100. Інші засоби захисту права власності

Цивільно-правові засоби захисту права цивільних прав досить неоднорідні за своїм змістом та умовами застосування. Залежно від характеру посягання на права власника і змісту захисту, який надається власнику, виділяють такі цивільно-правові засоби захисту: речові та зобов’язально-правові. Речові засоби захисту права власності застосовуються при безпосередньому порушенні права власності, пов’язаному з протиправними діями третіх осіб, що виключають чи обмежують здійснення власником своїх правомочностей. У такому випадку вступає абсолютний захист, спрямований на усунення перешкод у здійсненні права власності.

До речових позовів належать: 1) вимоги неволодіючого власника до незаконного володільця про витребування майна (віндикаційний позов); 2) вимоги власника щодо усунення порушень права власності, які не пов’язані з володінням (негаторний позов); 3) вимоги власника про визнання права власності.

Зобовязально-правові способи захисту засновані на охороні майнових інтересів сторін у цивільному правочині, а також осіб, які зазнали шкоди в результаті не договірного заподіяння шкоди їхньому майну. Вимоги про захист цих інтересів безпосередньо не випливають із права власності.

До цивільно-правових засобів захисту права власності, що не належать до речово-правових або зобов’язально-правових засобів, відносять, наприклад, правила про захист майнових прав власника, визнаного в установленому порядку безвісно відсутнім або таким, що помер, у разі його явки (ст.ст. 211-235 ЦК України); вимоги до органів державної влади і управління про захист інтересів власника від правомірного або неправомірного втручання (ст.393 ЦК України).

101. Права на чужі речі

Права на чужі речі — це самостійні (але похідні від права власності) речові права, які надають особі, котра їх має, можливість безпосереднього користування певним майном для певної мети та у встановлених межах.

Для прав на чужі речі характерні такі ознаки:

1) похідний від права власності характер;

2) абсолютний характер таких прав;

3) слідування "права за речами" (тобто, право на чужу річ пов'язане з певною річчю і без неї не існує. Зміна власника не є підставою для припинення суміжних речових прав);

4) надання суб'єкту суміжного речового права переваги шодо суб'єктів зобов'язального права у реалізації права користування майном;

5) абсолютний захист прав на чужі речі. Права та інтереси особи, яка має речове право на чуже майно, захищаються в тому ж порядку (в тому числі й від власника майна), що й права власника цієї речі (ст. 396 ЦК).

Права на чужі речі можна розділи ти на 2 групи:

1) права користування чужими речами

2) права розпорядження чужими речами.

Досить детально права на чужі речі врегульовані у ЦК. Зокрема, з прав на чужі речі передбачаються такі інститути, як право користування чужим майном (сервітути), право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), а також право володіння.

Сервітут — це право обмеженого користування чужими речами (майном).

Емфітевзис — це довгострокове, відчужуване і успадковуване право користування чужою землею з метою сільськогосподарського виробництва. Характерною рисою емфітевзису є вимога використання чужого майна за цільовим призначенням, що складає обов'язок емфітевти (користувача).

Суть суперфіцію полягає в тому, що власник виділяє земельну ділянку або її частину в користування суперфіціарію — фізичній або юридичній особі — для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших будов або споруд безкоштовно або за відповідну винагороду. Як і емфітевзис, суперфіцій є довгостроковим, відчужуваним і успадковуваним правом, можливість здійснення якого обмежена використанням за цільовим призначенням.

До речових прав на чуже майно ст. 395 ЦК відносить також право володіння, яке за своїми визначальними ознаками не може бути визнаним класичним правом на чужу річ. Проте, враховуючи концепцію ЦК з цього питання, право володіння буде розглянуте серед інших суміжних речових прав.Частина 2 ст. 395 ЦК передбачає, шо законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно. Таким речовим правом і, зокрема, іпотека — застава нерухомості, космічних і транспортних об'єктів. Вона являє собою право розпорядження чужими речами у разі невиконання забезпеченого заставою зобов'язання (Закон Про заставу").