Організація роботи в стерилізаційній. Підготовка і стерилізація ріжучих, оптичних загальнохірургічних інструментів. Стерилізація шовного матеріалу

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

„ЗАТВЕРДЖЕНО”

на методичній нараді

кафедри загальної хірургії №1

Завідувач кафедри

Професор __________О.І. Дронов

„_____”______________2011р.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ

Навчальна дисципліна

Догляд за хірургічними хворими (практика)

Модуль №

1

Змістовний модуль №

1

Тема заняття № 6

Організація роботи в стерилізаційній. Підготовка і стерилізація ріжучих, оптичних загальнохірургічних інструментів. Стерилізація шовного матеріалу

Курс

2

Факультет

II, III медичні, ФПЛЗСУ, медико психологічний

Хірургічне втручання може ускладнюватися септичними процесами як бактеріального так і вірусного генеза. Механізмом передачі інфекції може служити використання нестерильних виробів медичного призначення. Запобігання цим ускладненням є необхідною частиною діяльності центрального стерилізаційного відділення (ЦСВ). Знання принцпів та завдання його функціонування є необхідним для практичних лікарів.

2. Конкретні цілі:

Пояснювати будову стерилізаційного відділення, завдання роботи стерилізаційного відділення, етапи обробки виробів медичного призначення (ВМП).

Аналізувати принцип будови ЦСВ, функції ЦСВ,

Трактувати у чому полягає передстерелізаційна обробка ВМП, стерилізація ВМП.

Проаналізувати та засвоїти техніку безпеки у ЦСВ.

Запропонувати принцип сортування ВМП, які підлягають обробці.

Інтерпретувати тест на стерильність та відрізняти стерильний інструментарій від нестерильного

3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Назви попередніх дисциплін

Отримані навики

Загальна хірургія з доглядом за хворими

Вміти інтерпретувати дані тестів на стерильність ВМП після проходження стерилізації. Знати правила асептики та антисептики

Біологічна та органічна хімія

Вміти правильно оцінювати концентрацію дзінфекуючих розчинів. Знати принципи дії хімічних дезінфектантів та тестів на стерильність й приховану кров

Мікробіолгія

Знати Особливості й умови існування спороутворюючих форм мікроорганізмів та механізм дії різних видів дезінфектантів на мікроорганізм. Вміти оцінювати результати проб на стерильність.

Біофізика

Знати види та принципи дії фізичних методів стерилізації

4. Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін

Визначення

Азопірам

Хімічна речовина, яка викристовується для виявлення слідів крові

Фенолфталеїн

Хімічна речовина, яка викристовується для виявлення слідів крові

Крафт-папір

Термостікій папір

Бікс

Металевий прилад для зберігання та стерилізації в ньому ВМП

Автоклав

Прилад для стерилізації парою під тиском

4.2. Теоретичні питання до заняття

1. Методи стерилізації ріжучих, оптичних, загальнохірургічних інструментів.

2. Види шовного матеріалу.

3. Методи стерилізації шовного матеріалу.

4.3.Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

1. Підготовка інструментів до стерилізації.

2. Приготування миючих та дезінфікуючих розчинів.

3. Проби на якість передстерилізційної обробки.

Зміст теми

Центральне стерилізаційне відділення (ЦСВ) є самостійним структурним спеціалізованим підрозділом лікувально-профілактичного закладу (ЛПЗ), може обслуговувати декілька ЛПЗ, очолюється старшою сестрою й підпорядковується головному лікарю ЛПЗ, до складу якого воно входить. ЦСВ організовує й проводить свою роботу згідно з положеннями, наказами , інструкціями, методичними вказівками та іншими нормативними документами Міністерства охорони здоров’я (МОЗ) України і діючим законодавством.

Основною метою роботи центрального стерилізаційного відділення є забезпечення високоякісної передстерилізаційної обробки (ПСО) й стерилізації виробів медичного призначення (ВМП) та забезпечення ними ЛПЗ.

Завдання роботи ЦСВ

1. Приймання, сортування ВМП з відділень ЛПЗ.

2. Визначення номенклатури ВМП, що підлягають стерилізації; розподілення й направлення виробів по потоках обробки, в залежності від типу матеріалу, з якого виготовлено ВМП (метал, гума, текстиль та інш.)

3. Вибраківка непридатних виробів та передача їх на списання, затонку, ремонт.

4. Проведення ПСО ВМП.

5. Упаковка ВМП відповідно до методу стерилізації

6. Проведення стерилізації ВМП згідно з діючими інструкривно-методичними документами.

7. Контроль якості ПСО підготовлених до стерилізації ВМП та терміновий і бактеріологіний контроль роботи стерилізаційного обладнення на підставі інструкривно-методичними документами МОЗ України

8. Зберігання й видача простерилізованих ВМП

ЦСВ складається з послідовно розташованих кімнат:

1. Приймальна є обладнана столами, стіьцями, возиками та стелажами. Оснащення - сита й лотки. В приймальній проводять прийом інструментів, шприців, біксів, які надходять для обробки у ЦСВ з інших відділень.

2. Мийна є обладнана столами, стільцями, дистиляторами, елекртопилтою, сушильними шафами. Оснащення - баки, гумові рукавички, сито, лотки, піпетки, вата, марля, пінцети, щітки, ємкості, гумові коврики, розчин азопіраму, розчин фенолфталеїну, перекис водню, пральний порошок, пергідроль, журнал для реєстрації ахопірамових та фенолфталеїнових проб, інструкція пр техниці безпеки, інструкція по приготуванню дезрозчинів, інструкція по приготуванню миючого комплексу, вимірювальний посуд. У миєчній проводять ПСО інструментів (банки, гумові трубки, катетери, зонди, скляні наконечники, скарифікатори, капіляри, шприци, голки. Проводять контроль якості ПСО (азопірамова та фенолфталеїнова проба).

3. Пакувальна є обладнана стільцями та столами, оснащена крафт-папіром, пергаментом, м’якою упаковкою, ножицями, тест-індикаторами, журналом обліку інструментів, які поступили до ЦСВ на ПСО. У пакувалній проводять упаковку інструментів, гумових виробів у пергамент, крафт-папір та бікси, а також виконубть заточку голок, кладуть до біксів тест -індикатор, рахують та реєструють інструменти, які поступили до ЦСВ на обробку, у журналі обліку інструментів.

4. Стерилізаційна (автоклавна) є обладнана столами, стільціми, возиками та автоклавами. Оснащення - тест-індикатори, ємкості, журнал обліку біксів, журнал режиму роботи автоклавів, резинові коврики, інструкція по техниці безпеки та режиму стерилізації. У стерилізаційній пролодять стерилізацію всіх біксів, які поступили з відділень, підрахівують та ведуть облік по нозології біксів.

5. Стерильна зона. Обладнання - столи, візок, стелажі, бактерицидні лампи, сухожарова шафа. Оснащення — бікси, ємкості, спецодяг, гумові килими. В стерильну зону вигружаються стерильні бікси, пакети, розкладаються по полиці стелажів. Бікси зберігаються до видачі у відділення.

6. Експедиція є обладнана столами, візками, стелажами, бактерицидними лампами. Оснащення: книга обліку видачі біксів. З експедиції проводять видачу біксів, пакетів по відділеннях.

У ЦСВ працює середній та молодший медперсонал. До функціональних обов’язків медичної сестри ЦСВ входить:

прийом та сортування біксів та інструментів згідно розроблених наборів відділень;

- приготування миючих розчинів для ПСО ВМП, проведеня та контроль ПСО згідно ОСТу 42-21-2-85 за допомогою азопірамових та фенолфталеїнових проб.

- упаковка інструменту в пакувальний матеріал

- стерилізація ВМП згідно відповідних режимів по ОСТу 42-21-2-85

- зберігання та видача простерилізованих інструментів

- вибіркові перевірки правильності закладки біксів, що поступили на стерилізацію

- проведення генерального прибирання стерильної зони відділення

- чітко ставити дати та особистий підпис на простерилізованих ВМП.

Конроль якості ПСО ВМП за допомогою реактиву

1. азопірам Реактиви: Амідопірину 10г, солянкислого анаіліну ОД5г, спирту етилового 95% ІООмл, розчин пероксиду водня 3%

Реактив азопірам використовують для виявлення прихованих слідів крові, які можуть залишатися на непідготовлених до стерилізації медичних виробах унаслідок недостатнього очищення. Контрлю повинні підлягати ВМП, що контактують з кров’ю, ін’єкційними препаратами, ранами та слизовими оболонками. При позитивній пробі з’являзться синьо-фіолетовий колір.

2. фенолфталеїнова проба

1% спиртовий розчин фенолфталеїну. Якщо при контакті реактива з інструментом з’являється рожевий колір, проба позитивна, тобто на інструменті є залишки крові.

Шовний матеріал. Класифікується:

1. За біологічними властивостями:

Той, що розсмоктується та той, що не розмоктується.

2. За структурою: монофіламент та поліфіламент.

3. за діаметром нитки:

по кількості 0 від 1-0 до 8-0

Якщо нитка приєднана до голки без вушка, цей вид шовного матеріалу зветься атравматичним.

На сучасному етапі шовний матеріал стерилізується виробником за допомогою гама-випромінення і реалізується у герметичній подвійній стерильній упаковці. Подекуди зустрічаються стпрі методи стерилізації, шовного матеріалу, коли його стерилізують у спиртових розчинах.

Матеріали для самоконтролю: А. Завданя для самоконтролю:

Контрольні питання

1. Визначення ЦСВ.

2. Принцип будови ЦСВ.

3. Мета роботи ЦСВ.

4. Кадровий склад ЦСВ.

5. Завдання ЦСВ.

6. Функціональні обов’язки співробітників ЦСВ.

7. Будова приймальні ЦСВ

8. Функції приймальні ЦСВ

9. Будова миєчної ЦСВ

10.Функції миєчної ЦСВ

11 .Будова пакувальної ЦСВ

12. Функції пакуваьної ЦСВ

13.Будова стерилізаційної ЦСВ

14.Функції стерилізаційної ЦСВ

15.Будова стерильної зони ЦСВ

16.Функції стерильної зони ЦСВ

17.Будова експедиції ЦСВ

18. Перед стерилізаційна обробка ВМП

19.Стерилізація ВМП

20.Контроль ефективності передстерилізаційної обробки

21.Контоль ефективності стерилізації

22.Азопірамова проба

23.Фенолфталеїнова проба

24.Бак. посів

Б. Задачі для самоконтролю Тестові завдання.

1. Виберіть найбільш повне та правильне визначення центрального

стерилізаційного відділення (ЦСВ).

А. ЦСВ є самостійним спеціалізованим відділеням, що може обслуговувати декілька лікувально-профілактичних закладів (ЛПЗ) і очолюється головним лікарем ЛПЗ, до складу якого воно входить;

В. ЦСВ є самостійним структурним спеціалізованим підрозділом ЛПЗ, очолюється старшою сестрою, підпорядковується головному лікарю ЛПЗ, до складу якого воно входить й обслуговує тільки це ЛПЗ;

С. ЦСВ є самостійним структурним спеціалізованим підрозділом ЛПЗ, очолюється старшою сестрою і може обслуговувати декілька ЛПЗ;

D. ЦСВ є самостійним структурним спеціалізованим підрозділом ЛПЗ, може обслуговувати декілька ЛПЗ, очолюється старшою сестрою й підпорядковується головному лікарю ЛПЗ, до складу якого воно входить.

Е. ЦСВ це звичайне відділеня у складі стаціонару.

2. Виберіть найбільш повну й правильну відповідь. Згідно нормативним документам яких адміністративних органів Центральне стерилізаційне відділеня (ЦСВ) проводить свою роботу?

А. згідно нормативним документам Мінистерства охорони здоров’я;

В. згідно нормативним документам Мінистерства охорони здоров’я і діючому законодавству;

С. згідно наказам головного лікаря лікувально-профілактичного зкладу і діючому законодавству;

D. згідно наказам гловного лікаря лікувально-профілактичного зкладу; Е. згідно з розпорядженням завідувача відділення.

3. Виберіть найбільш повну й правильну відповідь. Основною метою роботи центрального стерилізаційного відділення є

А. забезпечення високоякісної стерилізації виробів медичного призначення;

В. забезпечення високоякісної передстерилізаційної обробки та стерилізації виробів медичного призначення;

С. забезпечення високоякісної передстерилізаційної обробки, стерилізації виробів медичного призначення та їх зберігання;

D. забезпечення високоякісної передстерилізаційної обробки, стерилізації виробів медичного призначення та забезпечення ними лікувально-профілактичного зкладу.

Е. забезпечення санепід режиму у лікувально-профілактичному зкладі.

4. До завдання роботи центрального стерилізаційного відділення невходить:

А. забезпечення доставки виробів медичного призначення (ВМП) у відділення лікувально-профілактичного закладу (ЛПЗ);

В. Приймання ВМП з відділень ЛПЗ;

С. Визначення номенклатури ВМП, що підлягають стерилізації; розподілення й направлення виробів по потоках обробки, в залежності від типу матеріалу, з якого виготовлено ВМП (метал, гума, текстиль та інш.);

D. Проведення передстерилізаційної обробки ВМП;

Е. Сортування ВМП з відділень ЛПЗ.

5. Яке твердження є невірним стосовно центрального стерилізаційного відділення (ЦСВ):

А. До кадрового складу ЦСВ не входять лікарі;

В. До кадрового складу ЦСВ входить середній та молодший

медперсонал;

С. До кадрового складу ЦСВ входить середній та молодший

медперсонал, ЦСВ очолюється санітарним лікарем;

D. До кадрового складу ЦСВ входить середній та молодший

медперсонал;

Е. ЦСВ очолюється старшою сестрою.

6. Які з наведених приміщень не входять до складу стерилізаційного відділення?

А. приймальня та експедиція;

В. мийна та стерилізційна;

С. стерильна зона;

D. експедиція та смотрова;

Е. пакувальна.

7. Згідно якого нормативного документу організована робота у стерилізаційному відділенні?

А. галузевий стандарт міністерства охорони здоров’я СРСР (ОСТ 42-21-2-85);

8. наказ гловного лікаря, що очолює лікувально-профілактичний заклад, до складу якого входить стерилізаційне відділення;

С. розпорядження старшої медсестри, що очолює стерилізаційне відділення;

D. галузевий стандарт міністерства охорони здоров’я України (ГСТ 42-12-3- 00).

Е. розпорядження завідувача хірургічним відділенням.

8. Виберіть найбільш повну й правильну відповідь. Сортування виробів медичного призначення, що надійшли до стерилізаційного відділення відбувається згідно А. даті надходження;

8. маркеровці відділення та метеріалу, з якого виготовлено вироб медичного призначення;

С. метеріалу, з якого виготовлено вироб медичного призначення;

D. ОСТу 42-21-2-85;

Е. маркировці відділення.

9. Виберіть найбільш повну й правильну відповідь. До проб на приховану кров відноситься:

А. фенолфталеїнова проба;

В. проба на стерильність;

С. азапірамова проба;

D. фенолфталеїнова та азапірамова проба;

Е. допінг-проба.

10.До обладнання стерилізаційної (автоклавної) не входять:

А.столи;

В. стільці;

С. бактерицидні лампи;

D. возики;

Е. автоклави.

Правильні відповіді:

1

-Б

3

-Б

5

-С

7

А

9

В

2

-В

4

-А

6

-Б

8

В

10

С

Література: Основна:

1. Отраслевой стандарт. Стерилизация и дезинфеция изделий медицинского назначения. Методы, средства и режимы. ОСТ 42-21-2-85. Министерство здравоохранения СССР. Москва. 1985.

2. Положення про центральне стерилізаційне відділення лікувально-профілактичної установи. Київська міська клінічна лікарня №10. 2002р.

3. Посадова інструкція медичної сестри центрального стерилізаційного відділеняКМКЛ№10.

Рубрики: Методичні рекомендації для студентів 2 курс, Новости 06.01.2012 | admin | Комментариев нет

Стерилізація перев’язочного матеріалу і операційної білизни. Організація роботи в операційній. Хірургічна обробка рук хірурга та операційного поля

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

„ЗАТВЕРДЖЕНО”

на методичній нараді

кафедри загальної хірургії №1

Завідувач кафедри

Професор __________О.І. Дронов

„_____”______________2011р.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ

Навчальна дисципліна

Догляд за хірургічними хворими (практика)

Модуль №

1

Змістовний модуль №

1

Тема заняття № 5

Стерилізація перев’язочного матеріалу і операційної білизни. Організація роботи в операційній. Хірургічна обробка рук хірурга та операційного поля

Курс

2

Факультет

II, III медичні, фплзсу, медико психологічний

1. Актуальність теми.

Впровадження асептики та антисептики відкрило нову еру в розвитку хірургії й зробило можливим виконання операцій на органах грудноі,черевноі порожнини,нейрохірургічних операцій,які ще у 19 столітті вважались,по висловленню вчителя Лістера Дж.Еріксена,”назавжди недоступними для хірургії”.

Основоположником асептики по праву визнають професора Дерпського(Тартуського) університету Е.Бергмана,який на 10 міжнародному Конгресі хврургів у Берліні за заслуги по впровадженню та пропаганді асептики був названий “батьком асептики”.

Установочним документом по асептиці та антисептиці є “Збірка інструктивно-методичних матеріалів з питань дезинфекції і стерилізації в лікувально-профілактичних установах”.Значення теми важливе для подальшого розуміння інших підрозділів загальної хірургії.

2. Конкретні цілі:

Аналізувати устрій хірургічного відділення,устрій операційно-перев¢язочного блоку, засоби стерилізації перев¢язочного матеріалу та білизни, стерилізаційну техніку, централізовану автоклавну.

Пояснювати загальні питання асептики, шляхи росповсюдження внутрішньолікарняної інфекції, засоби профілактики повітряної, крапельної, контактної та імплантаційної інфекції, функціональні підрозділи операційно-перев¢зочного блоку, устрій і обладнання, режим утримання операційно-перев¢язочного блоку та догляд за ним, засоби стерилізації перев¢язочного матеріалу та білизни.

Проаналізувати методи транспортування хворих в операційну, догляд за руками хірурга поза клінікою, будову, принцип і режими роботи автоклаву, правила безпеки при роботі з автоклавом, засоби і методи обробки рук хірурга та операційного поля.

Класифікувати засоби і методи обробки рук хірурга та операційного поля, різні види прибирання в операційній.

Класифікувати хімічні засоби антисептиків і засвоїти їх механізм дії та методи застосування.

Продемонструвати будову операційного блоку і організувати різні види прибирання в операційній.

Організувати транспортування хворого в операційну.

Продемонструвати правила надягання операційної білизни.

Продемонструвати методику виготовлення серветок, тампонів, кольок, підготовку операційної білизни та перев’язувального матеріалу до стерилізації.

Засвоїти будову, принцип і режим роботи автоклаву, правила безпеки при роботі з автоклавом.

Вивчити методи обробки рук хірурга та операційного поля.

3. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція).

Назви попередніх дисциплін

Отримані навики

Мікробіологія

Визначати стійкість вегетативної флори та спор до дії температури,тиску,променевої енергії,хімічних речовин

Мікробіологія

Володіти елементами бактеріологічних досліджень

Проводити бактеріологічний контроль стерильності

Біохімія

Описувати обмін речовин.

Інтерпретувати загальний аналіз крові,сечі,біохімічний аналіз крові

Загальна гігієна

Порівняти методи стерилізації.

Вміти дати оцінку методам стерилізації та контролю стерильності

Фармакологія

Класифікувати необхідні антисептичні розчини

4.Завдання для самостійної підготовки до заняття.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін

Визначення

1. Асептика

Система заходів із запобігання потраплянню патогенної мікрофлори в рани, порожнини, судини і розвитку інфекції в організмі під час операції, досліджень, та лікувальних процедур.

2. Антисептика

Комплекс засобів та заходів, спрямованих на знищення мікробів у рані, тканинах і порожнинах, що її оточують.

3. Стерилізація

Повне звільнення будь-якого предмету від мікроорганізмів шляхом дії на нього фізичних або хімічних факторів.

4. Перев’язувальний матеріал

Виготовлені із гігроскопічної тканини різні вироби, які застосовуються в хірургічній практиці для висушування ран, зупинки кровотечі, видалення ранового вмісту, для накладання і закріплення пов’язки.

5. Режими роботи автоклава

1) Тиск 2,0, температура – 132С, час – 20хв

2) Тиск 1,1, температура – 120С, час – 45хв

6. Методи контролю за якістю стерилізації

1) Хімічний

2) Фізичний

3) Біологічний

Теоретичні питання до заняття:

1) Дати загальну характеристику основним історичним етапам становлення та розвитку питань асептики та антисептики.

2) Дати визначення поняття асептика та антисептика.

3) Які види антисептики існують?

4) Дати загальну характеристику антисептикам групи:

a) галоїди;

b) окисники;

c) солі важких металів;

d) барвники;

e) альдегіди;

f) спирти;

g) феноли.

5) Які шляхи виникнення екзогенної та ендогенної інфекції у хірургічних хворих?

6) Утримання операційних і догляд за ними, види прибирання.

7) Стерилізація шовку.

Стерилізація кетгуту.

9) Стерилізація перев’язочного матеріалу, білизни, рукавичок.

10) Стерилізаційна техніка, її устрій та режим роботи.

11) Операційний блок стаціонару хірургічного відділення, загальні особливості організації його роботи.

4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

1) бактеріологічний контроль стерильності;

2) транспортування хворих в операційну

3) різні види прибирання в операційній

4) одягання операційної білизни

5) виготовлення серветок, тампонів, кульок

6) підготовка операційної білизни та перев¢язочного матеріалу до стерилізації

7) підготовка стерилізаційної апаратури (автоклав) до роботи

методика бактеріологічного контролю матеріалу

9) обробка рук хірурга

10) обробка операційного поля

5. Зміст теми.

Обладнання і діяльність операційного блоку

Операційний блок треба розташовувати якомога далі від санітарних вузлів, харчоблока і палат, ліпше на окремому поверсі. Залежно від обсягу роботи він може бути різної площі. Блок складається з операційної, передопераційної, стерилізаційної і матеріальної кімнат.

У великих хірургічних відділеннях передбачають окремі кімнати для наркозу, переливання крові, накладання гіпсових пов’язок, допоміжні приміщення для хірургів і операційних сестер, рентгенустановок та ін.

Для створення умов асептики під час проведення операцій в операційному блоці необхідно виконувати чітке зонування приміщення. До 1-ї зони належать приміщення, котрі мають відповідати найсуворішим вимогам асептики (операційні, стерилізаційні, лабораторія штучного кровообігу).

У 2-гу зону входять приміщення, безпосередньо пов’язані з операційною (передопераційна, наркозна, апаратна). Передопераційна і наркозна з приміщеннями 3-ї зони пов’язані через внутрішній коридор. Третю зону утворюють решта приміщень, які розміщені всередині, в чистій зоні (інструментальна, матеріальна, лабораторія термінових аналізів, зала для пробудження хворих, приміщення медичних сестер, хірургів тощо).

Будова і обладнання операційного блоку мають виключати можливість скупчення пилу, бруду, забезпечити швидке, зручне миття підлоги, стін, стелі. Необхідно, аби операційна, що містить операційний стіл, мала площу не менш як 40 м2. Підлогу і стіни найкраще облицьовувати кахелем або пластмасовою плиткою, стіни і стелю можна пофарбувати світлою олійною фарбою. Вікна операційної у південних регіонах мають виходити на північ або на північний захід (щоб уникнути перегрівання).

Меблі в операційній мають бути світлими, легкими (з металу, скла, пластмаси), зручними, простими за конструкцією, легко митися.

Устаткування операційних залежить від профілю хірургічного відділення. В усіх операційних необхідно мати операційний універсальний стіл, безтіньову стаціонарну лампу, переносну лампу-рефлектор, наркозний апарат, апарат діатермії, електроніж, електровідсмоктувачі або водоструминний насос, стіл для інструментарію, 2 столики для медикаментів, кілька гвинтових табуреток і підставок для барабанів (біксів), тази для використаних матеріалів та інструментарію. В операційній має бути централізоване підведення кисню, закису азоту, стисненого повітря і вакууму.

Сучасні операційні мають бути обладнані рентгенівською апаратурою і установкою для кондиціонування повітря.

У передопераційних необхідно мати крани з холодною та гарячою проточною водою, тази для миття рук.

У матеріальній кімнаті мають бути ванни, шафи для інструментарію, марлі, білизни, гумових та інших предметів, необхідних під час операції.

Якщо централізоване стерилізаційне відділення в операційному блоці відсутнє, створюють стерилізаційну для поточної стерилізації інструментів. Стерильні інструменти передають із стерилізаційної в операційну через спеціальне вікно.

Для зменшення ризику забруднення в сучасних операційних обмежується присутність на операціях сторонніх осіб (студентів, лікарів, курсантів). Спостерігати за операцією дозволяється по телевізору або через скляну стелю над операційною. Операційна бригада має піддаватися суворій регламентованій санітарно-гігієнічній обробці. У зоні санпропускника персонал роздягається і залишає одяг в індивідуальних шафах. У чистій зоні, куди можна потрапити лише після прийняття душу, містяться шафи з чистою білизною різних розмірів, костюмами і взуттям операційного блока. Операційну бригаду необхідно забезпечити спеціальним бактерицидним одягом.

Медичні шапочки повинні закривати волосся на голові як у чоловіків, так і в жінок, маски — закривати рот і ніс, виконуючи роль фільтра. Виготовляють їх із чотирьох (і більше) шарів марлі або бавовняно-паперової тканини. Найзручнішими є маски з шапочками одноразового користування.

Догляд за операційною

Операційний блок перебуває під безпосереднім доглядом старшої операційної медсестри. За відсутності роботи в операційній там нікого не повинно бути, а двері мають бути зачиненими.

Прибирання операційної здійснюється надто ретельно, вологим способом

(1 % розчин хлораміну Б, 3 % розчин перекису водню з 0,5 % розчином миючого засобу, 0,2 % розчин дезоксону-1, 2 % розчин дихлору-1 тощо).

Існують такі види прибирання операційної:

поточне прибирання під час операції: підбирають з підлоги серветки, що випадково впали, і витирають кров на підлозі;

прибирання після операції забезпечує чистоту перед поступленням наступного хворого для хірургічного втручання;

щоденне прибирання наприкінці операційного дня або після екстреної операції;

генеральне прибирання операційної проводиться щотижня, планово, у вільний від операцій день. Під час прибирання всю операційну (стелю, підлогу, стіни тощо) миють гарячою водою з милом, 3 —6 % розчином перекису водню з 0,5 % розчином миючих засобів або 1 % розчином хлораміну Б.

Уранці, перед початком роботи, горизонтальні поверхні (підлогу, підвіконня, обладнання) протирають вологою ганчіркою.

Температура повітря в операційній має бути у межах 20 — 22 °С за умови вологості 50 % і вентиляції, що забезпечує обмін повітря до трьох-чотирьох разів за 1 год. Такі оптимальні умови можна створювати шляхом кондиціонування повітря.

Для остаточного знищення бактерій у повітрі операційної та перев’язочної рекомендується користуватися бактерицидними ртутно-кварцовими лампами низького тиску з фіолетового скла, які дають короткохвильове випромінювання. Кварцова лампа, підвішена на висоті не більш як 2 м від підлоги, створює довкола себе так звану стерильну зону діаметром 2 —3 м. Екранізованими бактерицидними ультрафіолетовими лампами можна користуватися в присутності людей протягом 6 — 8 год. Опромінювання повітря бактерицидними лампами зменшує нагноєння ран у 3—3,5 разу. Вентиляція операційних проводиться установками, призначеними для кондиціювання повітря, фільтр яких затримує бактерії.

Для проведення особливо чистих операцій використовують операційні з ламінарним потоком стерильного повітря. При цьому необхідно забезпечити вертикальний або горизонтальний ламінарний потік з обміном повітря до 500 разів за 1 год. Ламінарний потік повітря видаляє з приміщення операційних усі накопичені негативні частинки від хворого і членів операційної бригади. Вміст бактерій у таких операційних знижується в 10 разів порівняно зі стандартними операційними, навіть забезпеченими кондиціонерами.

Для виконання особливо складних операцій на органах кровообігу нині створено спеціальні бароопераційні, де хірургічні втручання відбуваються в умовах високого атмосферного тиску. Але це передбачає надто складне устаткування і обладнання, для використання якого потрібний спеціальний штат як медичних, так і технічних працівників.

Стерилізація перев’язочного матеріалу і білизни

Перев’язочний матеріал — це виготовлені із гігроскопічної тканини різні вироби, які застосовуються в хірургічній практиці для висушування ран, зупинки кровотечі, видалення ранового вмісту, для накладання і закріплення пов’язки.

Для приготування перев’язного матеріалу використовують марлю, вату і лігнін. Останніми роками почали застосовувати деякі синтетичні матеріали, зокрема крупнопетлисту капронову сітку, лавсанову тканину і поролонову губку.

Марля — спеціальна бавовняна тканина, яка після особливої обробки стає м’якою, білою, знежиреною і гігроскопічною. Нитки марлі розміщені у вигляді дрібної сітки. У разі занурення одним кінцем у забарвлену воду марля повинна піднімати фарбу (забарвлюватися) зі швидкістю 10 — 16 см за 1 год (контроль капілярності). Гігроскопічність марлі контролюють таким чином: шматок марлі розміром 5×5 см має занурюватись у воду за 10 — 15 с; марля має вбирати подвійну за масою кількість води (10 г марлі — 20 мл води). З марлі виготовляють бинти, серветки, тампони і турунди, тампон Мікуліча, кульки-тупфери.

Бинти застосовують для закріплення пов’язок.

Серветки — складені в кілька разів шматки марлі квадратної форми з підгорнутими всередину краями, щоб нитки не потрапили в рану. Використовують для висушування рани під час операції, захисту органів від потрапляння вмісту порожнин, закриття рани під час перерви в операції тощо.

Тампони і турунди — довгі смужки марлі з підгорнутими краями. Турунди бувають завширшки від 2 до 3 см, тампони — до 16 —20 см. Великі тампони використовують для відгороджування і захисту черевної порожнини від потрапляння до неї інфікованого вмісту кишок.

Вата буває білою (гігроскопічною) і сірою (негігроскопічною). І ту, і ту вату застосовують для перев’язок.

Лігнін виготовляють із деревини. Він гігроскопічний, але в присутності ранового виділення втрачає свої якості, тому широко не вживається.

Операційну білизну (халати, простирадла, рушники, серветки, наволочки) треба вилучати з іншої білизни, окремо здавати її для прання і прати у спеціально для цього призначеній пральній машині.

Перев’язний матеріал та операційну білизну стерилізують в автоклаві за високої температури (120 °С) під тиском пари 1,1 атм протягом 45 хв. Найзручнішими для стерилізації та зберігання матеріалу є бікси Шіммель-буша — металеві коробки різної величини і форми з кришкою і отворами з боків. Під час стерилізації ці отвори відкриті, а після стерилізації їх закривають.

У бікси простирадла вкладають окремо від халатів та дрібних предметів або ж укладають комплект білизни з розрахунку на одну операцію. Укладаючи білизну в бікси, слід пам’ятати, що пара має проходити в глибину бікса, а для цього білизну складають легенько, не притоптуючи. Матеріали в біксі розміщують шарами по вертикалі таким чином, щоб від дна до кришки лежав шар однотипного матеріалу. Треба не забувати відкривати сітку бікса.

Для контролю стерилізації з ампули або пробірки насипають одну з таких порошкоподібних речовин — бензойну кислоту або сечовину, які розплавляються за температури 120 і 132 °С відповідно.

Стерильний матеріал можна зберігати в біксах у закритому вигляді протягом трьох діб. Стерилізація перев’язного матеріалу та операційної білизни в повітряних стерилізаторах за температури 180 °С не відповідає вимогам асептики.

Асептикою називають комплекс заходів, спрямованих на запобігання проникненню мікробів у рану. В основу асептики покладене правило: все, що стикається з раною (руки медичного персоналу, інструменти, перев’язувальний і шовний матеріал, операційна білизна, повітря в операційній та перев’язочній), має бути стерильним.

Особливе значення для додержання асептики має стан рук медичного персоналу. На шкірі рук міститься дуже багато мікробів. Вони є не лише на її поверхні, але й у порах, численних складках, волосяних цибулинах, потових і сальних залозах. Особливо багато мікробів під нігтьовими пластинками. Тому нігті на руках у медичного персоналу мають бути коротко підстрижені. Осіб, які мають тріщини, садна, подряпини, задирки, мозолі, гнійнички та інші за пальні процеси, не допускають до операцій. Щоб шкіра рук була еластичною та м’якою, її на ніч змащують вазеліном чи ланоліновим кремом. Важливою передумовою стерильності рук є обов’язок хірурга, операційної сестри, акушерки оберігати свою шкіру від всіляких травм і забруднень.

Існує багато способів підготовки рук хірурга

Метод Фюрбрінгера. Руки миють теплою проточною водою двома стерильними щітками (кожною по 5 хв) з милом. Спочатку обробляють пальці, потім долоні, тильні поверхні кисті й передпліччя. Під час миття і змивання мильної піни руки тримають догори кистями. Після витирання рук стерильними серветками (спочатку кисті, а потім передпліччя) їх обробляють 3 хв 70 % етиловим спиртом і 3 хв — розчином дихлориду ртуті (1:1000). Нігтьові ложа змащують 5 % або 10 % розчином йоду спиртовим.

Альфельд дещо змінив метод Фюрбрінгера. Він виключив дихлорид ртуті, а натомість для фіксації бактерій, що збереглися в протоках сальних та потових залоз, запропонував дублення шкіри 96 % етиловим спиртом.

Метод Спасокукоцького — Кочергіна грунтується на розчиненні на поверхні та в порах шкіри жирів за допомогою лужного розчину аміаку і вимиванні разом з ними бактерій. Після миття під проточною водою з милом без щіток руки миють послідовно в двох тазах у свіжоприготованому 0,5 % розчині аміаку стерильними серветками по 3 хв. Після просушування рук стерильними серветками або рушником їх протягом 5 хв обробляють 96 % етиловим спиртом, а кінчики пальців змащують 5 або 10 % розчином йоду спиртовим.

Обробка рук первомуром (препарат С-4). Для приготування вихідного розчину змішують 171 мл 33 % розчину перекису водню і 69 мл мурашиної кислоти. Суміш розводять водою до 1 л і ставлять на 1—1,5 год в холодильник. Потім 120 мл вихідного розчину розводять водою до 5 л. Цього розчину достатньо для послідовної обробки рук 10 осіб. Розчин зберігають протягом 6—8 год. Обробляють руки первомуром у декілька етапів: 1) миття рук теплою проточною водою з милом без щіток протягом 1—2 хв;_2) просушування рук рушником; 3) миття рук у тазу в приготованому розчині первомуру протягом 1—2 хв; 4) просушування рук стерильним рушником або серветками.

При цьому методі не треба додатково обробляти шкіру рук антисептичними засобами.

Обробка рук діоцидом. У стерильний таз наливають діоцид (1:5000), в якому миють кисті й передпліччя стерильними серветками протягом 5 хв. Потім руки протирають 96 % етиловим спиртом.

В екстрених випадках користуються методами, які грунтуються лише на дубленні шкіри. Зокрема, можна застосувати обробку рук протягом 10 хв 96 % етанолом або протягом -З хв 2 % розчином йоду спиртовим.

Однак усі згадані вище методи обробки рук не забезпечують абсолютної стерильності, тому після обробки рук рекомендується надягати рукавиці.

ПІДГОТОВКА БІЛИЗНИ ТА ПЕРЕВ’ЯЗУВАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ ДО СТЕРИЛІЗАЦІЇ

Перед стерилізацією медична сестра перевіряє цілість операційної білизни і складає її в бікси. Під час операції користуються медичними халатами, що застібуються або зав’язуються ззаду, простиралами, рушниками, шапочками, масками та бахілами. Халати складають поздовж, рукавами всередину. Потім, починаючи від нижнього краю (подолу), до коміра його скручують у рулон. При надяганні халат беруть за комір і піднімають вгору, при цьому він самостійно розкручується. При складанні простирала край підгортають на 50 см, складають простирало поздовж учетверо і нещільно скручують, починаючи з непідгорнутого кінця. Рушники та великі серветки також складають учетверо. Маски виготовляють із чотирьох і більше шарів марлі чи бавовняної тканини. Маски запобігають прямому інфікуванню операційної рани слиною, що може потрапити в повітря при розмові, кашлі, чханні.

Мал. 1. Виготовлення кульки з марлі

Основними видами перев’язувального матеріалу, який застосовують при операціях і перев’язках, є гігроскопічна марля і вата. Із марлі виготовляють кульки, серветки, тампони, турунди. При виготовленні з марлі перев’язувального матеріалу необхідно стежити, щоб краї марлі були загорнуті досередини (щоб запобігати попаданню ниток у рану). Кульки виготовляють зі шматочків марлі розмірами 10×10 см. їх складають і, обережно обгортаючи навколо вказівного пальця, утворюють кульку, в середину якої заправляють вільні кінці марлі (мал. 1). Кульки зберігають у марлевих мішечках по 50 штук. Серветки виготовляють трьох розмірів: великі (60×40 см), середні (40×30 см) і малі (20×15 см). Краї нарізаної марлі загортають досередини, складають навпіл по довжині й ширині та зав’язують по 10 штук стрічкою з марлі.

Тампони виготовляють зі шматка марлі довжиною 5 м, який складають удвоє, потім розрізають упоперек на шматки довжиною по 20, ЗО, 50 см. Краї тампона загинають досередини. Турунди виготовляють із шматків марлі довжиною 40—50 см та шириною 5 см. Кінці бинта загортають

Складену смужку марлі в натягнутому вигляді протягують через край стола, після чого згортають у рулончик. Операційні маски виготовляюгь з марлі, складеної в 4—6 шарів. Розміри маски 20×16 см. Вату для стерилізації готують у вигляді кульок, щільно намотаних на дерев’яні палички, їх загортають закритіпо 20—25 штук у марлю. Заготовлений для стерилізації матеріал нещільно складають у бікси (мал. 2). Бікс являє собою круглу (КСК) або прямокутну (КСП) стерилізаційну коробку з отворами для проходження в них пари під час стерилізації. В КСК отвори розміщені на боковій поверхні і закриваються рухомим пояском за допомогою затискаючого пристрою. Прямокутні бікси оснащені антибактеріальним фільтром, отвори розміщені на дні. Перед укладанням матеріалу в КСК її зсередини протирають серветкою, змоченою спиртом, застеляють шаром бавовняної тканини, нещільно укладають матеріал для стерилізації і пробірку з відповідною речовиною (див. далі) для контролю якості стерилізації. Зверху все покривають серветкою.

Мал. 2. Кругла стерилізаційна коробка (бікс)

До ручки бікса прив’язують етикетку, на якій зазначають дату стерилізації, вид і кількість матеріалу, прізвище особи, яка проводила стерилізацію. Кришку бікса закривають та фіксують на ланцюжку. Після цього відкривають бокові отвори, через які під час стерилізації всередину бікса проникає пар. Розрізняють такі способи укладання матеріалу в бікс:

1. Універсальний спосіб, при якому в бікс укладають все, що буде необхідне для роботи протягом одного робочого дня. Цей спосіб можна застосовувати лише в малих операційних або перев’язочних.

2. Видова укладка, при якій у бікс укладають тільки один вид матеріалу. Наприклад, в один бікс укладають тільки перев’язувальний- матеріал, в інший — операційну білизну.

3. Цілеспрямована укладка — в бікс укладають все, що необхідне для виконання однієї операції.

Халати, рушники, простирала вкладають у бікс вертикально, таким чином, щоб при вийманні стерильного матеріалу один предмет не заважав виймати інший.

Для стерилізації операційної білизни та перев’язувального матеріалу в подвійних бавовняних мішках з бязі чи полотна матеріал укладають у мішок, зверху надягають другий мішок. Кожний мішок зав’язують окремо. До верхнього мішка прикріплюють етикетку. Перед користуванням санітарка розв’язує зовнішній мішок і зсуває його вниз. Внутрішній мішок сестра розв’язує стерильними руками.

Мал. 3. Стерилізатор паровий

Стерилізація паровим методом здійснюється в парових стерилізаторах (автоклавах), де діє насичена водяна пара під тиском (мал. 3). Парові стерилізатори бувають різних конструкцій, розмірів та об’ємів. У вертикальних парових стерилізаторах матеріал закладають та виймають його через отвір зверху. В горизонтальних непрохідних стерилізаторах, оснащених одними дверцятами, завантаження та розвантаження матеріалу проводять з одного боку. Горизонтальні прохідні (двобічні) стерилізатори з двома дверцятами, розміщеними одні навпроти других з обох боків стерилізатора, дають змогу розділити стерилізаційне приміщення на дві половини: нестерильну, на якій завантажують матеріал, та асептичну (чисту), на якій матеріал розвантажують. За формою стерилізатори бувають круглі й прямокутні.

У всіх типах парових стерилізаторів принцип будови однаковий. Вони складаються з трьох стальних циліндрів, розміщених один в одному. Внутрішній циліндр є стерилізаційною камерою, в яку закладають матеріал для стерилізації. Середній циліндр називають водопаровою камерою, в неї заливають воду, яка при нагріванні перетворюється в пару. Водопарова і стерилізаційна камери з’єднані між собою. Зовнішній циліндр — це захисний кожух, який зменшує теплові втрати. Автоклав оснащений манометром, запобіжним клапаном, воронкою для заливання води у водопарову камеру.

Паровим методом можна стерилізувати білизну (халати, простирала, рушники), перев’язувальний матеріал, вироби з гуми (рукавички, катетери, трубки, бужі), скла, хірургічний інструментарій, який не боїться вологи. Стерилізацію проводять у біксах та в м’якій упаковці.

Для проведення стерилізації приготовані бікси з відкритими отворами вміщують у внутрішню камеру автоклава. Кришку герметично закривають. Через лійку в автоклав наливають воду, рівень якої визначають по водомірному склу. Запобіжний кран встановлюють на показник тиску, при якому передбачають проводити стерилізацію, — 147— 196 кПа (1,5—2 атм). Потім кран, який відводить повітря і пару, закривають. Тиск в автоклаві доводять до 98 кПа (1 атм), відкривають кран і випускають залишки повітря разом із парою. Після того кран повторно закривають і доводять тиск до 147—196 кПа. Момент підняття тиску до заданого режиму вважають початком стерилізації. При тиску 147 кПа (1,5 атм) і температурі 120 С стерилізація продовжується 45 хв, а при тиску 196 кПа (2 атм) і температурі 132 °С — 20 хв. Після закінчення стерилізації пару із автоклава випускають через випускний кран (на нього надягають гумову трубку і занурюють її у відро з холодною водою або виводять за межі приміщення). Коли стрілка манометра наблизиться до нуля, відгвинчують гвинти і відкривають кришку автоклава. Стерилізаційні коробки виймають і вкладають на стіл, накритий стерильним простиралом. Після цього негайно закривають бокові отвори в коробках і накривають їх іншим простиралом до повного охолодження. Після закінчення стерилізації через випускний кран видаляють воду із автоклава.

Термін зберігання простерилізованого матеріалу в стерилізаційних коробках з фільтром — 20 діб, без фільтра та в інших упаковках — до 3 діб.

Якість стерилізації в автоклаві контролюють за допомогою трьох методів: фізичного, хімічного та бактеріологічного.

Фізичний метод грунтується на ефекті плавлення при певній температурі кристалічних речовин. Перед проведенням стерилізації в бікси закладають пробірку з порошкоподібною сіркою, бензойною кислотою, антипірином чи амідопірином, температура плавлення яких перевищує 110 °С. Пробірку закривають ватою і кладуть у бікс між шарами матеріалу. Якщо в автоклаві температура підвищується до 120 °С, порошок у пробірці плавиться і перетворюється в гомогенну масу.

При хімічному методі в бікс кладуть спеціально оброблену смужку фільтрувального паперу. Простим олівцем на ньому пишуть слово «стерильно», потім смужку паперу просочують розчином крохмалю і опускають у розчин Люголя. Після такої обробки смужка паперу стає інтенсивно синьою і слово «стерильно» зникає. При температурі 115 С йод випаровується, папір знебарвлюється, внаслідок чого проявляється зазначений напис.

Однак найбільш надійним є бактеріологічний метод контролю стерилізації. З цією метою невеликі шматочки матеріалу, який підлягає стерилізації, вкладають у 2—3 пробірки, закривають їх ватою і закладають у бікс. Після стерилізації пробірки відправляють для дослідження в бактеріологічну лабораторію. Якщо через 2—З дні не спостерігається росту бактерій, матеріал вважають стерильним. Недоліком цього методу є значна тривалість дослідження.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ З ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ ПРИ РОБОТІ ЗІ СТЕРИЛІЗАТОРОМ.

1. Установлення і дозвіл на експлуатацію парового стерилізатора видається інспекцією котлонагляду, яка щороку здійснює контроль за апаратурою і робить відповідний запис у паспорті.

2. При несправності стерилізатора ремонт проводить тільки технік-спеціаліст.

3. До роботи з паровим стерилізатором допускаються особи, що досягли 18 років і мають посвідчення про здачу техмінімуму з експлуатації парового стерилізатора даного типу.

4. Вхід у приміщення, в якому проводиться стерилізація, дозволяється лише обслуговуючому персоналу.

5. Забороняється залишати стерилізатор без нагляду в робочому стані.

6.Парові стерилізатори з електричним нагрівачем обов’язково заземлюють.

7. Манометри повинні бути запломбовані і мати чітко позначену червону смугу або металеву пластинку, що вказує максимально допустимий тиск. Через кожних 4—5 циклів роботи перевіряють прохідність сифона манометра.

8. Один раз протягом зміни обов’язково перевіряють роботу запобіжного клапана. Один раз протягом цикла стерилізації проводять продувку сифонної трубки.

9. Забороняється доливати воду у воронку під час роботи парового стерилізатора; не допускається включення стерилізатора при недостатньому рівні води в котлі.

10. Забороняється відкривати кришку стерилізаційної камери, поки тиск у камері не знизиться до нормального рівня і стрілка не опуститься до нуля.

Надягання стерильного халата

Вимивши руки в передопераційній, хірург підходить до операційної санітарки, яка витирає йому фартух, і прямує в операційну, де з рук операційної сестри одержує стерильний рушник для витирання рук, серветку зі спиртом для їх обробки. Операційна сестра допомагає хірургові надягнути стерильний халат, вийнятий з бікса, тримаючи його розгорнутим за рукава. Але хірург повинен уміти надягати стерильний халат і без допомоги операційної сестри. Якщо хірург одягається сам, він розгортає халат у витягнутих уперед руках і накидає його на підтягнені догори руки, надягаючи в рукава. Операційна санітарка підхоплює халат ззаду, розправляє його і зав’язує зав’язки так, щоб повністю закрити спину хірурга. Потім хірург подає кінці паска, який санітарка зав’язує ззаду. При цьому треба стежити, щоб санітарка не доторкнулася до рук хірурга, і залишати їй достатньо довгі кійці для приймання і зав’язування паска. Надягнувши халат, хірург повинен сам зав’язати зав’язки на рукавах. Для цього слід тренуватися на нестерильному халаті. Потім надягають маску, яка щільно закриває рот і ніс (мал. 4).

Мал. 4. Надягання стерильного халата

Після хірургічної дезінфекції рук бактерії на шкірі відсутні. Але незабаром із проток потових залоз, волосяних мішечків, мікроподряпин на поверхні шкіри знову з’являються бактерії, тому з метою асептичного проведення операції необхідно ізолювати руки стерильними гумовими рукавичками.

Під час роботи в рукавичках руки стають вологими, в рукавичках накопичується рідина, в якій скупчуються бактерії, тому під час операції треба слідкувати за цілістю рукавичок. Ушкоджену рукавичку зразу треба замінити. Під час операції через кожні 45—60 хв рукавички обробляють 2,4 % розчином первомура і протирають 96 % етиловим спиртом. Щоб рукавички легко знімалися і надягалися, кисті і внутрішню поверхню рукавичок обробляють стерильною пудрою, виготовленою на крохмалі, який повністю розсмоктується на противагу тальку.

Дезінфекція операційного поля

Напередодні операції хворий приймає гігієнічну ванну або душ (якщо немає протипоказань), йому замінюють постільну і натільну білизну; за кілька годин до операції і ділянку операційного поля голять (найкраще сухим методом) і обробляють спиртом. У передопераційній хворий надягає шапочку і бахіли. На операційному столі операційне поле обробляють за способом Філончикова —Гроссіха, який полягає у дворазовому змащуванні його 5 % спиртовим розчином йоду. Оскільки цей розчин у дітей і в дорослих із тонкою, ніжною шкірою може спричинити опік, рекомендуються йодофори. Операційне поле послідовно протирають двома стерильними ватними або марлевими кульками, змоченими в 5 мл одного з розчинів: 1 % йодопірон-йоду; 1 % йодонату йоду або 0,8 % йодонату йоду.

Хлоргексидину біглюконат. Шкіру операційного поля обробляють дворазовим змащуванням стерильними тампонами, змоченими розчинами йодонату або йодопірону (1 % за вільним йодом), або 0,5 % спиртовим розчином хлоргексидину біглюконату. Спиртовий розчин йоду як антисептик неефективний.

Для обробки операційного поля використовують і інші антисептичні засоби (1 % розчин дегміциду, 1 % розчин рокалу або катаміну А-Б, 2,4 % розчин первомуру). Для дезінфекції слизових оболонок використовують 1 % розчин брильянтового зеленого, 3 % розчин перекису водню, 1 % розчин йодонату йодопірону, а також 0,5 % спиртовий розчин гібітану.

Для ізоляції шкіри операційного поля використовують спеціальні стерильні плівки.

Зовнішній вигляд осіб, які присутні в операційній, має відповідати належним вимогам: правильно надягнений халат, волосся заправлене під ковпак або косинку, на ногах мають бути бахіли; обов’язково треба користуватися маскою (мал. 91).

Присутні в операційній мають зайняти відведене для спостереження за перебігом операції місце, не ходити по операційній, не розмовляти. Запитання під час операції ставити не слід, бо це відволікає хірурга від роботи.

Контроль стерилізації.

Засоби і предмети вважаються стерильними, якщо вони в упакованому вигляді оброблені термічним шляхом або опроміненням і якщо ефект стерилізації підтверджено індикатором стерильності. Контроль роботи повітряних і парових стерилізаторів проводять, використовуючи хімічні тести-індикатори і за допомогою максимальних термометрів.

Показниками якості роботи стерилізаторів є переміна вихідного стану (кольору, агрегатного стану) хімічного теста-індикатора і відхилення температури в різних точках камери парового стерилізатора від номінального значення в діапазоні температури ± 2 °С.

Контроль роботи повітряних стерилізаторів здійснюється за допомогою кольорового термоіндикатора ТІК N6 і гідрохінону. Нанесена на папір термоіндикаторна фарба марки ТІК N6 світло-салатового кольору за температури 175—180 °С стає темно-коричневою. Гідрохінон у кількості 0,3 г поміщають у скляний флакон, за температури 170—175 °С сіро-коричневий порошок гідрохінону перетворюється на розплавлену масу чорного кольору.

Роботу парового стерилізатора щоденно контролюють за допомогою теста-індикатора сечовини або бензойної кислоти з фуксином. За умови режиму стерилізації 132 °С і тиску 2 атм білий порошок сечовини плавиться і переходить в аморфну масу того самого кольору (в бікси поміщають флакончик із сечовиною в кількості 0,3 г). За умови режиму стерилізації 120 °С і тиску 1,1 атм як індикатор використовують бензойну кислоту з фуксином; фуксин виконує функції барвника. За температури, що є близькою до такої пари (120 °С), бензойна кислота з кислим фуксином розплавляється і перетворюється на аморфну масу червоного кольору, а з основним фуксином — синього кольору. Сірка для контролю ефективності стерилізації не рекомендується.

Крім обов’язкового щоденного контролю за ефективністю стерилізації один раз за тиждень або через 10 днів застосовують бактеріологічний контроль матеріалу. Це найефективніший метод контролю.

6. Матеріали для самоконтролю.

А. Завдання для самоконтролю:

Питання:

Дати загальну характеристику основним історичним етапам становлення та розвитку питань асептики та антисептики.

Дати визначення поняття асептика та антисептика.

Які шляхи виникнення екзогенної та ендогенної інфекції у хірургічних хворих?

З яких функціональних підрозділів складається хірургічне відділення?

Операційний блок стаціонару хірургічного відділення, загальні особливості організації його роботи?

Які захворювання можуть розвинутись у хворого при неякісній передстерилізаційній обробці інструментів і стерилізації?

Завдання:

Перерахуйте види прибирання в операційному блоці.

Намалюйте схему операційної з ламінарним потоком.

Назвіть параметри адекватної стерилізації у сухожаровій шафі.

Вдягніть стерильний халат без допомоги операційної сестри

Б. Тестові задачі для самоконтролю:

Завдання 1. У лабораторії проводилися дослідження з приводу діагностики правцю. Яким методом стерилізації треба знищити виділені культури збудників правцю?

A. Аутоклавуванням

B.Кимп¢ятінням

C. Тиндалізацією

D. Сухим жаром

E. Пастеризацією

Завдання 2. При визначенні мікробного числа повітря в лікарняній палаті виявилося, що воно становить 1500 кл/м3. Які групи мікроорганізмів враховувалися при цьому?

A. Бактерії та віруси – збудники респіраторних інфекцій

B. Усі бактерії, що виросли на живильному середовищі

C. Стафілококи та гемолітичні стрептококи

D. Збудники госпітальних інфекцій

E. Усі патогенні та умовно-патогенні бактерії

Завдання 3. У лікарні вирішили провести контроль якості стерилізації інструментів в автоклаві за допомогою біологічного методу. Які бактерії найдоцільніше використати як тест-мікроорганізми?

A. Спорові

B. Капсульні

C. Кислотостійкі

D. Патогенні

E. Термофільні

Завдання 4. Для обробки операційного поля хворому застосували препарат, який у хімічному відношенні є дихлорвмісним похідним бігуанідів. Найбільш активний місцевий антисептик, виявляє швидку та сильну бактерицидну дію на грампозитивні та грамнегативні бактерії. Який це препарат?

A. Хлоргексидину біглюконат

B. Брильянтовий зелений

C. Уротропін

D. Фенасал

E. Унітіол

Завдання 5. Головними збудниками внутрішньолікарняної інфекції є:

А. Стрептококк, протей, стафілококки

В. Синьогнійна палочка, пневмококк

С. Протей, стафілококк, синьогнійна палочка

D. Синьогнійна палочка, клебсієла, кишкова палочка

E. Диплококк, фузобактерії

Завдання 6. Дублення шкіри проводять

А. Розчином йоду

В. 70 % спиртом

С. Стериліумом

D. 96% спиртом

Е. Хлоргикседином

Завдання 7. Обробка операційного поля починається з

А. Видалення волосяного покрову

В. Миття з милом

С. Обробки 70 % спиртом

D. Обробки 96 % спиртом

Е. Обробки 5 % йодним розчином

Завдання 8. При способі Спасокукоцького-Кочергіна застосовують антисептик

А. 70 % спирт

В. Водний розчин 0,5 % нашатирного спирту

С. Хлоргексидін

D. Стеріліум

Е. 5 % йод.

Завдання 9. Заключним етапом в обробці рук хірурга є:

А. Обробка антисептиком

В. Дублення шкіри

С. Одягання рукавичок

D. Обробка фалангів пальців йодом

Е. Миття щіткою та милом.

Завдання 10. При обробці рук хірурга скільки етапів необхідно виконати.

А. Два

В. Три

С. Чотири

D. Сім

Е. Шість

Завдання 11. Розчин діоцину в якому розведенні застосовують для обробки рук хірурга.

А. 1:1000

В. 1:5000

С. 1:20000

D. 1:50000

Е. 1:10000

Література.

Основна:

Загальна хірургія / за ред. С.П.Жученка, М.Д.Желіби, С.Д.Хіміча. Київ, “Здоров’я”, 1999.

Петров С.П. Общая хирургия. Санкт-Петербург, 1999.

Черенько М.П., Ваврик Ж.М. Загальна хірургія // Київ, “Здоров’я”, 1999.

Черенько М.П., Ваврик Ж.М. Загальна хірургія // Київ, “Здоров’я”, 2004.

С.В. Петров. Общая хирургия // Санкт-Петербург, 2002, 750 с.

Тематичний лекційний матеріал та тематичний цикл практичних занять кафедри загальної хірургії №1 НМУ.

Додаткова:

Гостищев В.К. Общая хирургия. Москва, 1993.

Волколаков Я.В. Общая хирургия. Рига, 1989.

Стручков В.И., Стручков Ю.В. Общая хирургия. Москва, 1988.

Мокшонов И.Я., Гарелин П.В., Дубовин О.И. и др. Хирургические операции // Минск, 2004, с.413.

Мокшонов И.Я. Врачебная деонтология // Минск, 1998.

Чен Г., Соннендэй К.Дж., Лилремо К.Д. Руководство по технике врачебных манипуляций (2-е издание) перевод с английского // Москва.: Медицинская литература. – 2002. – 384 с.

«Збірка інструктивно-методичних матеріалів з питань дезинфекції і стерилізації в лікувально-профілактичних установах»

Рубрики: Методичні рекомендації для студентів 2 курс, Новости 06.01.2012 | admin | Комментариев нет

Антисептика. Догляд за хворими з гнійною патологією

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

„ЗАТВЕРДЖЕНО”

на методичній нараді

кафедри загальної хірургії №1

Завідувач кафедри

Професор __________О.І. Дронов

„_____”______________2011р.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО ПРАКТИЧНОГО (СЕМІНАРСЬКОГО) ЗАНЯТТЯ

Навчальна дисципліна

Догляд за хірургічними хворими (практика)

Модуль №

1

Змістовний модуль №

1

Тема заняття №4

Антисептика. Догляд за хворими з гнійною патологією.

Курс

2

Факультет