3. Нарахування амортизації необоротних активів.

Якими ж методами відбувається нарахування амортизації необоротних активів? Вибір тих чи інших методів істотно впливає на швид­кість обороту амортизованих активів в окремі інтервали корис­ного їх використання; інтенсивності відновлення; відображення їхніх витрат у собівартості продукції, що випускається, і т.д.

Методи амортизації необоротних активів об'єднані в такі гру­пи.

Але, незважаючи на різноманіття методів амортизації необо­ротних активів, вихідна її база нарахування носить уніфікований характер і базується на трьох основних показниках:

1. Сума первісної вартості амортизованого активу.

2. Сума ліквідаційної вартості амортизованого активу. Якщо ліквідаційна вартість не прогнозується, то амортизований актив називають «активом з нульовою ліквідаційною вартістю».

3. Передбачуваний період експлуатації використовуваного необоротного активу.

Розглянемо зміст конкретних методів нарахування аморти­зації активів у розрізі груп.

1. Метод прямолінійної (лінійної) амортизації. Він є най­більш розповсюдженим не тільки у вітчизняній, а й у зарубіжній практиці господарювання. Концепція даного методу така, що придбаний підприємством амортизований актив передбачається використовувати в господарському процесі рівномірно в часі, то­му що він слабко піддається моральному зносу, а виробництво, у якому він задіяний, носить стабільний ритмічний характер.

Дана концепція характерна для використання будівель, приміщень, споруд.

Виходячи з даної концепції, стабільна ставка амортизації ак­тиву при прямолінійному методі списування його початкової вартості визначається за формулою:

де НА_Л - річна норма (ставка) амортизації активу, %;

ПВ - передбачуваний період використання активу, років.

Метод прямолінійної (лінійної) амортизації активу з нульо­вою ліквідаційною вартістю розраховується за формулою:

де АВ_НЛ - сума амортизаційних відрахувань по активу з нульо­вою ліквідаційною вартістю в розглянутому річному інтервалі загального періоду його експлуатації;

АА_П - сума початкової вартості амортизованого активу;

НА_Л - річна норма (ставка) амортизації активу, у %.

Метод прямолінійної (лінійної) амортизації активу з пози­тивною ліквідаційною вартістю розраховується таким чином:

де АВ_Л - сума амортизаційних відрахувань по активу з позитив­ною ліквідаційною вартістю в розглянутому річному інтервалі загального періоду його експлуатації;

АА_П - сума початкової вартості амортизованого активу;

АА_Л - сума ліквідаційної вартості амортизованого активу;

НА_Л - річна норма (ставка) амортизації активу, %.

Хоча цей метод є найпростішим, він має такі недоліки:

По-перше, амортизаційний потік у розрізі окремих інтервалів не збігається з процесом постійного зниження його продуктив­ності в часі. У результаті цього амортизаційні відрахування ос­танніх інтервалів загального періоду по експлуатації не можуть забезпечити відшкодування зростаючих витрат на його обслуго­вування і ремонт.

По-друге, при використанні методу прямолінійної аморти­зації спотворюється динаміка показника рентабельності активу, тобто зростаючий рівень рентабельності залишкової вартості за­старіваючих активів не відображає реальну ефективність їхнього використання в господарській діяльності підприємства.

2. Виробничий метод амортизації розповсюджений у багать­ох країнах і одержав відображення в різних міжнародних стан­дартах обліку.

Концепція даного методу базується на тому, що знос активу є результатом різного ступеня виробничого його використання і не пов'язаний з тимчасовим періодом його експлуатації.

Таким чином, початкова вартість амортизованого активу зменшується пропорційно інтенсивності його використання у ви­робничому процесі, яка характеризується певними показниками терміну корисної служби.

Визначальна риса полягає в тому, що амортизаційні відраху­вання по них з категорії постійних витрат переходять у категорію змінних витрат.

У залежності від показників, які характеризують корисний термін їх служби, виробничий метод амортизації активів має два різновиди.

Виробничий метод амортизації активу пропорційний обсягу випуску продукції. Основою є прогнозований обсяг виробництва продукції в натуральних одиницях виміру за участю активу за весь корисний термін його служби.

Ставка амортизації визначається за формулою:

де НА_П - ставка амортизації активу з нульовою ліквідаційною вартістю в розрахунку на одиницю продукції, в сумі;

НА_ПЛ - норма (ставка) амортизації активу з позитивною лікві­даційною вартістю в розрахунку на одиницю продукції, в сумі;

АА_П - сума первісної вартості амортизованого активу;

АА_Л - сума ліквідаційної вартості амортизованого активу;

ОВ_П - прогнозований загальний обсяг виробництва продукції за участю розглянутого амортизованого активу, в нату­ральних одиницях виміру.

Сума амортизаційних відрахувань у конкретному інтервалі загального терміну служби активу і з урахуванням визначеної ставки розраховується за формулою:

де АО_ПЛ - сума амортизаційних відрахувань по активу з нульовою (позитивною) ліквідаційною вартістю в конкретному інтервалі його загального корисного терміну служби;

НА_П(ПЛ) - норма амортизації активу з нульовою (позитивною) ліквідаційною вартістю в розрахунку на одиницю про­дукції в сумі;

ОВ_ф - фактичний обсяг виробництва продукції за участю розглянутого амортизованого активу в конкретному інтервалі, у натуральних одиницях виміру.

Виробничий метод амортизації активу пропорційний викорис­танню його технічного ресурсу. Він базується на технічній харак­теристиці його потенційної продуктивності (наприклад: кіломет­раж пробігу, кількість годин використання).

Норма (ставка) амортизації визначається в розрахунку на одиницю технічного ресурсу за формулою:

де НА_Т - ставка амортизації активу з нульовою ліквідаційною вартістю в розрахунку на одиницю технічного ресурсу, в сумі;

НА_ТЛ - ставка амортизації активу з позитивною ліквідаційною вартістю в розрахунку на одиницю технічного ресурсу, в сумі;

АА_П - сума початкової вартості амортизованого активу;

АА_Л - сума ліквідаційної вартості амортизованого активу;

ТР_П - прогнозований обсяг технічного ресурсу активу. Сума амортизаційних відрахувань в інтервалі загального ко­рисного терміну служби активу розраховується за формулою:

де АО_ПТ - сума амортизаційних відрахувань по активу з нульовою і позитивною ліквідаційною вартістю в конкретному інтервалі загального корисного терміну його служби;

НА_Т(ТЛ) - норма (ставка) амортизації активу з нульовою (пози­тивною) ліквідаційною вартістю в розрахунку на оди­ницю технічного ресурсу, в сумі;

ТР_Ф - фактично витрачений обсяг технічного ресурсу в кон­кретному інтервалі, у відповідних одиницях.

Даний метод належить до числа найскладніших у загальній системі методів.

Позитивний бік - точне відображення реальної втрати вар­тості амортизованого активу, відповідно до рівня інтенсивності його експлуатації, який носить у часі нерівномірний характер. Залишкова вартість активу точно відповідає його експлуатацій­ному стану, тобто рівню корисності. Сума амортизаційних нара­хувань розглядається як складова змінних витрат, що підвищує точність калькулювання собівартості продукції.

Але в даного методу є й недоліки:

1. вимагає індивідуального обліку результатів амортизацій­ного процесу по окремих різновидах активів;

2. фактичні результати використання технічного ресурсу ак­тивів у більшості випадків відхиляються від номінальних його характеристик.

3. Методи прискореної амортизації. Вони займають друге місце після методу прямолінійної амортизації активів.

Концепція даного методу базується на тому, що багато амор­тизованих активів у перші роки своєї експлуатації мають вищу продуктивність; крім того, у зв'язку з технологічним прогресом такі види активів піддаються інтенсивному функціональному (моральному) зносу.

При даній концепції відбувається таке: вартість активу і його реальна корисність зменшуються пропорційно. Це стосується високотехнологічних видів окремих частин основних засобів (комп'ютерна техніка) і нематеріальних активів (комп'ютерні програми).

При переході на міжнародні стандарти обліку на практиці мо­жуть використовуватися три методи прискореної амортизації.

1. Метод суми чисел років (кумулятивний метод). За основу береться сума чисел років загального корисного терміну експлу­атації активу.

Норма амортизації розраховується на одну умовну одиницю цієї суми років. Використовується така формула:

де НА_СЧЛ - річна норма (ставка) амортизації активу в конкрет­ному інтервалі загального періоду його експлуатації;

t_i, - конкретний рік експлуатації активу в зворотному по­рядку їх числення;

СЧР - сума чисел років експлуатації амортизованого активу.

Сума амортизаційних відрахувань у конкретному інтервалі чи році загального корисного періоду експлуатації активу розра­ховується так:

;

,

де АВ_СЧН - сума амортизаційних відрахувань по активу з нульо­вою ліквідаційною вартістю в розглянутому річному інтервалі загального періоду його експлуатації;

АВ_СЧЛ - сума амортизаційних відрахувань по активу з пози­тивною ліквідаційною вартістю в розглянутому річ­ному інтервалі загального періоду його експлуатації;

АА_П - сума початкової вартості амортизованого активу;

АА_Л - сума ліквідаційної вартості амортизованого активу;

НА_СЧЛ - річна норма (ставка) амортизації активу в конкретно­му інтервалі (року) загального періоду його експлуа­тації.

2. Метод «зменшуваного залишку». За основу використову­ється будь-який фіксований показник річної норми амортизації активу, який перевищує його значення при прямолінійній амор­тизації.

Базовою вартістю активу при нарахуванні амортизації висту­пає не первісна, а залишкова вартість даного активу. При даному підході будь-яка ліквідаційна вартість активу не впливає на що­річні її нарахування. Даний метод амортизації ніколи повністю не зводить суму залишкової вартості активу до нуля, тобто коли величина чистої балансової вартості активу стає незначною в порівнянні з початковою її вартістю, вона повністю списується в останній рік корисного періоду його служби.

3. Різновидом методу прискореної амортизації є метод «подвій­ного зменшуваного залишку», тобто використовується подвійна норма амортизації.

Перевагою даних методів прискореної амортизації активів є швидше формування коштів амортизаційного фонду.

Недоліки: невідповідність показників вартості по балансу ре­альної ринкової вартості; у перші роки експлуатації активів зростає собівартість продукції, а це істотно обмежує можливості підприємства здійснення ефективної цінової політики.

4. Інші методи амортизації. Вони не одержали широкого по­ширення в країнах з розвинутою ринковою економікою, у нас на практиці вони взагалі не застосовуються, але виділяються такі методи:

• метод дегресійної амортизації активів. Мета даного методу - збільшення рентабельності в перші роки експлуатації активів за рахунок зниження рівня собівартості продукції. Даний ме­тод поєднується зі здійсненням цінової політики «проникнен­ня на ринок»;

• метод амортизації активів на основі їхньої переоцінки. Осно­ви методу - оцінка ринкової вартості амортизованого активу на початок і кінець звітного періоду. Мета - чітке досліджен­ня при оцінці вартості активу за тенденціями ринкових цін на його аналоги;

• метод амортизації активів на основі складних процентів («ме­тод складних процентів»). Оцінка залишкової вартості активу відбувається шляхом дисконтування його початкової вартості за ставкою дисконту, яка дорівнює середньозваженій вартості капіталу, використовуваного підприємством.