2.Призначення повторного заземлення та його опір.

Повторне заземлення нульового проводу виконується в чотирьохпровідній мережі до 1000В на кінцях повітряних ліній і відгалужень довжиною більше 200м, поблизу вводу кабельних та повітряних ліній в приміщення.

На кінцях повітряних ліній електропередач як з неізольованими, так і самоутримними ізольованими проводами або відгалужень від них довжиною понад 200 м слід влаштовувати повторні заземлення PEN- (РЕ)- провідника із зазначенням опору. В першу чергу слід використовувати природні заземлювачі (підземні частини залізобетонних і металевих опор), а також заземлювачі, призначені для захисту від грозових перенапруг.

На вводі до електроустановки будівлі від повітряної лінії рекомендується влаштовувати повторне заземлення PEN- (РЕ)- провідника, якщо в будівлі за відсутності комунікацій водопостачання, газопостачання, металевих та залізобетонних конструкцій не може бути здійснено основну систему зрівнювання потенціалів. У цьому разі опір заземлювача повторного заземлення PE- (РЕN)- провідника на вводі в будівлю повинен бути не більше за 30 Ом.

3.Як поділяються електромережі згідно мір безпеки?

Згідно мір безпеки електроустановки поділяються:

1) - електроустановки напругою вище 1000В з ефективно заземленою нейтраллю (з великими струмами замикання на землю - більше 500А)в якій коефіцієнт замикання на землю не перевищує 1,4;

2) - електроустановки напругою вище 1000В з ізольованою нейтраллю (з малими струмами замикання на землю - менше 500А);

3) - електроустановки напругою до 1000В з глухозаземленою нейтраллю;

4) - електроустановки напругою до 1000В з ізольованою нейтраллю .

Коефіцієнт замикання на землю у трифазній мережі - відношення різниці потенціалів між непошкодженою фазою і землею в точці замикання на землю другої або інших фаз до різниці потенціалів між фазою і землею в цій точці до замикання.

24

1) По конструктивному виконанню запобіжники поділяються на дві групи: з наповнювачем, наприклад, ПН2, НПН2, ПП170 ПП18), які наповнені дрібнозернистим кварцевим піском і без наповнювача. При розміщенні запобіжників в електричних мережах потрібно вибирати їх так, щоб забезпечити вибірковість (селективність) захисту, тобто при короткому замиканні на ділянці мережі повинна перегорати плавка вставка запобіжника тільки захищаємої ділянки, а на інші подається напруга в нормальному режимі. Це досягається тим, що номінальний струм кожної плавкої вставки, якщо слідувати в напрямку від споживача до джерела живлення, повинна бути більша попередньої на два ступеня стандартної плавкої вставки, при умові, що це не приведе до збільшення перерізу проводів.

Плавкі запобіжники мають переваги:

1.Прості в конструкції.

2.Недорогі.

Недоліки:

1.Не можуть захищати лінію від перевантажень, тому що не допускають довготривале перевантаження до моменту плавлення.

2. Не завжди забезпечують захист в зв’язку із-за окислення контактів, послаблення натиску і т.п.

3.При к.з. в трифазній лінії можливе перегорання одного із запобіжників, в цьому випадку двигун включений на дві фази, що приводить до перегріву двигуна та виходу його з ладу.

Високовольтні запобіжники вибирають по конструктивному виконанню, номінальній напрузі і струмові, по відключаємому струму та потужності:

Uном.зап. ≥Uном.устан. ;

де: Uном.зап. – номінальна напруга запобіжника по каталогу;

Uном.устан. – номінальна напруга установки.

Іном.зап. ≥Іном.устан. ;

Sвідкл.зап.>Sк..з..