9.3. Основні напрямки розвитку законодавчо-правової бази соціальної роботи

Проект закону «Про соціальні послуги» регулює порядок на отримання послуг, організацію, координацію роботи та контроль за наданням соціальних послуг. Однак актуальними залишаються питання правового визначення поняття «клієнт» і «користувач соціальних послуг». Надання допомоги особам, які потребують соціальних послуг зумовлено обов’язками держави у пенсійному забезпеченні, наданні пільг, допомоги тощо. Клієнт — особа, яка звертається в соціальну службу за допомогою внаслідок того, що не може власними зусиллями вирішити певні соціальні, соціально-психологічні, соціально-педагогічні проблеми, і потребує допомоги. Користувач соціальних послуг — особа, яка є об’єктом соціального впливу з боку соціального працівника з метою соціалізації, соціальної адаптації тощо. Наприклад, це стосується мобільної соціальної роботи, при якій з дітьми проводяться різні спортивні, оздоровчі, культурно-масові заходи.

10. Комунікативна техніка в соціальній роботі

10.1.Комунікативна техніка - основа професійної діяльності соціального працівника

Специфіка соціальної роботи полягає в тому, що при вирішенні поставлених перед нею проблем вона прямо або побічно впливає на всі форми і види суспільних відносин та діяльності людей, всі сторони суспільства. Виявлення та вирішення цих проблем здійснюється насамперед за допомогою встановлення і підтримання контактів з представниками державних служб, громадських організацій і об'єднань, громадянами і соціальними групами (клієнтами), які потребують допомоги, захисту, підтримки, що вимагає, у свою чергу, високого розвитку у соціальних працівників комунікативних здібностей.

Таким чином, професію соціального працівника можна назвати комунікативною, оскільки його практична діяльність передбачає спілкування, і успіх цієї діяльності значною мірою залежить від його комунікативної компетентності - міжособистісної комунікації, міжособистісної взаємодії, міжособистісному сприйнятті. Крім того, інтенсифікація соціальних зв'язків, розширення поля спілкування збільшують психологічні навантаження і створюють напруженість у процесі спілкування. Високий рівень комунікативної компетентності захищає соціального працівника від цих навантажень і сприяє інтенсивному міжособистісному спілкуванню.

Спілкування характерно для всіх сфер життя людей, це умова і засіб формування систем відносин суспільства і самої людини. Але як особливий феномен життєдіяльності суспільства спілкування має специфічні змістовними і функціональними характеристиками.

Зазвичай виділяють перцептивную, комунікативну і інтерактивну функції спілкування. Мається на увазі, що спілкування - це одночасно сприйняття партнерами один одного, їх обмін інформацією, діями і рольовими впливами, встановлення певних взаємин.

10.2.Компоненти стилю професійної діяльності спеціаліста

Комунікативні засоби спілкування надзвичайно різноманітні. До них відносяться:

мовні (вербальні) кошти:

лексика, стилістика, граматика, семантика;

немовні (невербальні) кошти:

оптокінетичні (жестикуляція, міміка, напрямок погляду, візуальний контакт, почервоніння і збліднення шкіри, стереотипи моторики);

паралінгвістичні (інтенсивність, тембр, інтонація голосу, його діапазон, тональність);

екстралінгвістичні (паузи, темп мови, сміх, покашлювання, заїкання);

проксемічні (персональний простір, фізична дистанція контакту: інтимна (від 0 до 40-45 см), особиста (від 45 до 120-150 см), соціальна (150-400 см), публічна (від 400 до 750-800 см), кут повороту до співрозмовника;

предметні, контактні, тактильні дії (рукостискання, обійми, поцілунки, поплескування, поштовхи, погладжування, торкання);

нюхові кошти (пов'язані з запахом).