1. Законодавча база України про охорону праці.

2. Функції органів державного управління охорони праці.

3. Державний нагляд та контроль за станом охорони праці.

4. Нормативно-правові акти охорони праці підприємств.

5. Завдання, функції та рівні управління охороною праці.

6. Відповідальність за порушення вимог законодавства України про ОП.

7. Гарантії прав на охорону праці при укладанні трудової угоди.

8. Охорона праці жінок, дітей та інвалідів.

9. Система стандартів безпеки праці.

10. Функції та методи управління охороною праці.

11. Навчання, інструктування та перевірка знань працівників стосовно питань охорони праці.

12. Мета, об’єкт, цілі та завдання управління охороною праці.

13. Організація роботи з охорони праці у виробничому середовищі. Обов’язки роботодавця та працівника стосовно охорони праці підприємства.

14. Види і строки проведення інструктажів з питань охорони праці.

15. Виробничий травматизм, його причини та наслідки.

16. Психологія безпеки праці.

17. Шляхи підвищення охорони праці у виробничому середовищі.

18. Кольори та знаки безпеки праці.

19. Заходи щодо попередження та усунення причин вироб. травматизму.

20. Характеристика методів дослідження виробничого травматизму.

21. Умови праці у виробничому середовищі та їх вплив на працездатність людини.

22. Функціональні стани організму, категорії важкості робіт.

23. Працездатність людини, заходи щодо її підвищення.

24. Гігієнічна класифікація умов праці.

25. Порядок допуску працівника до самостійної роботи.

26. Виробниче середовище, особливості фізичної та розумової діяльності.

27. Заходи щодо зменшення втомленості на робочому місці. Категорії робіт за величиною загальних енерговитрат.

28. Атестація та раціоналізація робочих місць.

29. Ергономічні вимоги до організації робочих місць.

30. Естетика на виробництві.

31. Виробничі шкідливості. Класифікація шкідливих факторів виробництва.

32. Мікроклімат виробничих приміщень. Гігієнічне нормування параметрів мікроклімату.

33. Освітлення виробничих приміщень. Види освітлення.

34. Шум. ультра - та інфразвук, захист від шкідливих факторів виробничого середовища.

35. Вимоги до виробничого освітлення. Недоліки та переваги люмінесцентних ламп та ламп розжарювання.

36. Захист від іонізуючих випромінювань та електромагнітних полів. Виробничий ризик.

37. Порядок відшкодування збитків потерпілим завданих їх здоров’ю чи життю.

38. Дія електричного струму на організм людини.

39. Класифікація загальних електричних травм.

40. Чинники, що впливають на наслідки ураження електричним струмом.

41. Технічні засоби електробезпечності.

42. Загальні вимоги техніки безпеки при користуванні електроприладами.

43. Порядок надання долікарської допомоги при ураженні електричним струмом.

44. Техніка безпеки при експлуатації комп’ютерної та копіювально- розмножу вальної техніки.

45. Причини виникнення пожеж на виробництві. Загальні вимоги пожежної безпеки.

46. Правила поведінки і заходи безпеки при виникненні пожеж.

47. Первинні засоби пожежогасіння та правила користування ними.

48. Організаційні заходи щодо пожежної безпеки у виробничому середовищі.

49. Категорії пожежної безпеки виробничих приміщень.

50. Характеристика небезпечних факторів пожежі.

51. Характеристика впливу вогнегасних речовин на процес горіння.

52. Системи протипожежної профілактики.

53. Виробнича естетики.

54. Фактори формування умов праці.

55. Економічне значення поліпшення умов та охорони праці на вир-цтві.

56. 3доровий спосіб життя та його вплив на професійну діяльність людини.

57. Організація виробничих процесів і робочих місць підприємств, установ та організацій.

58. Вимоги охорони праці до організації підприємств, установ та організацій, утримання території і приміщень.

59. Вимоги до забезпечення працівників спецодягом, взуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

60. Дайте визначення охорони праці. Які основні мета і завдання курсу.

61. Основні положення Закону України «Про охорону прані».

62. Принципи державної політики в галузі охорони праці.

63. Основні положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»

64. Кодекс законів про працю України. Основні положення.

65. Електролітичний та фізичний вплив електричного струму на організм людини.

66. Ушкодження, травми, їх класифікація за природою виникнення та за наслідками для людини.

67. Біологічний та термічний вплив струму на організм людини.

68. Чому покликаний навчити курс «Основи охорони прані»?

69. Правила та послідовність реєстрації інструктування працівників стосовно питань охорони праці та виробничого середовища.

70. 0сновні напрямки роботи та особливості створення служби охорони праці підприємства.

71. Функції та обов’язки комісії з питань охорони праці.

72. Уповноважені трудових колективів з питань охорони праці.

1. Законодавча база України про охорону праці. Законодавство України про охорону праці являє собою систему взаємопов'язаних нормативно-правових актів, що регулюють відносини у галузі реалізації державної політики. Воно складається з Закону України «Про охорону праці», Кодексу законів про працю України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Інші статті Конституції встановлюють право громадян на соціальний захист, що включає право забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності (ст. 46); охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49); право знати свої права та обов'язки (ст. 57) та інші загальні права громадян, в тому числі, право на охорону праці.

Основоположним документом в галузі ОП є Закон України "Про охорону праці", який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних державних органів відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

У 1999 р. було прийнято Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» з урахуванням подальших поправок. Цей закон визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

До основних законодавчих актів про ОП слід віднести також "Основи законодавства України про охорону здоров'я" з урахуванням подальших поправок, що регулюють суспільні відносини в цій галузі з метою забезпечення гармонічного розвитку фізичних і духовних сил,високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення чинників,

Закон України "Про пожежну безпеку" з урахуванням подальших поправок визначає загальні правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності. Окремо питання правового регулювання охорони праці містяться в багатьох інших законодавчих актах України.

2. Функції органів державного управління охорони праці. Відповідно до ст. 37 ЗУ „Про охорону праці" державне управління охороною праці в Україні здійснюють:—  Кабінет Міністрів України;—  Комітет по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України; —  міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади; —  місцева державна адміністрація, місцеві Ради народних депутатів; — асоціації, концерни, корпорації та інші об'єднання підприємств. Закон містить норми прямої дії, що визначають обов'язки, права та повноваження кожного з цих органів. Компетенція Кабінету Міністрів України в галузі охорони праці. Кабінет Міністрів України:— забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці;— визначає функції міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та нагляду за охороною праці; — визначає порядок створення і використання державного, галузевих і регіональних фондів охорони праці. Основні завдання, які покладаються на Комітет по нагляду за охороною праці (Держнагляд ОП) Міністерства праці та соціальної політики України:* — комплексне управління охороною праці; — державний нагляд за додержанням вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. — координація робіт з профілактики травматизму невиробничого характеру; — встановлення та розвиток міжнародних зв'язків з питань нагляду за охороною праці. Повноваження міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади в галузі ОП: — проведення   єдиної науково-технічної політики в галузі ОП; — розробка і реалізація комплексних заходів щодо покращення безпеки, гігієни праці і виробничого середовища в галузі; — здійснення методичного керівництва діяльністю підприємств галузі з ОП; — укладання з відповідними галузевими профспілками угоди з питань покращення умов і безпеки праці. Повноваження місцевих державних адміністрацій та Рад народних депутатів у галузі охорони праці. Місцеві державні адміністрації і Ради народних депутатів у межах відповідної території: —  забезпечують реалізацію державної політики в галузі охорони праці; — здійснюють контроль за додержанням нормативних актів про охорону праці; — створюють при необхідності фонди охорони праці.

3. Державний нагляд та контроль за станом охорони праці.

Державний нагляд — це діяльність уповноважених органів і посадових осіб (державних інспекторів, державних санітарних лікарів), спрямована на забезпечення виконання органами виконавчої влади, суб’єктами господарювання й працівниками вимог законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці.

Відповідно до чинного законодавства основними завданнями органів державного нагляду є: 1)впровадження у життя законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, спрямованих на створення безпечних і здорових умов праці, на захист життя й здоров’я працівників під час роботи шляхом виконання наглядових функцій; надання роботодавцям і працівникам технічної, організаційно-методичної та іншої інформації і консультацій щодо найефективніших засобів та заходів, спрямованих на додержання положень законодавства; 2) забезпечення компетентної консультативної й експертної підтримки рішень, що приймаються на державному та інших рівнях, з питань охорони праці, безпечності об’єктів підвищеної небезпеки, профілактики техногенних аварій, пожеж та катастроф. Поряд з наглядом важливе значення має контроль за станом охорони праці. Контроль — це система перевірок додержання вимог законодавства про охорону праці та виконання відповідних планів, програм, приписів, зобов’язань колективних договорів і угод та інших профілактичних заходів, що здійснюється на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності уповноваженими посадовими особами, службами або представниками органів виконавчої влади, суб’єктів господарювання, громадських організацій, трудових колективів. Виділяють такі види контролю: державний, відомчий, регіональний, внутрішній та громадський. Державний контроль — це контроль державних органів за додержанням законів, нормативних актів, за господарською діяльністю підприємств, установ та організацій згідно з чинним законодавством. Відомчий контроль здійснюється посадовими особами, повноважними представниками і службами міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади, а також асоціації, корпорації, концерну або іншого об’єднання, підприємства, в установах, організаціях, які належать до сфери управління цього центрального органу виконавчої влади чи створили дане об’єднання підприємств.

Регіональний контроль реалізується посадовими особами, повноважними представниками та службами місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування на підприємствах, в установах, організаціях, розташованих (зареєстрованих) на території відповідного регіону.

Внутрішній контроль здійснюється в межах підприємства (установи, організації) його (її) власником або уповноваженим ним органом і відповідними службами та посадовими особами цього підприємства (установи, організації). Громадський контроль виконується виборними органами й представниками професійних спілок, інших громадських організацій, комісіями підприємств та уповноваженими трудових колективів.

5.Завдання, функції та рівні управління охороною праці.

Основними завданнями управління охороною праці є: 1) опрацювання заходів щодо здійснення державної політики з охорони праці на регіональному та галузевому рівнях; 2) підготовка, прийняття та реалізація заходів, спрямованих на забезпечення:

- належних, безпечних і здорових умов праці; - утримання в належному стані виробничого устаткування, будівель і споруд, інженерних мереж, безпечного ведення технологічних процесів;

- необхідних засобів індивідуального захисту для працівників; - організації і проведення навчання працівників з питань ОП; - пропаганди охорони праці; - обліку, аналізу та оцінки стану умов і безпеки праці; -професійного добору працівників окремих спеціальностей; - страхування працівників від нещасного випадку на виробництві та профзахворювань; 3) організаційно-методичне керівництво на регіональному та галузевому рівнях; 4) стимулювання інтеграції управління охороною праці в єдину систему загального управління організацією виробництва; 5) широке впровадження позитивного досвіду у сфері ОП. Основні функції управління охороною праці: а) організація та координація робіт у галузі охорони праці; 6) облік, аналіз та оцінка показників стану умов та безпеки праці; в) планування та фінансування робіт; г) контроль за дотриманням вимог нормативно-правових актів з питань охорони праці. Управління охороною праці на підприємстві – це сукупність дій службових осіб, що здійснюються на підставі постійного аналізу інформації про стан охорони праці в структурних підрозділах.Управління охороною праці має на меті надати цій сфері діяльності комплексного й планового характеру щодо поліпшення умов праці, запобігання травматизму, профзахворюванням, пожежам, аваріям, ДТП та іншим негативним наслідкам.

Управління ОП повинно мати такі основні елементи: 1)орган управління; виконавчий орган; об’єкт, яким управляють; 2)вхідну та вихідну інформацію, прямий та зворотний зв'язок