Заходи і засоби нормалізації параметрів мікроклімату:

1. удосконалення технологічних процесів та устаткування:

- наприклад: заміна гарячого способу обробки метала – холодним.

2. раціональне розміщення технологічного устаткування:

- основні джерела теплоти бажано розміщувати біля зовнішніх стін будівлі і в один ряд на такій відстані один від одного, щоб теплові потоки від них не перехрещувалися на робочих місцях.

3. автоматизація та дистанційне керування технологічними процесами.

4. раціональна вентиляція, опалення та кондиціонування повітря.

5. раціоналізація режимів праці та відпочинку.

6. застосування теплоізоляції устаткування та захисних екранів.

7. використання засобів індивідуального захисту (спецодяг, капелюхи, окуляри, маски).

Забруднення повітря виробничих приміщень

Шкідлива речовина – речовина, що контактуючи з організмом людини, може викликати захворювання чи відхилення у стані здоров’я як під час впливу речовини, так і в подальший період життя.

Шляхи потрапляння в організм:

1. Органи дихання.

2. Органи травлення.

3. Шкіра і слизові оболонки.

Гострі отруєння – виникають у результаті короткочасної (протягом доби) дії значних доз шкідливих речовин.

Хронічні отруєння – виникають внаслідок тривалої дії на людину невеликих концентрацій шкідливих речовин, що значно перевищують ГДК.

Хімічні речовини (шкідливі і небезпечні) відповідно до ГОСТ 12.0.003 – 74 за характером впливу на організм поділяються на:

• загальнотоксичні (ртуть, СО, толуол, анілін);

• подразнювальні (хлор, аміак, сірководень, озон);

• сенсибілізуючі (альдегіди, нітросполуки, лаки);

• канцерогенні (ароматичні вуглеводи, аміносполуки, азбест);

• мутагенні (свинець, радіоактивні речовини, формальдегід);

• такі, що впливають на репродуктивну функцію (бензол, свинець, марганець, нікотин).

Нормування шкідливих речовин

ГДК (гранично допустима концентрація) шкідливої речовини у повітрі робочої зони – така максимальна концентрація даної речовини в повітрі, яка при щоденній роботі протягом 8-ми годин чи іншої тривалості (але не більше 40 годин на тиждень) не призводить до зниження працездатності і захворювання в період трудової діяльності та у наступній період життя, а також не справляє несприятливого впливу на здоров’я нащадків.

За величиною ГДК шкідливі речовини поділяються на 4 класи небезпеки (ГОСТ 12.1.007 – 76):

1 клас – речовини надзвичайно небезпечні: ГДК менше 0,1 мг/м³ (свинець, ртуть, озон);

2 клас – речовини високо небезпечні: ГДК 0,1 – 1,0 мг/м³ (кислоти соляна і сірчана, хлор, фенол, їдкі луги);

3 клас – речовини помірно небезпечні: ГДК 1,1-10,0 мг/м³ (вінілацетат, толуол, спирт метиловий);

4 клас – речовини мало небезпечні: ГДК більше 10,0 мг/м³ (аміак, бензин, ацетон).

Приклади гдк:

Аміак – 20 мг/м³

Ацетон - 200 мг/м³

Кислота сірчана - 1 мг/м³

СО - 20 мг/м³

Ртуть – 0,01 мг/м³

Фенол – 0,3 мг/м³

Формальдегід – 0,5 мг/м³

Методи контролю концентрації шкідливих речовин:

• експрес-метод – ґрунтується на явищі колориметрії (зміні кольору індикаторного порошку в результаті дії шкідливої речовини). Використовуються газоаналізатори (УГ – 2, ФОН – 1);

• лабораторний метод – відбір проб повітря з робочої зони і проведення фізико-хімічного аналізу в лабораторних умовах;

• метод неперервної автоматичної реєстрації вмісту шкідливих речовин з використанням газоаналізаторів та газосигналізаторів (ФКГ-3М на хлор, «Сирена -2» на аміак, «Фотон» на сірководень).