Техніка безпеки під час виконання робіт

Виконання лабораторних робіт в лабораторії пов’язано з використанням електричних ланцюгів, що знаходяться під на­пругою, дотик до яких може бути досить небезпечним для життя і здоров’я людини. Тому студенти допускаються до ви­конання лабораторних робіт тільки після інструктажу з тех­ніки безпеки. Інструктаж проводить викладач і під­тверд­жує особистим підписом студент у спеціальному журналі. Студен­ти, які порушують правила техніки безпеки або допус­кають їх порушення щодо інших осіб, до виконання роботи не допуска­ються і під час необхідності проходять до­датковий інструктаж з правил техніки безпеки.

Виконання лабораторних робіт в лабораторії без викла­дача чи лаборанта заборонено.

Увімкнення лабораторних установок проводиться тільки з дозволу викладача.

Заборонено залишати без догляду увімкнені лабора­торні установки, торкатися руками чи неізольованими пред­метами оголених проводів та деталей, які перебувають під на­пругою.

Заборонено перемикати без необхідності перемикачі, клавіші, а також інші ручки налаштувань, регулювань та гра­ниць вимірювання.

Заборонено залишати на робочому місці зайві речі, які не відносяться до проведення лабораторної роботи.

Заборонено зайві розмови, які не відносяться або можуть відволікати від виконання лабораторної роботи.

Забороняється під час використання лазерного далеко­мі­ра наводити його на органи зору.

У випадку виявлення несправності роботи лабораторної установки необхідно негайно зупинити роботу, вимкнути установку і повідомити про це викладача.

Якщо стався нещасний випадок, необхідно негайно:

• зняти напругу з установки шляхом її вимкнення;

• повідомити про це викладача або лаборанта;

• надати першу медичну допомогу постраждалому;

• за необхідності викликати за телефоном 103 швидку допомогу.

Вимоги до виконання і оформлення лабораторних робіт

На першому занятті викладач повідомляє студентам план виконання лабораторних робіт, кількість балів за лабораторні роботи, терміни їх виконання і захисту, рекомендує їм необ­хідну літературу, знайомить з прийнятою методикою прове­дення робіт, а також з дією різних технічних засобів.

Окрім того, на першому занятті особисто викладач про­водить інструктаж з техніки безпеки. Після проведення інструктажу студенти обов'язково підтверджують підписами знайомство з правилами техніки безпеки і зобов'язання не по­рушувати встановлені правила у спеціальному лабораторному журналі.

Перед виконанням кожної лабораторної роботи викладач опитує студентів як за змістом самої роботи, так із методики її виконання. Непідготовлені студенти не допускаються до ви­конання лабораторної роботи, а вивчають в лабораторії не- засвоєний ними матеріал з рекомендованої літератури. Окрім того, до виконання лабораторної не допускаються студенти, які не мають належним чином оформленого протоколу перед виконанням роботи.

Після дозволу на виконання лабораторної роботи сту­дент виконує її згідно з планом проведення. Якщо в процесі роботи схема чи установка працюють неправильно, він зобо­в'язаний знайти причину та усунути її, дотримуючись правил техніки безпеки. Після виконання лабораторної роботи експе­риментальні дані, отримані під час виконання роботи, підпи­сує викладач.

Захист протоколів лабораторних робіт проводиться на лабораторних заняттях, консультаціях, під час самостійної ро­боти студентів, під контролем викладача.

Протоколи всіх робіт зберігаються у студента до вико­нання останньої роботи, після чого доповнюються загальною анотацією, змістом і резюме. Протоколи робіт можуть вико­ристовуватись студентом під час підготовки до заліку, після чого вони здаються викладачеві.

Протоколи лабораторних робіт оформляють у зошиті і повинні включати в себе титульний аркуш, мету роботи, ко­роткі теоретичні відомості, хід роботи, результати експери­менталь­них досліджень, необхідні розрахунки і графіки, вис­новки з роботи. Бажаним є використання обчислювальної тех­ніки для оброблення результатів експериментальних дослід­жень.

Зарахування лабораторної роботи студент отримує тіль­ки після представлення звіту з виконаною роботою та наведе­ними висновками в ній.

Окремими є вимоги до оформлення графіків і таблиць.

В техніці результати вимірювань досить часто відобра­жають у вигляді графічних залежностей. Розглянемо основні правила побудови графіків.

1) Графіки слід будувати на міліметровому папері або папері в клітинку, краще це робити олівцем. Кожен графік повинен мати заголовок. Осі координат проводять за допо­могою лінійки і на них через рівні проміжки наносять масш­табні мітки. Відстані між мітками по осі абсцис і ординат можна вибирати різними.

2) Вибирати масштаб потрібно так, щоб експеримен­тальні точки не співпадали, і щоб з графіка можна було отри­мати максимум корисної інформації. Так, на рис. 1,б масштаб вибрано вірно на відміну від рис. 1,а. Зауважимо, що початок координат не обов'язково повинен співпадати з «нулем», крім тих випадків, коли це необхідно.

Неправильно Правильно

а) б)

Рисунок 1 – Графічне представлення отриманих даних

3) Масштаб повинен бути простим. Краще якщо 1 см на графіку відповідає 1; 2; 4; 5; 10; 20... або 0,1; 0,2; 0,4; 0,5... і т.д. Одиницям вимірювальної величини. В протилежному випадку під час нанесення точок на графік прийдеться прово­дити спеціальні підрахунки.

4) Писати числа у кожної масштабної мітки, якщо числа починають зливатися, не слід (див. вісь ординат на рис. 1,а), але наносити їх слід через рівні проміжки. Крім масштабу на координатних осях необхідно вказати буквами відповідну фі­зичну величину і одиницю її вимірювання, а десятковий множник зручніше віднести до одиниці вимірювання (рис. 2).

Неправильно Правильно

а) б)

Рисунок 2 – Масштаб координатної сітки для представлення даних

5) Експериментальні точки обов'язково наносять на гра­фік. Точки, які відносяться до різних залежностей, позначають різними значками (крапкою, кружечком, хрестиком і т.д.). Якщо залежність має явно нелінійний характер, то з'єднувати точки слід «найкращою» плавною кривою (рис. 3).

6) Для правильної побудови графіка крім експеримен­тальних точок корисно вказати похибку у вигляді горизон­тальних і вертикальних відрізків, які рівні величині абсолют­ної похибки. Наприклад, на рис. 4,а експериментальну залеж­ність можна зобразити прямою, так як вона перетинає всі від­різки похибок на відміну від рис. 4,б.

Неправильно Правильно

а) б)

Рисунок 3 – Згладжування даних

а) б)

Рисунок 4 – Побудова графічної залежності за експериментальними даними

Цифрові дані, отримані в лабораторній роботі, заносять в таблиці.

1) Таблиці слід будувати за допомогою лінійки. Кожна таблиця повинна мати заголовок. Заголовок і слово «Таблиця» починають з великої букви.

2) В заголовку таблиці вказують буквене позначення величини і одиниці вимірювання через кому.

3) Ділити заголовки таблиці по діагоналі неприпустимо, також у заголовку не слід писати формули.

4) Писати в таблиці лапки замість цифр і знаків, що повторюються, не допускається.

5) Загальний десятковий множник чисел, що містяться в таблиці, слід винести в заголовок таблиці.

6) Для одиничного значення величини графа не від­водиться. Цю величину можна вказати в примітці до таблиці.