12. Протоколи канального рівня. Протоколи керування доступом. Тактові системи та принципи їх роботи. Основні недоліки.

На сучасному рівні канальний рівень протоколу розділяють на 2 підрівні – керування доступом до фізичного середовища та керування логічним каналом.

Перший з них забезпечує доступ до фізичних з’єднань і залежить від них, другий забезпечує керування логічним каналом і не залежить від фізичного середовища.

Значну частину протоколів цього рівня стандартизувала організація IEEE – міжнародний інститут інженерів електротехніків. Основи сімейство протоколів, що стандартизує роботу каналів, - IEEE – 802.

IEEE 802.2 – визначає процедуру обміну даних на підрівні керування логічним каналом. Він загальний для всіх типів фіз.. зєднань і від хар-к з’єднання не залежить.

IEEE 802.3-02.12 – описують процедури доступу для різних методів доступу та передавання середовища з урахуванням їх особливостей.

Ці стандарти про дубльовані ISO в стандартах ISO 8802-1 – 8802-11

1. Протоколи керування доступом.

Підрівень керування доступом до фізичного середовища - найнижчий для канального рівня. Його головна функція - забезпечення доступу окремих абонентів до передавального середовища таким чином, щоб перепускна здатність каналу зв’язку була використана найбільш ефективно.

Спосіб організації доступу до передавального середовища називається методом доступу. Їх розрізняють за:

• хар-ром фіз..середов. – методи доступу для моноканому та мереж з ретрансляцією

• характером керування – з централізованим, або децентралізованим;

• характером доступу – конкурентні, або з передаванням повноважень.

Тактові системи

Головний принцип їх організації є циклічний розподіл цього часу передачі даних на однакові часові проміжки – такти (або слоти ).

У кожної станції свій слот.

Така система подібна до конвеєра. Тактові системи поділяються на синхронні та асинхронні. У синхронних системах є центральний таймер та лінія синхронізація. В асинхронних системах сигнали синхронізації передаються разом з інформацією.

Недоліки:

• канали виконуються неефективно, наявність пустих слотів через нерівномірність передачі даних, невисока швидкість;

• зменшення ефективності мережі в наслідок збільшення кількості станцій, можливість роботи до 100 станцій.

13. Протоколи канального рівня. Протоколи керування доступом. Системи з методом опитування та централізованим керуванням. Основні недоліки.

На сучасному рівні канальний рівень протоколу розділяють на 2 підрівні – керування доступом до фізичного середовища та керування логічним каналом.

Перший з них забезпечує доступ до фізичних з’єднань і залежить від них, другий забезпечує керування логічним каналом і не залежить від фізичного середовища.

Значну частину протоколів цього рівня стандартизувала організація IEEE – міжнародний інститут інженерів електротехніків. Основи сімейство протоколів, що стандартизує роботу каналів, - IEEE – 802.

IEEE 802.2 – визначає процедуру обміну даних на підрівні керування логічним каналом. Він загальний для всіх типів фіз..зєднань і від хар-ик з’єднання не залежить.

IEEE 802.3-02.12 – описують процедури доступу для різних методів доступу та передавання середовища з урахуванням їх особливостей.

Ці стандарти про дубльовані ISO в стандартах ISO 8802-1 – 8802-11

2. Протоколи керування доступом.

Підрівень керування доступом до фізичного середовища - найнижчий для канального рівня. Його головна функція - забезпечення доступу окремих абонентів до передавального середовища таким чином, щоб перепускна здатність каналу зв’язку була використана найбільш ефективно.

Спосіб організації доступу до передавального середовища називається методом доступу. Їх розрізняють за:

• характером фізичного середовища – методи доступу для моноканому та мереж з ретрансляцією;

• характером керування – з централізованим, або децентралізованим;

• характером доступу – конкурентні, або з передаванням повноважень.

Система з методом опитування і централізованим керування.

Метод опитування виконується у шинних, або ефірних мережах. У цьому випадку один з пристроїв, що приєднані до мережі, вважаються головними і називають контролером мережі. Він керує передаванням. Контролер по черзі опитує приєднані пристрої – надсилає до них кадри. У відповіді вони насилають в мережу, або інформацію, або кадр, що повідомляє про її відсутність. Так контролер по черзі опитує всі пристрої.

Зазвичай такі мережі невеликі – лабораторні, побутові.

Недоліки:

- великий потік керування навіть у випадку, коли інформації для передачі нема. Але натомість постійно контролюється працездатність кожного з приладів.

- надійність мережі визначається надійністю контролера – якщо він вийде з ладу, то вийде з ладу вся мережа.

- існують обмеження на кількість користувачів, чим більше абонентів, тим більше часу необхідно для їх опитування, отже, тим менше пропускна здатність.