорія «економії мислення» е. Маха
- •49. Епістемологічні погляди б. Рассела
- •50. Критичний раціоналізм к. Поппера
- •51. Теорія росту наукового знання к. Поппера
- •52. Структура наукових революцій т. Куна
- •54. «Методологічний анархізм» п. Фейєрбанда
Структура знання
Пізнання є складним процесом, що має певну структуру. Виділяють основні форми пізнання — чуттєву та раціональну, а також рівні пізнання — емпіричний і теоретичний.
Чуттєва сторона пізнання є єдністю відчуття, сприйняття і уявлення. Відчуття — це відображення за домогою органів чуття окремих властивостей, певних сторін речей. Сприйняття — це синтетичний комлекс різного роду відчуттів, що дає можливість створення єдиного образу предмета, отримання інформації про об'єкт в ' його цілісності. Уявлення — це образ речі чи явища, що виникає на основі минулого чуттєвого досвіду. Чуттєве відображення не механічно відтворює реальність. Ідеальні чуттєві образи — це завжди поєднання минулого і наявного чуттєвого досвіду, вони обумовлені не лише самим об'єктом відображення, але й особливостями суб'єкта, а також формами раціонального пізнання.
Раціональне (астрактно-логічне) пізнання здійснюється у формах понять, суджень і умовиводів. Акт пізнання — це завжди єдність чуттєвої і раціональної його форми. Чуттєве пізнай— здійснює безпосередній зв'язок з об'єктом, раціональне — відображує загальні, істотні властивості предметів і явищ, які не доступні чуттєвому пізнанню. Своєрідною формою єдності чуттєвого і раціонального знання є інтуїція. Розвиток пізнання відбувається на двох рівнях — емпіричному і теоретичному, що відповідає руху мисленя від знання явищ до знання сутності. Явища — це окремі відношення предметів, їх зовнішнє буття. Сутність — основа відношень, зв'язків предмету, його внутрішній зміст. Емпіричне знання є відображення явищ, Окремих відношень, безпосередніх зв'язків предмету. Одиниця емйіричного знання — факт. Теоретичне знання є відображенням сутності, на осаові якої пояснюються різноманітні явища. Основним елементом теоретичного знання є теорія як форма логічного мислення, в якій найбільш повно реалізуються знання про предмет.
Проблема істини в сучасній методології науки
Розрізняються істина наукова і буденна. Як істинне кваліфікується знання "Сніг білий". Науковим корелятом цієї істини буденного пізнання буде речення "Білизна снігу - це ефект дії некогерентного світла, відображеного снігом, на зорові рецептори". Це речення являє собою не просту констатацію спостережень, а наслідок наукових теорій - фізичної теорії світла і біофізичної теорії зорового сприймання.
Наукова істина має певні ознаки:
♦ раціональна обгрунтованість, доказовість;
♦ спрямованість на відтворення сутності, закономірностей об'єкта;
♦ особлива системна організація знання за усвідомленими принципами, тобто упорядкованість у формі теорії і розгорнутого теоретичного поняття;
♦ перевірка на практиці, випробування логікою, бо наукова істина не може базуватися на вірі.
Перевірка наукових істин, їх відтворюваність завдяки практиці надає їм властивості загальнозначущості. Звичайно, загальнозначущість не є критеріальною ознакою істинності того або іншого положення, адже той факт, що більшість проголосує за щось, зовсім не означає, що це істина. Істинність не походить із загальнозначущості, а навпаки, істинність потребує загальнозначущості і забезпечує її.