- •51. Виникнення та припинення юридичних осіб
- •52. Участь держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах.
- •53. Цивільна правоздатність держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах.
- •54. Реалізація цивільної дієздатності держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах.
- •55. Відповідальність за зобов’язання держави, Автономної Республіки Крим, територіальних громад.
- •56. Поняття та класифікація об’єктів цивільних прав
- •59. Дії та результат дій як об’єкт цивільних прав
- •60. Результати інтелектуальної, творчої діяльності як об’єкти цивільних прав
- •61. Інформація як об’єкт цивільних прав
- •62. Особливі немайнові блага як об’єкти цивільних прав.
- •67. Умовні правочини
- •68. Тлумачення змісту правочину.
- •71. Правові наслідки недійсності правочину.
- •72. Наслідки правочинів, укладених малолітньою особою
- •73. Наслідки правочинів, укладених неповнолітньою особою.
- •74. Наслідки правочинів, укладених фізичною особою, дієздатність якої обмежена, та недієздатною фізичною особою.
- •75. Наслідки правочину, укладеного юридичною особою, вчиненого нею без відповідного дозволу (ліцензії).
- •76. Наслідки правочинів з дефектами волі
- •77. Наслідки правочинів з дефектами форми
- •78. Наслідками правочинів з дефектами змісту та порядку укладення правочину.
- •80. Підстави виникнення та види представництва
- •81. Склад правовідносин представництва
- •82. Передоручення
- •84. Припинення і скасування довіреності
- •85. Представництво з перевищенням повноважень.
- •86. Інші форми встановлення й реалізації цивільних прав і обов’язків через інших.
- •87. Поняття власності та права власності
- •88. Зміст суб’єктивного права власності.
- •89. Підстави виникнення права власності.
- •91. Право приватної власності.
- •92. Право державної і право комунальної власності
- •95. Право спільної власності
- •96. Спільна сумісна власність селянського (фермерського) господарства
- •97. Загальна характеристика захисту права власності
- •98. Віндикаційний позов
- •99. Негаторний позов
- •100. Інші засоби захисту права власності
- •101. Права на чужі речі
- •102. Посідання
- •103. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи.
- •104. Право на охорону здоров’я
- •105. Право фізичної особи на медичну допомогу
- •106. Право на інформацію про стан здоров’я
- •107. Медична таємниця
- •108. Право на таємницю про стан здоров’я
- •109.Право фізичної особи, яка перебуває на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров’я
- •110. Право на свободу
- •111. Право на особисту недоторканість
- •112. Право на донорство
- •113. Право на сімю
- •114. Право на опіку і піклування
- •115. Право на безпечне для життя і здоров’я довкілля
- •116. Поняття права інтелектуальної власності
- •117. Особисті немайнові права інтелектуальної власності
- •118. Майнові права інтелектуальної власності
- •119. Захист права інтелектуальної власності(пів)
- •120. Поняття авторського права
- •Принципи авторського права(ап)
- •124.Суміжні права
- •125. Правова охорона винаходів, корисних моделей та промислових зразків
- •126. Правова охорона торговельної марки
- •127. Правова охорона компонування інтегральної мікросхеми.
- •131. Елементи зобов'язань
- •132. Підстави виникнення зобов’язань
- •Зміна осіб. Заміна осіб у зобов'язанні
- •134. Припинення зобов'язань
- •135. Виконання зобов’язань
- •128. Поняття зобов’язання
- •130. Система зобов’язального права
- •129. Види зобов’язань і система зобов’язального права
- •138. Зміст (умови) договору
- •139. Укладення, зміна та розірвання договорів
- •140. Загальна характеристика засобів забезпечення виконання
- •141. Класифікація засобів забезпечення зобов'язань
- •142. Речово-правові засоби забезпечення зобов'язань
- •Підстави цивільно-правової відповідальності
- •145. Цивільно-правова відповідальність за невиконання зобов'язань
119. Захист права інтелектуальної власності(пів)
Захист ПІВ прийнято поділяти на два види — неюрисдикційний і юрисдикційний. До першого виду відноситься самозахист особи, права якої порушені. До другого — захист порушених прав судом та іншими уповноваженими на це державними органами.
Порушенням ПІВ визнається вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єкта ПІВ та їх майнові права. Найбільш розповсюдженими видами порушень прав інтелектуальної власності є: піратство у сфері авторського права і суміжних прав — опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів, фонограм, відеограм і програм організацій мовлення; плагіат — оприлюднення (опублікування), повністю або частково чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору. Порушенням ПІВ визнається також порушення умов договору щодо використання об'єктів цього права. Це може бути як невиконання умов договору, так і їх неналежне виконання.
Найбільш розповсюдженим засобом захисту є судовий.
Способи захисту прав інтелектуальної власності :визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про:
1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню ПІВ та збереження відповідних доказів (заборона відповідачеві здійснювати певні дії, накладення арешту на майно);
2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;
3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених в цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності;
4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності;
5) застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності.
6)опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення
120. Поняття авторського права
Авторське право — один з інститутів цивільного права, що регулює майнові та особисті немайнові відносини, пов'язані зі створенням і використанням творів літератури, науки і мистецтва. Як самостійний інститут, авторське право вирішує конкретні задачі, що включають всебічну охорону особистих і майнових прав і законних інтересів авторів; забезпечує правову охорону для створених творів, а також умови для створення нових наукових і художніх творів; забезпечує широке використання їхнім суспільством.
Поняття «авторське право» вживається в двох значеннях, оскільки слово «право» має два значення: в об'єктивному змісті «право» є сукупність правових норм, а в суб'єктивному значенні право розуміється як конкретні правомочності, що належать тій чи іншій особі.
Авторське право в об'єктивному змісті є сукупність правових норм, що регулюють відносини, що складаються в зв'язку зі створенням і використанням творів літератури, науки і мистецтва. У суб'єктивному змісті авторське право — це ті особисті майнові та особисті немайнові права, що належать особам, які створили твір літератури, науки і мистецтва. Своєю спрямованістю на створення нематеріальних творчих результатів авторське право зближається з аналогічними інститутами права, які охороняють результати творчої діяльності: з винахідницьким правом, що охороняє винаходи і раціоналізаторські пропозиції, із правом на наукові відкриття, із правом на промислові зразки і з правом на знаки для товарів і послуг.
