1. Мета, функції та принципи популяризації науково-технічних знань у змі

З часу свого зародження популяризація науки і техніки в Україні і світі мала інформаційну, світоглядну і практичну функції. У різні періоди вони виявлялися неоднаково: якась функція домінувала, інші загасали. Все залежало від соціально-економічних умов у країні.

У XVIII столітті популяризація науки і техініки була спрямована на поширення накопичених знань серед представників різних станів. У цей період переважала інформаційна функція. Популяризація вводить в обіг загальні уявлення про стан сучасного знання. Розширюючи уявлення про межі Всесвіту, інформуючи про розвиток науки, науково-популярна література впливала на формування світорозуміння людини того часу.

У міру розвитку наук та технічної сфери, множення їх результатів зміцнюється взаємозв'язок інформаційної та світоглядної функцій при провідній ролі другої, оскільки на перший план виходить необхідність добору проблематики популяризації, тлумачення і оцінки досягнень науки. Система популяризації науки, що включає всі засоби масової інформації повинна вирішувати завдання інформування громадськості про важливі і актуальні досягненнях науки.

Практична ж функція популяризації виявляє, яке місце і роль отримане наукове знання може зайняти в повсякденному житті людини.

Однією з головних цілей науково-популярної комунікації є формування наукового світогляду аудиторії. Світоглядна функція припускає виклад в науково-популярній формі природничонаукових знань і законів природи, висвітлення досягнень в розробці теоретичних проблем, що відкривають нові перспективи науки і на її основі нові можливості соціально-економічного прогресу суспільства. Прикладами наукових відкриттів, що зробили визанчальний вплив на розуміння об'єктивної реальності світу, були теорія природного відбору Дарвіна, періодичний закон Менделєєва, вчення про умовні рефлекси Павлова, теорія відносності Ейштейна.

Реалізація функції формування наукового світогляду безпосередньо пов'язана з долученням людини до наукових знань, виховання в аудиторії розуміння суті науки, науково-технічного прогресу. Натомість популярні видання з мистецтв виконують важливу функцію естетичного виховання людей.

Науково-популярні комунікації, незалежно від того, чи належать вони до технічних, гуманітарних наук, мистецтва чи інших галузей, потрібні і корисні як засіб розширення науково-пізнавального кругозору. Мета поінформованості із останніми досягненнями науки і техніки досить часто виступає як стимул для подальшого ознайомлення з іншими аналогічними комунікаціями.

Сприяння розширенню науково-пізнавального кругозору може бути пов'язане з виконанням науково-популярним мас-медіа й інших функцій: сприяння вирішенню практичних завдань; професійної орієнтації; адаптації його до певних умов тощо. Названі функціональні властивості мають бути враховані при підготовці до випуску мас-медійної продукції. Насамперед журналістам необхідно бачити, яким саме читачам вони адресують свій виступ. Зрозуміло, що питання про профорієнтацію, наприклад, може бути актуальним у першу чергу для молодих людей, випускникам шкіл.

Поширення науково-технічного знання повинно спиратися на такі принципи: наукова глибина, осмислення матеріалу, доступність і цікавість викладу. Конкретне вираження кожного принципу визначається тематикою, читацьким призначенням і специфікою розкриття її функцій.

Принцип наукової глибини передбачає подання інформації про останні досягнення науки, розгляд її основних понять і законів, систематизацію даних, що веде від констатації явища до з'ясуванню його сутності, до визначення його взаємозв'язку з іншими явищами і, нарешті, повідомлення про метод дослідження.

Науковий виклад матеріалу відрізняється від популярного насамперед ти, що перший передбачає передбачає стиснення інформації за рахунок виключення опису пошуку, особистісних моментів тощо. Популярний виклад натомість передбачає необхідність опису методів дослідження, проб і помилок, посилань на особистісні моменти. Принцип осмислення матеріалу обов'язковий для популяризації, оскільки зміст тексту становлять не тільки результати досліджень, але і сам процес їх отримання. Тут не повинно бути голої фактографічності, а також декларативності викладу.

Принцип доступності передбачає відповідність викладу особливостям аудиторії і досягається двома засобами: його конкретністю і послідовністю. Автор науково-популярного твору повинен розповісти про науку і техніку, не спрощуючи і не перевантажуючи виклад важким матеріалом, який може відлякати читача. Наприклад, слід уникати вживань наукових термінів без їх розтлумачення. У кожному конкретному випадку автору доведеться враховувати рівень підготовленості аудиторії, її вікові та освітні особливості. Не можна займатися просвітництвом супроти волі аудиторії. Популяризація науки повинна зацікавити її, захопити, спонукати до подальшого вивчення того чи іншого предмета.

Принцип цікавості викладу має два аспекти: змістовний і формальний. Новизна повідомлення — важливий і обов'язковий фактор. Інтерес до повідомлення у аудиторії визначається, в першу чергу, змістом, актуальністю та практичним значенням розглянутої проблеми. Художність твору визначається поетичним і драматичним сприйняттям світу. В основі сюжету науково-популярних творів повинно бути не опис результату діяльності вчених, а показ їх експериментів, обговорення методики пошуку даних, тобто слід представити процес його досягнення.

Типологічні ознаки популяризації та її принципи зумовлюють мовні особливості викладу. Чим менш підготовлена ​​аудиторія, тим більший ступінь доступності й цікавості необхідний, що в свою чергу вимагає відповідних стилістичних засобів для вираження і пояснення наукового змісту.

Повідомляючи інформацію, вчений-популяризатор або журналіст перетворюють її в повідомлення, доступне для розуміння нефахівця. Досягти цього можна двома способами: заміною наукової лексики загальнолітературною або роз'ясненням її значення, для чого часто застосовуються експресивно забарвлені слова, що не допустимо в науковій мові.

Розвиток системи популяризації науково-технічного знання вимагає підготовки наукових оглядачів для періодичних видань, радіо, телебачення, Інтернет-видань, а також організації допомоги фахівцям різних галузей знань.

Популяризація науково-технічних знань — це процес їх поширення в сучасній і доступній формі для широкого кола людей. Котрі мають певний рівень підготовки для освоєння. Іншими слова — це “переведення” спеціалізованих знань на мову масового читача, слухача чи глядача. Популяризація можу бути спрямована як на суспільство в цілому, коли потрібно надати необхідного суспільного резонансу тому чи іншому недооціненому науковому винаходу, так і на його частину, наприклад, коли йдеться про профорієнтаційну роботу з молодими людьми.

Популярні наукові і науково-технічні ЗМІ — це періодичні видання, програми радіо і телебачення та Інтернет-видання, що містять відомості про теоретичні чи експерементальні дослідження в галузі науки, культури і техніці, викладені у доступній для масового читача, слухача і глядача формі. Цільове призначення НТЗ — поширення і пропаганда наукових, технічних та інших спеціальних знань. Порівняно з науковою літературою вони містять відомості наукового чи прикладного характеру не в повному обсязі, а лише у вигляді загальних положень законів, понять, висновків, знання яких необхідне суспільству в цілому. Причому викладають контент на мові, котра характерна саме для засобів масової інформації.

За читацькою адресою НТЗ поділяються на мас-медіа, розраховані на:

— масового читача;

— читачів, котрі не є фахівцями в даній галузі;

— фахівців, які працюють у суміжних галузях науки і техніки;

— практичних працівників, які бажають використати результати наукових досліджень у своїй професійній діяльності.

Таким чином науково-популярні мас-медіа виступають як важливий засіб наукової комунікації. Звичайно, не в такій якості, як наукова періодика і література. Її можна розглядати як джерело наукової інформації в контексті не тільки вітчизняної науки, але й науки світової. Тому важливо (і про це слід дбати), щоб наукова популяризація не ігнорувала досягнень світової науки.