25. 28. Юридична особа як учасник майнових цивільних відносин: поняття, правові ознаки, види.

Юридична особа — це колективне утворення, певним чином організований колектив людей (організація). Принципи формування цього колективу можуть бути різноманітними: укладення трудових договорів (контрактів) робітниками і службовцями з адміністрацією державного підприємства, добровільне об’єднання громадян на основі членства в кооперативі тощо. Але кожна організація характеризується наявністю певної сис­теми істотних соціальних взаємозв’язків її членів, внутрішньою структурною і функціональною диференціацією. Юридичні особи можна поділяти на окремі види за різними ознаками. Залежно від існуючих форм власності в Україні юри­дичні особи поділяються на:а) приватні; б) колективні; в) дер­жавні; г) змішані. Стосовно суб’єктного складу юридичні особи можуть бути поділені на:а) українські; б) спільні за участю інозем­ного інвестора; в) іноземні;г) міжнародні організації та об’єд­нання. Залежно від форм власності, встановлених Законом «Про власність», можуть діяти підприємства таких видів:- приватне підприємство- сімейне підприємство;- приватне підприємство ; - колективне підприємство; - державне комунальне підприємство;- державне підприємство ; - спільне підприємство; - підприємство, засноване на власності юридичних осіб і гро­мадян інших держав.

29. Створення і припинення юридичної особи

Юридичні особи створюються у порядку, встановленому законом. Залежно від характеру участі державних органів та їх засновників, традиційно вирізняють такі способи утворення юридичної особи:

o розпорядчий; o нормативно-явочний; o дозвільний; o договірний.

30. Об*кти цивільних прав

До об'єктів цивільних прав належать:

1) речі, у тому числі гроші та цінні папери;

2) інше майно, майнові права;

3) результати робіт;

4) послуги;

б) результати інтелектуальної, творчої діяльності;

6) інформація;

7) інші матеріальні і нематеріальні блага, зокрема особисті немайнові блага.

Види речей:

1)переміщення

- рухомі речі, якими є речі, які можна вільно переміщувати в просторі (книга, стілець, іграшка тощо);

-нерухомі

2) залежно від подільності виокремлюють:

- подільні речі, тобто ті, що можна поділити без втрати їх цільового призначення (зокрема, вода, цукор);

- неподільні речі - речі, які не можна поділити без втрати їх цільового призначення (стіл, вентилятор тощо);

3) залежно від ознак, що їх характеризують, речі є визначеними: - індивідуальними ознаками, якщо вони наділені тільки їм

властивими ознаками, що вирізняють їх з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи їх. Такі речі є незамінними (наприклад, картина І.І. Шишкіна "Сосновий ліс");

- родовими ознаками, у разі, коли вони мають ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюються числом, вагою, мірою (цегла, мука, бензин тощо). Ці речі є замінними;

4) залежно він можливості багаторазового використання виділяють:

- споживні речі - речі, що внаслідок одноразового їх використання знищуються або припиняють існувати в первісному вигляді (чай, паливо та ін.);

- неспоживні речі - речі, призначені для неодноразового використання, які зберігають при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу (зокрема, костюм, холодильник);

5) залежно від призначення є:

- головна річ, якою є річ, що має самостійне призначення (наприклад, гітара);

- приналежність, тобто річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням (наприклад, футляр до гітари). Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом,

б) залежно від кількості речей, що складають річ як об'єкт цивільного права:

- прості речі, тобто такі, що складаються з однієї речі. Хоча в них можуть бути складові частини, якими є все те, що ие може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення (зокрема, автомобіль, телевізор складаються з певних частин). При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню;

- складні речі, які утворюють кілька речей, що дає змогу використовувати таку річ за призначенням як єдине ціле (наприклад, чайний сервіз, колекція монет). Правочин вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.

31. Поняття права власності

Тобто зміст права власності розкривається через сукупність виключних повноважень власника:

Право володіння — це один з елементів права власності, який означає можливість юридичного панування над річчю.

Право користування — істотна частина права власності, суть якої полягає в тому, що власник використовує свою річ для власних потреб, тобто він використовує корисні фізичні і духовні якості речі.

Право розпорядження (право зловживання) вступає в силу, коли власник змінює правову долю речі. Власник має право розпоряджатися річчю на власний розсуд..

Суб’єктами права власності є:Український народ;фізичні особи;

юридичні особи;держава Україна;Автономна Республіка Крим;

територіальні громади;іноземні держави;

Є такі форма власності - власність Українського народу;приватну власність;державну власність;комунальну власність.