
- •51. Виникнення та припинення юридичних осіб
- •52. Участь держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах.
- •53. Цивільна правоздатність держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах.
- •54. Реалізація цивільної дієздатності держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах.
- •55. Відповідальність за зобов’язання держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад.
- •56. Поняття та класифікація об’єктів цивільних прав
- •59. Дії та результат дій як об’єкт цивільних прав
- •60. Результати інтелектуальної, творчої діяльності як об’єкти цивільних прав
- •61. Інформація як об’єкт цивільних прав
- •62. Особливі немайнові блага як об’єкти цивільних прав.
- •67. Умовні правочини
- •68. Тлумачення змісту правочину.
- •71. Правові наслідки недійсності правочину.
- •72. Наслідки правочинів, укладених малолітньою особою
- •73. Наслідки правочинів, укладених неповнолітньою особою.
- •74. Наслідки правочинів, укладених фізичною особою, дієздатність якої обмежена, та недієздатною фізичною особою.
- •75. Наслідки правочину, укладеного юридичною особою, вчиненого нею без відповідного дозволу (ліцензії).
- •76. Наслідки правочинів з дефектами волі
- •77. Наслідки правочинів з дефектами форми
- •78. Наслідками правочинів з дефектами змісту та порядку укладення правочину.
- •80. Підстави виникнення та види представництва
- •81. Склад правовідносин представництва
- •82. Передоручення
- •84. Припинення і скасування довіреності
- •85. Представництво з перевищенням повноважень.
- •86. Інші форми встановлення й реалізації цивільних прав і обов’язків через інших.
- •87. Поняття власності та права власності
- •88. Зміст суб’єктивного права власності.
- •89. Підстави виникнення права власності.
- •91. Право приватної власності.
- •92. Право державної і право комунальної власності
- •95. Право спільної власності
- •96. Спільна сумісна власність селянського (фермерського) господарства
- •97. Загальна характеристика захисту права власності
- •98. Віндикаційний позов
- •99. Негаторний позов
- •100. Інші засоби захисту права власності
- •101. Права на чужі речі
- •102. Посідання
- •103. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи.
- •104. Право на охорону здоров’я
- •105. Право фізичної особи на медичну допомогу
- •106. Право на інформацію про стан здоров’я
- •107. Медична таємниця
- •108. Право на таємницю про стан здоров’я
- •109.Право фізичної особи, яка перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров’я
- •110. Право на свободу
- •111. Право на особисту недоторканість
- •112. Право на донорство
- •113. Право на сімю
- •114. Право на опіку і піклування
- •115. Право на безпечне для життя і здоров’я довкілля
- •116. Поняття права інтелектуальної власності
- •117. Особисті немайнові права інтелектуальної власності
- •118. Майнові права інтелектуальної власності
- •119. Захист права інтелектуальної власності(пів)
- •120. Поняття авторського права
- •Принципи авторського права(ап)
- •124.Суміжні права
- •125. Правова охорона винаходів, корисних моделей та промислових зразків
- •126. Правова охорона торговельної марки
- •127. Правова охорона компонування інтегральної мікросхеми.
- •131. Елементи зобов'язань
- •132. Підстави виникнення зобов’язань
- •Зміна осіб. Заміна осіб у зобов'язанні
- •134. Припинення зобов'язань
- •135. Виконання зобов’язань
- •128. Поняття зобов’язання
- •130. Система зобов’язального права
- •129. Види зобов’язань і система зобов’язального права
- •138. Зміст (умови) договору
- •139. Укладення, зміна та розірвання договорів
- •140. Загальна характеристика засобів забезпечення виконання
- •141. Класифікація засобів забезпечення зобов'язань
- •142. Речово-правові засоби забезпечення зобов'язань
- •Підстави цивільно-правової відповідальності
- •145. Цивільно-правова відповідальність за невиконання зобов'язань
61. Інформація як об’єкт цивільних прав
Згідно зі ст.. 200 ЦК України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Аналогічне визначення міститься в Законі України «Про інформацію».
Інформація є категорією ідеальною, вона невідчутна, не споживається та не може бути об’єктом правовідносин окремо від її матеріальних носіїв - фізичних об’єктів, тому що знаходиться в безпосередньому зв’язку з ними. Вона є нематеріальним благом та, у зв’язку з притаманними їй рисами, окремим об’єктом цивільно-правового регулювання.
Інформація як об’єкт цивільних прав відрізняється від матеріальних речей – об’єктів права власності своїми специфічними ознаками. Інформація є ідеальним компонентом буття (нематеріальним благом). Її важливою особливістю є можливість необмеженого тиражування, розповсюдження і перетворення.
Інформація існує окремо від технологічних рішень її зберігання, передачі та обробки, а також відокремлена від середовища, в якому знаходиться.
ЦК України виділяє такі види інформації: інформацію про державну таємницю, конфіденційну інформацію юридичної особи, інформацію про особисте життя фізичної особи, інформацію про комерційну таємницю, інформацію про таємницю кореспонденції (таємниці листування, телефонних розмов…), адміністративну інформацію (яка подається посадовою, службовою особою при виконанні нею своїх службових обов’язків), масову інформацію.
Державна таємниця — це таємна інформація, що містить відомості у сфері оборони, економіки, науки й техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення якої може завдати шкоди національній безпеці України.
Комерційна таємниця це відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінською, фінансовою діяльністю, що не є державною таємницею, розголошення якої може призвести до економічних втрат. Право на комерційну інформацію належить до виключних прав, які можуть бути предметом договору комерційної концесії.
Службова таємниця — це узагальнений перелік відомостей, доступ до яких обмежений колом виконавців певних службових обов'язків, яким розголошення цих відомостей заборонене. Збереження таємниці службової інформації не зумовлене її комерційною цінністю (хоча сама ця інформація може мати комерційний характер). Заборона на розголошення грунтується на нормах законодавства, що регламентує окремі сфери діяльності.
Професійна таємниця — це відомості про особу, комерційну, професійну тощо діяльність клієнтів, отримані установами, їх службовцями та окремими фахівцями у процесі професійної діяльності, які не підлягають розголошенню, крім випадків, прямо передбачених законом.
Інформація, яка підлягає охороні, може бути використана іншими особами у таких випадках:
1) отримання інформації законним шляхом;
2) отримання дозволу від того, хто має право на інформацію, на таке використання. Відносини між тим, хто набуває право, і тим, хто має право на інформацію (ліцензіат), оформляються ліцензійним договором.