3.4. Однорідні додатки і обставини

Однорідні додатки, за якими закріплене об'єктне значення в семантиці простого речення, виражені го­ловним чином іменниками або їх контекстуальними еквівалентами. Наприклад: однорідні прямі додатки: На ранок мороз сивиною вкривав землю, стріхи, дерева (А. Головко); Накликала я і вусатих, і бородатих, і сивоволосих, і лисих, як облизаний макогін! - говорила і разом реготалась Христина (І. Нечуй-Левицький); однорідні непрямі додатки: Обпале­ною пам’яттю торкаюсь До шаблі, до тачанки, до ко­ня (Д. Кремінь); Не давайте їм спинитися, не да­вайте! - закричав Запорожець Орлюку і Вовку Микиті (О. Довженко).

Однорідні обставини поширюють синтаксичну стру­ктуру, співвідносячись із присудком двоскладного чи головним членом односкладного речення.

Однорідні обставини можуть бути виражені: прислівниками: Прийшов потайки, повільно, по-пантерячи (Ю. Дмитренко); Од вибухів - багряно, чорно, сизо навколо простір дибився в диму (О. Гончар); прийменниково (займенниково)-іменниковими конструкціями: Ой по горах, по долинах, по козаць­ких українах сив голуб літає (Нар. тв.); формою іменника в орудному відмінку: Вітались вогняним дощем і зорями ракети (М. Трублаїні); дієприслівником (дієприслівниковим зворотом): Розкинувшись па землі, поклавши під голови сідла, а під себе опони, лежача, спочи­вала дружина князя (С. Скляренко).

Нерідко однорідний обставинний ряд може складатися з різних морфолого-синтаксичних одиниць, виражених при­слівниками, прийменниково-іменниковими конструкціями, дієприслівниковими, порівняльними зворотами: З глибини шляху срібно, з перебоями задзеленчав дзвоник (М. Стель­мах); А працює він буйно, болісно, засукавши рукава, внуртувавши пальцями в саме пекло живого життя (І. Драч).

4. Узагальнювальні слова при однорідних членах речення

У реченнях з однорідними членами часто наявне узагальнювальне слово, яке може повторюватись. «Уза­гальнювальне слово» — термін умовний, однобічний, бо узагальнювальної, об'єднувальної функції може набу­вати не тільки окреме слово, а й словосполучення чи сполучення слів.

Узагальнювальні слова — це особливі маркери одно­рідності, їхню функцію виконують слова із загальною семантикою або деякі повнозначні слова чи сполучення слів з конкретним лексичним значенням. Наприклад, у реченні Багато ворогів має виноград: і посуху, і шкід­ників, і бур'яни (І. Микитенко) узагальнювальним «словом» є словосполучення з двох повнозначних слів — багато ворогів (ворогів — додаток і багато — обставина міри й ступеня). У реченні Ах, як усього багато: неба, сонця, веселої зелені (М. Коцю­бинський) узагальнювальне словосполучення як усього багато двочленнореченнєве.

Роль узагальнювальних слів найчастіше виконують займенникові словоформи, займенники і прислівники (все, всі, завжди, всюди, ніколи, кожен, будь-хто, будь-що, всякий, жоден, це, ці, все це, всі ці, ось що та ін.), напри­клад: Примхи твої, й легковажність, і ревнощі — все люблю (О. Гончар); Кожен кущик, горбок, долинка, кож­на стежечка — все це було йому знайоме, промовляло до нього (М. Коцюбинський).

Питальні речення також можуть своєрідно вира­жати узагальненість при однорідних іменникових членах речення. Узагальненості в цьому випадку на­бувають питально-відносні займенники хто, що: Хто вам, бабусю, більше допомагає — син чи дочка?; Кого ти більше любиш — маму чи тата?; Що їй ввижа­лось — чи шаблі, чи струни? (О. Пахльовська); узагальнювальну функцію можуть виконувати і прик­метникові займенники який, чий, котрий та займен­никові прислівники де, куди, звідки, коли, навіщо та ін.: Чия це думка — твоя особиста чи всього колек­тиву?; Коли ти повернешся — сьогодні чи завтра? (Розмовне).

У функції узагальнювальних слів, крім займенників і займенникових прислівників, можуть уживатися окремі повнозначні слова, переважно іменники, підряд­ні словосполучення та фразеологізми: Тиша була напов­нена всякими звуками: і дзвінкою піснею жайворонка, і дзижчанням польових мух, і тихим шелестом сти­глого жита (М. Коцюбинський).

Менш виразна семантика узагальнювальних дієслів­них форм: Прибулий не сидів без діла: прибирав на кух­ні, мив посуд, чистив картоплю, готував сніданок (Розмовне).

Узагальнювальними словами мовці вказують на се­мантику однорідних членів. Вони становлять об'єднувальну назву перелічених у реченні істот, предметів, їх­ніх ознак, певних подій, найменування яких предста­влене однорідними членами речення: Водієві вже не видно було нічого: ні підйо­му, ні місива колії (О. Гончар); Вдруге розпочати жит­тя, зловити одбуті літа — цього ще ніхто не досяг (О. Гончар).

За логіко-семантичними вимірами узагальнювальне слово й одно­рідні члени речення поєднуються як родове і видові по­няття, як ціле і його частини.

Узагальнювальні слова, як правило, виконують у ре­ченні ту саму синтаксичну функцію, що й однорідні члени речення; стоять у препозиції до них або в постпо­зиції: Скрізь червоно — на небі, на узгір’ї і на горі (М.Коцюбинський); Зелена байкова корсетка, червона в букетах спідниця — усе гарно пристало до хорошої ді­воцької вроди (Панас Мирний).

Отже, у реченні перед однорідними членами або після них можуть стояти узагальнювальні слова. що об’єднують в одну групу ті предмети, ознаки, дії і под., які перелічуються у вигляді однорідних членів.

13