Лекція 1

Актуальні проблеми науки і техніки як предмет журналістських виступів

1. Мета, функції та принципи популяризації науково-технічних знань у змі

2. Особливості науково-технічної комунікації та її аудиторія

3. Наукова журналістика: етапи становлення, розвитку і перспективи

Ключові слова: наука, знання, інформація, цивілізація, мас-медіа, наукові комунікації, науковий журналіст, науково-популярна література, людство, суспільство.

Вступ

Нинішній цивілізаційний етап в житті людства визначають як еру інформації та науки. А отже, ця глибинна сутнісна сув’язь має спонукати нас інтенсивно розгортати й поглиблювати такий магістральний напрямок журналістської роботи і творчості, котрий на Заході отримав назву Science Communication (SC) – наукова комунікація. Йдеться насамперед про популяризацію і пропаганду науково-технічних знань та технологічних досягнень, розширення каналів з обміну інформацією. У цьому сенсі ми сподіваємося на те, що й наші вітчизняні журналісти активно долучаться до цього глобального процесу, стануть незамінним учасником діалогу між представниками науки, техніки і суспільством.

Подальший розвиток цивілізації визначається обсягом накопиченх знань і їх практичним втіленням у різного роду інноваційних технічних засобах та технологічних чинниках. Сфера науки, техніко-технологічний стан суспільства значною мірою стають нині категоріями економічними та політичними. Повсякденне вторгнення цих чинників в наше повсякденне життя вимагає дедалі інтенсивнішої популяризації і пропаганди науково-технічних знань на сторінках ЗМІ, творення і розвитку спеціалізованих науково-популярних газет та журналів, радіо- і телепрограм, Інтернет-видань, книговидавничої справми тощо.

Науково-технічна журналістика — галузь журналістики, яка послуговується створенням контенту на наукові й технічні теми. У загальному вигляді вона розглядається як своєрідний «перекладач» складної мови наукового дослідження — на мову буденну, доступну для широкого загалу і до того ж неспотворену.

Останній аспект вкрай важливий для розуміння складності завдань, котрі неминуче постають перед журналістом-популяризатором науково-технічної інформації. Адже він повинен осмислити, а надалі опрацювати дуже докладну, специфічну і часто завантажену складною науковою термінологією інформацію, зібрану вченими. Кінцевий продукт у вигляді журналістських виступів повинен зацікавити т.зв. середньостатичного споживача ЗМІ, котрий зміг би і зрозуміти про що, йдеться, і почерпнути щось корисне з такої інформацією, і, зрештою, взяти це знання на озброєння у практичному сенсі.

Журналісти-популяризатори — це, з одного боку, дипломовані фахівці, котрі закінчили факультети журналістики, а, з другого боку, т.зв. чисті спеціалісти, котрі часто мають поглиблену підготовку з конкретних наукових дисциплін, нерідко у свій час вони були вченими чи інженерами, перш ніж стати журналістами.

Звісно, представники цих двох напрямків мають свої позитивні та негативні риси. Перші з них мають кращу суто журналістську підготовку: знання мови, володіння жанровим арсеналом, методологією пошуку й опрацювання джерел інформації тощо. Це — позитив. Але є й негативні сторони: некомпетентність у специфічних питаннях наукових досліджень та техніко-технологічних аспектах. Як наслідок, поверхове, а нерідко і спотворене відтворення складної науково-технічної тематики. Другі, залишаючись фахівцями у тих галузях знань, про котрі пишуть, часто не вміють яскраво й повно подати таку інформацію, збиваються, так би мовити, на трафарет, від чого цікавий й потрібний популяризаторський матеріал читача не зацікавлює.

Потрібно наголосити, що науково-технічна журналістика упродовж тривалого часу існує як навчальна дисципліна. Її викладають на факультетах журналістики, масової комунікації та природничих факультетах. Отримати освіту в цій галузі можна, зокрема, в США і деяких інших західних країнах. У Західній Європі вивчення наукової журналістики ведеться на рівні спецкурсів в рамках природничих факультетів. Для прикладу, єдина програма, після якої присвоюють ступінь бакалавра з наукової журналістики, затверджена в Університеті Дортмунду в Німеччині. У Росії теж є ВНЗ, де навчають наукової журналістики (школа-студія при журналі «Хімія і життя», спецкурс на факультеті журналістики МДУ ім. М.В.Ломоносова, курс на біологічному факультеті МДУ, а також в НГУ (Новосибірськ) в рамках курсу «Журналістська майстерність: наукова журналістика».

“Мысль изреченная есть ложь” — “Висловлена думка є брехнею”. Це рядок із відомого вірша «Silentium!» («Силенциум!» «Мовчи!», що належить одному із найінтелектуальніших і найліричніших російських поетів Федору Тютчеву.

...Как сердцу высказать себя?

Другому как понять тебя?

поймет ли он, чем ты живешь?

Мысль изреченная есть ложь,

Взрывая, возмутишь ключи,

— Питайся ими— и молчи...

У цих словах міститься цінна порада і... застереження для журналістів-популяризаторів науки: далеко не усяку висловлену ними думку читач розуміє адекватно і правильно. Це потрібно і вам затямити!