1.3 Організаційна структура господарства і його структура управління

Погодженість між окремими роботами і забезпечення планомірності роботи всього господарства особливо важливі і разом з тим складні в умовах великого сільськогосподарського підприємства. Річний виробничий цикл складається тут з безлічі технологічних комплексів, здійснюваних на великих площах і за допомогою різноманітних знарядь праці. Потрібно враховувати природні закономірності і часто мінливу метеорологічну обстановку.

Усе це породжує високі вимоги до управління виробництвом, до його наукового рівня, планомірності й оперативності.

Вибір організаційної структури управління зав­жди є сферою компетенції вищого керівництва фірми (організації). Але керівники середнього та нижнього рівнів повинні знати організаційну структуру організації, в якій вони працюють. Організаційна структура визначає відносини між елементами організації.

Організаційна структура управління - це су­купність організаційно впорядкованих відносин і зв'язків між ланками та рівнями керівництва. Лан­ка в організації - це структурно відособлений еле­мент, який наділений конкретними функціями керівництва, повноваженнями та відповідальністю. Ланкою в організації можуть бути: підрозділ, цех, сектор, дільниця, конкретний виконавець.

Задачі, форми і методи управління господарством обумовлені його соціально-економічною природою. Вони залежать від того, у чиїх руках знаходяться засоби виробництва й у яких цілях вони використовуються. У сучасних умовах внутрішньогосподарське управління покликано забезпечити неухильне підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, збільшення його внеску в створення міцних взаємозв'язків у системі АПК.

У широкому змісті проблема управління виробництвом у підприємствах АПК охоплює всі основні ланки системи за­ходів впливу на розвиток господарства, забезпечення його ви­сокої ефективності. Важливе місце належить правильній ор­ганізаційній структурі господарства й апарата керування, удо­сконалюванню методів його роботи, підвищенню ролі трудо­вих колективів в управлінні виробництвом.

Однією з найвагоміших причин незадовільного сучасного стану аграрної галузі економіки України був її розвиток без будь яких політичних і соціально-економічних орієнтирів щодо майбутніх шляхів і механізмів його досягнення, про що зазначив П.Т. Саблук . На його думку, висновок з цього полягає у тому, що весь подальший розвиток аграрного сектора економіки за своєю сутністю і цільовим призначенням має бути відроджувальним і базуватися на чітко визначеній всебічно обґрунтованій і активно спрямовуваній державою правовій, економічній, організаційній та соціальній основі

Доведення виробничого завдання від керівників підприємства до робітників бригад, а також планів їх подальшої діяльності у ПрАТ «Добробут» Братського району практикується передача завдань по ланцюгу від вищої ланки керівництва до нижчої, а потім безпосередньо до робітників. Така система є досить ефективною при умові, що здійснюється контроль за

виконанням наказів. Взагалі в досліджуваному господарстві найбільш використовують методи адміністративного управління, що є не досить позитивним явищем. Адміністративні методи ґрунтуються на владі і підлеглості. При цьому основну роль виконує адміністративна влада, якій належать владні повноваження керівників в ієрархічній системі. Адміністративні методи в досліджуваній організації становлять систему прямого адміністративного впливу на підлеглих, що здійснюється управлінським органом чи окремим керівником у межах своїх повноважень для досягнення поставлених цілей.

У широкому змісті проблема управління виробництвом у підприємствах АПК охоплює всі основні ланки системи за­ходів виливу на розвиток господарства, забезпечення його ви­сокої ефективності. Важливе місце належить правильній ор­ганізаційній структурі господарства й апарата керування, удо­сконалюванню методів його роботи, підвищенню ролі трудо­вих колективів в управлінні виробництвом.

У процесі використання адміністративних методів у ПрАТ «Добробут» реалізуються вимоги насамперед принципів єдиноначальності – обов’язкового підпорядкування нижчого керівника вищому.

Задачі, форми і методи управління господарством обумовлені його соціально-економічною природою. У сучасних умова внутрішньогосподарське управління покликано забезпечити неухильне підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, збільшення його внеску в створення міцних взаємозв'язків у системі АПК.

Вплив на бригади, за допомогою організаційного нормування реалізується через встановлення нормативів, які уточнюють межі будь-якої діяльності. Так, в досліджуваному господарстві встановлюються строки проведення сільськогосподарських робіт по догляду за багаторічними насадженнями. Функції бригадира полягають у тому, щоб перетворити поставлене перед колективом завдання у конкретні заходи і забезпечити їх виконання.