3.1.4. Скріплення головної і підлеглої форми

Зв'язок головної і підлеглої форм здійснюється за допомогою властивостей Основні поля (LinkMasterFields) і Підлеглі поля (LinkChildFields) елементу управління Підлегла форма (Subform/subreport). Як ми вже бачили вище, майстри форм автоматично заповнюють ці властивості, грунтуючись на зв'язках між таблицями. Якщо зв'язки не задані, то пов'язуючими полями вважаються поля в таблицях, які мають однакові імена і сумісні типи даних. При цьому пов'язуюче поле в базовій таблиці для головної форми повинне бути ключовим.

Якщо при розробці ієрархічної форми дані в головній і підлеглій формі не синхронізовані, потрібно перевірити значення властивостей Основні поля (LinkMasterFields) і Підлеглі поля (LinkChildFields) і ввести або відкоректувати їх значення. Для цього потрібно:

1. Відкрити головну форму в режимі Конструктора.

2. Вибрати елемент управління Підлегла форма (Subform/subreport) і відкрити вікно Властивості (Properties) для цього елементу.

3. У рядок властивості Підлеглі поля (LinkChildFields) слід ввести ім'я пов'язуючого поля з таблиці або запиту, на якому базується підлегла форма.

4. У рядок властивості Основні поля (LinkMasterFields) ввести ім'я пов'язуючого поля з таблиці або запиту, на якому базується головна форма.

Якщо ви не пам'ятаєте імена полів в базових таблицях або запитах, можна скористатися конструктором для скріплення полів. Натисніть кнопку конструктора праворуч від будь-якої з описуваних властивостей, і на екрані з'явиться діалогове вікно (рис.3.5).

У правій частині розташовані списки, для вибору пов'язуючих полів в головній формі, а зліва – для вибору пов'язуючих полів в підлеглій формі. Зв'язок може задаватися за допомогою декількох полів. Це може бути, якщо ключове поле в головній таблиці — складене. Конструктор дозволяє задати максимум два поля і, як правило, це вистачає. Інакше потрібно просто додати необхідні поля в рядок властивостей, розділивши їх крапкою з комою. Важливо тільки, щоб поля в кожній властивості перераховувалися в однаковому порядку.

Рис.3.5. Визначення зв'язків між головною і підлеглою формами

У запропонованих списках містяться всі поля базових таблиць або запитів. Це означає, що пов'язуючі поля не обов'язково повинні бути присутніми у формах, вони зобов'язані бути присутнім в таблицях.

3.2. Створення багатосторінкових форм

Багатосторінкові форми використовуються в тому випадку, якщо даних, пов'язаних з об'єктом, так багато, що їх неможливо розмістити у формі, обмеженій розмірами екрану.

Для створення багатосторінкових форм використовуються елементи управління Розрив сторінки (PageBreak) і Набір вкладок (Tab Control).

2.1. Створення багатосторінкових форм з елементом Розрив сторінки

Для створення такої форми застосовується елемент управління Розрив сторінки. Відкрийте в режимі конструктора форму, яку небхідно розбити на сторінки. Вибіріть на панелі управління елемент Розрив сторінки (Page Break) і встановіть в необхідному місці форми. Він розташовується у лівої межі форми і визначає кінець сторінки. Перемикання між сторінками як завжди виконується за допомогою клавіш <PageUp> і <PageDown>.

При проектуванні багатосторінкової форми потрібно наперед спланувати, як розмістити інформацію на її сторінках. Зазвичай логічно зв'язані дані групуються і розносяться по сторінках форми. Проте при використанні елементу управління Розрив сторінки (Page Break) важливо, щоб всі сторінки були однакової висоти, оскільки інакше при переході із сторінки на сторінку не завжди відбувається точне перемикання, і може опинитися, що у вікні видно тільки частина потрібної сторінки.

Поширенішим є другий спосіб створення багатосторінкових форм – за допомогою елементу управління Набір вкладок (Tab Control). Перемикання між вкладками виконується за допомогою клацання миші по ярличку вкладки.