3. Добровільні наукові товариства — важливий фактор обміну науково-технічною інформацією

Загалом у науковому співтоваристві існує досить велика кількість наукових організацій. Активну роль у розвитку науки відіграють добровільні наукові товариства, основним завданням яких є обмін науковою інформацією, в тому числі, в ході проведених конференцій, завдяки публікаціям в періодичних виданнях. Членство в наукових товариствах є добровільним, часто вільним і може вимагати членських внесків. Держава може надавати цим товариствам різну підтримку, а суспільство може висловлювати узгоджену позицію владі.

У деяких випадках діяльність добровільних товариств охоплює і більш широкі питання, наприклад, стандартизації. Для прикладу, одним з найбільш авторитетних і масових міжнародних товариств є IEEE. Ця абрівіатура означає: Інститут інженерів з електротехніки та електроніки (англ. Institute of Electrical and Electronics Engineers) — міжнародна некомерційна асоціація фахівців в галузі техніки, світовий лідер з розробки стандартів по радіоелектроніці та електротехніці. Вона з'явилася в 1963 році в результаті злиття Інституту радіотехніків (англ. Institute of Radio Engineers, IRE) створеному в 1912 році, та Американського інституту інженерів-електриків (англ. American Institute of Electrical Engineers, AIEE), створеного в 1884 році. IEEE об'єднує понад 400000 індивідуальних членів з 170 країн, у тому числі понад 100000 студентів, видає третю частину світової технічної літератури, що стосується застосування радіоелектроніки, комп'ютерів, систем управління, електротехніки, у тому числі 122 реферованих наукових журналів і 36 галузевих видань для фахівців. Головна мета IEEE — інформаційна і матеріальна підтримка фахівців для організації та розвитку наукової діяльності в електротехніці, електроніці, комп'ютерній техніці та інформатиці тощо.

Міжнародні наукові союзи допускають як колективне, так індивідуальне членство. Національні академії наук в деяких країнах Європи історично виросли з національних наукових товариств. У Великобританії, наприклад, роль Академії наук відіграє Королівське наукове товариство. А перші наукові товариства з'явилися в Італії в 1560-х роках — це були «Академія таємниць природи» (Academia secretorum naturae) в Неаполі, «Академія Лінчеїв» в Римі, «Академії дослідів» у Флоренції. Всі ці італійські академії, в яких брали участь чимало відомих мислителів і громадських діячів на чолі із запрошеним почесним членом Галілео Галілеєм, були створені з метою пропаганди та розширення наукових знань в галузі фізики на основі регулярних зустрічей, обміну ідеями та проведення експериментів. Безперечно, вони вплинули на розвиток європейської науки в цілому. Необхідність прискореного розвитку науки і техніки в подальшому вимагало в від держави активнішої участі в розвитку науки. Відповідно, у низці країн, наприклад, в Росії, академія була створена за указом згори. Однак у більшості Академій наук прийняті демократичні статути, що забезпечують їм відносну незалежність від держави. Світовими науковими організаціями є ЮНЕСКО (Організація сприяє співпраці вчених та інших наукових організацій по всьому світу), ІЮПАК (міжнародна організація, що сприяє прогресу в галузі хімії), Міжнародний астрономічний союз (визнаний як вища міжнародна інстанція у вирішенні астрономічних питань) та інші. Серед інших міжнародні наукових центрів виділяються: CERN — найбільша у світі лабораторія фізики високих енергій і фізики елементарних частинок; ОІЯД, члени якої займаються синтезом трансуранових елементів та інші.

Наймасовішою громадською науково-просвітницькою організацією в Україні є товариство “Знання”, засноване 16 січня 1948 р. як товариство з розповсюдження політичних і наукових знань. Першим головою правління товариства був тодішній президент АН УРСР, академік ПАЛЛАДІН О. В.

Маючи понад 60-річний досвід роботи, товариство “Знання” донедавна було своєрідним неформальним інститутом реалізації інтелектуального потенціалу нації з метою задоволення науково-просвітницьких та інформаційно-освітніх потреб громадян України. На жаль, криза, котру ми переживаємо ось уже впродовж тривалого часу., негативно позначиласяі на діяльності цієї громадської організації. Товариство традиційно займається поширенням наукових знань, висвітленням досягнень культури, дбає про розробку та впровадження нових інформаційно-освітніх технологій, працює над створенням потужної інформаційної бази знань.

Товариство «Знання» України об'єднує на добровільних засадах науковців, діячів культури, працівників освіти, охорони здоров'я, фахівців сфери виробництва. В усіх регіонах України діють обласні організації, правління яких очолюють знані вчені, діячі культури, громадські діячі. При правлінні товариства працюють госпрозрахункові науково-просвітницькі центри «Українознавство», «Відродження», «Технології охорони довкілля та медицини», «Інформаційні технології», «Інформаційно-видавничий центр», «Кадри», «Міжнародна політика», «Центр перекладів та вивчення мов», «Виставки, ярмарки, презентації», «Знання» - круїз», «Київський планетарій» та інші.

Ефективними формами науково-просвітницької роботи є публічні лекції, цикли лекцій, постійно діючі і разові лекторії, курси підвищення кваліфікації, школи нових професій, науково-практичні конференції і семінари, народні університети, творчі звіти наукових колективів, дискусії, екскурсії тощо.

Основні напрямки роботи товариства "Знання" України:

1. Соціально-політичний напрям, зокрема: - інформаційне забезпечення курсу економічних реформ та політичних перетворень ; - утвердження ідеології державотворення та пошук шляхів національної консолідації українського суспільства ; - роз'яснення державної регіональної політики та розвиток місцевого самоврядування; - виховання національної та етнічної толерантності, принципів соціального порозуміння; 2. Економіко-правовий напрям, зокрема: - поширення економічних знань; - правова освіта та надання правових послуг громадянам України; - поширення науково-технічних знань; 3. Організація додаткової безперервної освіти дорослих, зокрема- поширення фундаментальних природничо-наукових знань; - виховання екологічної культури громадян; - інформатизація суспільства, поширення комп'ютерної грамотності; - підвищення професійного рівня спеціалістів, підготовка кадрів нових, сучасних професій. 4. Напрям науко-просвітницької роботи через створення і діяльність видавництв, періодичних друкованих видань, сайтів, порталів в Інтернеті. Товариством засновані видавництва «Знання України», «Знання», журнали «Трибуна», «Наука і суспільство», «Наше небо», щорічник «Наука і культура» та інші. 5. Міжнародна діяльність, зокрема:

- співпраця з науково-просвітницькими організаціями європейських країн; - міжнародний туризм, в тому числі освітній; - науково-просвітницька та інформаційно-освітня діяльність, що поширюється і на населення зарубіжних країн, насамперед тих, де живуть етнічні українці, діють українські громади.

Товариство «Знання» виступає засновником таких науково-популярних мас-медіа:

Журнал "Трибуна". Співзасновники - товариство "Знання" України, Національна спілка журналістів України. Це — часопис громадсько-політичної та теоретичної думки, популяризатор сучасних наукових ідей, ефективних шляхів вирішення соціально-економічних проблем розбудови нашої держави. Журнал постійно відкриває нові імена політиків, вчених, громадських діячів, митців. При редакції журналу працює клуб "Інтелект України".

Щорічник "Наука і культура". Ілюстроване видання — своєрідний енциклопедичний літопис здобутків українських науковців та митців. На його сторінках систематично публікуються нариси, аналітичні матеріали про сучасні досягнення країни в галузі науки і культури, виствітлюються маловідомі сторінки історії України, подаються розповіді про життя і складну долю звитяжних борців за незалежність України.

Журнал "Наука і суспільство". Часопис практикує висвітлення широкого діапазону тем становлення громадянського суспільства, утвердження української національної ідеї, розвитку пріоритетних напрямків фундаментальних наук.

Науково-популярний астрономічний часопис „Наше небо”. Цей науково-популярний часопис видає Київський планетарій. Мета – популяризація науки та розповсюдження астрономічних знань.

„Інформаційний портал „Знання” . Госпрозрахунковий інформаційний центр „Інформаційний портал „Знання” спеціалізується на: інформаційному та PR- супроводженні діяльності товариства та видань товариства: заснуванні та подальшому супроводженні діяльності наукового інформаційного порталу „Знання”; координація роботи з наповнення друкованих видань товариства; створення електронних і друкованих фахових наукових видань; наданні послуг щодо проведення лекцій, прес-конференцій, брифінгів, “круглих столів” тощо.

Література

1. Бернал Дж. Д. Наука в истории общества. Переклад з англ. М., 1956.

2. Білецький В.С. Українська національна еліта XVII-XVIII ст.: Феофан Прокопович // Схід. - № 9-10(18-17). - 1997. - С.53-56.

3. Білецький В. НАУКА І ОСВІТА В УКРАЇНІ-РУСІ // Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. т.13 – Донецьк:Український культурологічний центр. – 2006. http://vesna.org.ua/txt/index.htm

4. Вахтомин Н.К. Генезис научного знания. М., 1973.

5.Вернадский В.И. Биосфера и ноосфера. М., 1989.

6. Карпов М. М. Наука и развитие общества. М., 1961.

7. Коновець О. Розвиток природничих і технічних знань в Україні (від найдавніших часів до XVI ст.) // Праці Наукового Товариства ім. Шевченка. Т. IV Студії з поля історії української науки і техніки. – Львів. – 2000. – С. 19- 38.

8. Маслоу А. Дальние пределы человеческой психики М., 1997

9. Мелюхин И.С. Информационное общество: истоки, проблемы, тенденции развития, 1999.

10. Моисеев Н.Н. Судьба цивилизации. Путь разума. М., 2000.

11Наука та наукознавство. Міжнародний науковий журнал.Національна бібліотека України ім..В.І.Вернадського.Київ.

12. Очерки истории и теории развития науки. М., 1969.

13. Сайт НАН України.

14. Сайт Західного наукового центру НАН України.

15. Сайт Національного університету “Львівська політехніка”. Рубрика “Наука”

16. Соломатин В.А. История науки. Уч. пособие. М., 2003Тейяр да Шарден. Феномен человека. М., 2002.

17. Тойнби А. Цивилизация перед лицом истории. СПб, 2002.

18.Томпсон М. Философия науки. М, 2003.

19. Тоффлер О. Футуршок. СПб, 1997.

20. Університетська освіта. Журнал.

21. Ученые о науке и ее развитии. М., 1971.

22. Фрис В. Історія кириличної рукописної книги в Україні Х-XVIII ст. – Львів: Львівський національний університет ім. І.Франка, 2003. – 188 с.