Лекція 3

Система наукових організацій України як головне джерело інформації для популяризації науково-технічних знань

1. Національна академія наук України — вища державна самоврядна наукова організація.

2. Галузева наука та наука вищих навчальних закладів як необхідні ланки інноваційного розвитку країни.

3. Добровільні наукові товариства — важливий фактор обміну науково-технічною інформацією

Вступ

За характером своєї спрямованості та ставленням до суспільної практики науки поділяються на фундаментальні і прикладні. Фундаментальні науки скеровані на пізнання основ і об'єктивних законів розвитку природи, суспільства та мислення взагалі. Їх основна мета — пошук істини, яку потім можна застосовувати у дослідженнях як у межах самих фундаментальних науках, так і у прикладних. До фундаментальних наук належать, зокрема, математика, окремі розділи фізики, хімії, філософія, економічна теорія, мовознавство та інші.

Прикладні науки, розвиваючись на базі фундаментальних, розробляють шляхи і методи застосування та впровадження у практику результатів фундаментальних досліджень. Показником ефективності дослідження в галузі прикладних наук виступає не стільки отримання істинного знання, скільки їх безпосереднє практичне (прикладне) значення. До прикладних належать всі технічні науки, більша частина медичних, економічних наук та ін.

В Україні наука організаційно ділиться на п'ять взаємопов'язаних сфер (секторів). До першого сектору входить академічна наука, яка включає заклади Національної Академії наук України, Української академії аграрних наук, Академій медичних, педагогічних та правових наук України, а також галузевих академій: Української екологічної академії наук,Української академії архітектури, Академії інженерних наук, Академії наук вищої школи України, Української академії економічної кібернетики, Міжнародної академії комп'ютерних наук та систем, Міжнародної академії біоенерготехнологій.

Галузева наука є другою сферою організації науки в Україні. Вона включає самостійні наукові організації, підпорядковані органам державного і галузевого управління (міністерствам і відомствам) та самостійні державні науково-дослідні інститути, конструкторські бюро, науково-виробничі об'єднання тощо. Галузеві науково-дослідні установи працюють на певну галузь і найбільш наближені до проблем її розвитку.

Наука ВНЗ (третій сектор) представлена вищими навчальними закладами, які мають спеціальні підрозділи (проблемні та галузеві лабораторії, науково-дослідні частини тощо), а також виконують науково-технічні роботи на кафедрах.

Заводська наука (четвертий сектор) включає як самостійні науково-дослідні підрозділи, які входять до складу підприємств і виробничих об'єднань, так і конструкторські, технологічні та інші технічні служби, підрозділи у структурі підприємств, які не є юридичними особами.

Позавідомча наука (підприємницький сектор) об'єднує недержавні наукові організації, створені останнім часом, як правило, у формі малих підприємств різноманітних організаційно-правових форм управління. До цієї сфери можна віднести створені комерційними структурами наукові організації, у тому числі із залученням іноземного капіталу, малі інноваційні (венчурні) підприємства, приватні консультаційні осередки. Розвиток організаційних форм у сфері прикладної (галузевої) науки в сучасних умовах породив такі структури як інкубатори, технопарки, технополіси тощо.

Переважна більшість організацій, що виконують наукові та науково-технічні роботи, знаходиться в державній (70,5%) та колективній (28,3%) власності, в приватній лише 0,3%. 58,8% всіх організацій здійснювали наукові дослідження в галузі технічних наук, 12,5% - у сфері сільського господарства, 5% - в медицині, 3,4% - в інших сферах.