15. Необхідність і випадковість, можливість і дійсність у медицині

Необхідність – це те, що здійснюється з внутрішньою неминучістю, що «повинно бути», «неможливо, щоб не було». Необхідність проходить у суворо визначеному порядку, при визначенні сукупності умов. Необхідність зв’язана з неминучістю, обов’язковістю і глибоко діючими причинами.

Так, закон всесвітнього тяжіння діє з необхідністю. З необхідністю розвивається живий організм. Необхідним для живих організмів є обмін речовин. Відкриття рентгенових променів з необхідністю привело до розвитку рентгенології.

На противагу необхідності випадковість викликається не глибоко діючими внутрішніми причинами, а причинами зовнішніми, поверхневими, що випливають не з внутрішніх, а із зовнішніх зв’язків. Випадковість може бути, а може й не бути. Так, 1928 року англійський дослідник А. Флемінг, розглядаючи посіви стафілококів в фарфорових чашках, раптом побачив, що на ділянках, куди випадково потрапила пліснява, мікроби були мертві. Так випадково був відкритий пеніцилін.

Необхідність і випадковість не існують ізольовані одна від одної і здатні до взаємопереходів, взаємоперетворень.

Хвороба, що це? Необхідність чи випадковість. Хвороба – це єдність необхідного і випадкового.

16. Причина і наслідок в медицині

Особливо важливим для медицини є принцип причинності (детермінізм), що зв’язаний з відповідними філософськими теоріями. Такими категоріями є причина і наслідок.

Причина – зв’язок явищ, що зумовлює зміни

Причина – це те, що безпосередньо активно діє і викликає наслідок, використовуючи умови, як матеріал для нього.

Явище породжене причиною, називається наслідком. Наслідок – результат дії причини.

Слід зауважити, що між причиною і наслідком є послідовність у часі: спочатку виникає причина, а згодом – наслідок. Так, структурними компонентами причини хвороби будуть як дія хвороботворних факторів внутрішнього і зовнішнього середовища, так і стан та реакція захисних сил пристосованих (в тому числі генетичних) можливостей організму. Сучасною медициною встановлено, що бактерія, streptococcus mutans, – основна причина карієсу – вражає зуби майже кожної людини з двох років. Мікроби, які харчуються цукром, виробляють молочну кислоту, яка руйнує зубну емаль.

17. Форма і зміст у медицині

Усі явища, предмети, події і процеси в об’єктивній дійсності являють собою єдність змісту і форми. Зміст предмету – це динамічна єдність, сукупність якісних особливостей та істотних рис, усіх внутрішніх елементів даного предмета.

У біології і медицині, форму і зміст мислять дещо по-іншому, а саме, як структуру і функцію. Структура і функція діалектично єдині, але в процесі розвитку, рух вперед забезпечується головним чином функцією. У здоровому організмі таке співвідношення структури і функції є нормальним. Але в патології співвідношення може бути іншим. Так, у прямій залежності від зміни структури (форми) органу може значно понизитися його функція.

Форма – це організація змісту, тобто, будова тих елементів і сторін (в їх розвитку), які становлять зміст предмета.

Зміст і форма взаємозв’язані і взаємно обумовлюють одне одного. Зміст завжди зв’язаний певною формою, а форма наповнена певним змістом. Зміст є визначальним у його співвідношенні з формою. Розвиток і зміна змісту зумовлює зміну форми. . Змістом людського організму є всі процеси і зміни, що відбуваються в ньому як у цілому, так і в окремому його органі. Формою ж організму є його організація і взаємозв’язок органів, пристосованих до виконання певних життєво важливих функцій.

18. Сутність і явище у визначенні захворювання

У науковій і практичній діяльності людина прагне до того, щоб збагнути суть речей. Лікар, пізнаючи суть хвороби, оперує загально філософськими категоріями - сутність і явище.

Сутність – це внутрішнє обґрунтування явища, містить у собі всі необхідні для його існування ознаки і характеристики.

Явище – це суть, яка є на поверхні, як вона виявляється. Явище – це конкретне виявлення суті, її зовнішня сторона.

Сутність і явище діалектично пов’язані між собою протилежності.

хвороба проявляється у її симптомах. Симптоми, синдроми хвороб – це явища, патогенез – суть.

22. Наука та її роль у суспільстві.

Науковий світогляд, який домінує і є пріоритетним на сьогоднішній день, сформувався на уявленні вторинності свідомості по відношенню до матерії, незалежності матерії від свідомості. Такий погляд є результатом технологічної форми цивілізації, в якій усе, що не відноситься до матеріальних потреб, просто не мало ніякого значення. Наука передбачає певну форму дослідження – експериментальну, яка вже дає привід до матеріалізму і раціоналізму. Люди багато говорять про безмежні можливості пізнання. Але якщо ми з вами проаналізуємо всі ці « безмежні можливості», то побачимо, що всі вони обмеженні п’ятьма відчуттями: зором, слухом, нюхом, смаком, дотиком, а також здатністю розмірковувати, порівнювати і робити висновки. Всі наукові методи, апарати, інструменти – все це розширення «п’яти відчуттів». Пріоритетність наукових уявлень сформувала у суспільній свідомості характерний «наукоцентризм», який надає науці монополію на істину. Тому всі інші форми світогляду розглядались паралельно науковому.