87. Поняття власності та права власності

Термін «власність» та право «власності» не тотожні. Загалом власність можна визначити як ставлення до індивіда або колективу до належної йому речі як до своєї. Власність характеризується наявністю такої влади особи над річчю, яка визнана суспільством і регламентована соціальними нормами. Таким чином, власність – це суспільні відносини, що характеризуються двома основними ознаками: 1) вони виникають із приводу речей (майна); 2) вони мають вольовий зміст.

Право власності – це фундамент, на якому будується правова система будь-якої країни. Стаття 316 ЦК України визначає: « Правом власності є право особи на річ майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб».

Розрізняється право власності в об’єктивному значенні та право власності в суб’єктивному значенні.

Право власності в об’єктивному значенні – це сукупність юридичних норм, що регулюють відносини власності. Ці норми є юридичною підставою для існування і реалізації права власності, що належить певному суб’єкту, тобто права власності в суб’єктивному значенні.

Право власності в суб’єктивному значенні – це право особи володіти, користуватися, розпоряджатися річчю та реалізовувати стосовно неї інші правомочності своєю владою у власному інтересі.

Характерні ознаки права власності як суб’єктивного права:

1) його зміст характеризується сукупністю правомочностей власника, яка включає: право володіння, право користування, право розпорядження майном та ін..;

2) суб’єктом права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин;

3) усі суб’єкти права власності є рівними перед законом;

4) об’єктом правовідносин може бути будь-яка індивідуально-визначена річ;

5) своє право на річ власник здійснює завжди своєю владою і на свій розсуд;

6) власник має максимально повну владу над речами, що йому належать Проте ця влада не є безмежною: дії власника не можуть суперечити інтересам інших суб’єктів цивільного права.

7) право власності у випадках його обмеження має здатність «самовідновлення.

Здійснення права власності Українським народом можливе як безпосередньо ( наприклад, шляхом висловлювання волі на референдумі що стосується питань власності на майно, яке належить українському народу), так і опосередковано – через вищий представницький орган державної влади – Верховну Раду України.

88. Зміст суб’єктивного права власності.

Згідно зі ст. 317 ЦК України зміст права власності охоплює три правомочності власника: 1) право володіння; 2) право користування; 3) право розпорядження.

Право володіння – це юридична можливість фактичного впливу на річ, володарювати над річчю, можливість впливати на неї у будь-який момент, здійснювати волю відносно речі.

Право користування – це юридична можливість видобування власником споживчих властивостей речі. Користування може здійснюватися шляхом учинення фактичних дій, а також шляхом учинення юридичних дій.

Право розпорядження полягає в юридичній можливості власника визначати юридичну долю речі. Це закріплює абсолютну владу над майном, що може мати вигляд відчуження або навіть знищення речі.