25.Етикет має такі особливості:

Етикет – це зовнішнє відображення внутрішньої культури людини, її моральних якостей. Це особлива форма прояву його моральної культури, у якій відображаються увага, повага до інших людей, здатність турбуватися про них.

Етикет – це прийнята у суспільстві естетична форма прояву моральної культури людини, тому що всі види свого спілкування та поведінки людина намагається будувати за “законами краси”, надаючи їм не тільки морального, але й естетичного характеру.

Етикет носить загальний характер, тому що він розповсюджується на всі сфери життя: конкретні правила пропонують, як слід розмовляти, одягатися, вести себе у колективі, сім’ї, суспільних місцях, театрі, на вулиці та ін. Без дотримання етикету неможливі міжособистісні, культурні, ділові, політичні відносини, бо не можна існувати без накладання визначених обмежень на свою поведінку.

Норми етикету носять умовно-осуджуючий характер, характер написаного узгодження про те, що в поведінці людей є загальноприйнятим, а що ні. Ця умовність пояснюється тим, що задача етикету – запропонувати людям такі форми – стереотипи поведінки, які зможуть полегшити їм спілкування та взаєморозуміння.

Етикет несе в собі загальнолюдські норми спілкування, тому їх дотримуються представники не тільки якогось визначеного суспільства, але й всі люди (наприклад, правила ввічливості, привітання, виразу подяки).

Етикет відображає специфічні національні особливості, тому що різні народи вносили в етикет свої поправки та доповнення, пов’язані з традиціями їх особистої культури.

Вимоги етикету не є абсолютними, вони відносні і мають історичний характер; їх дотримання залежить від місця, часу та обставин. Із зміною умов життя, зростанням освіти та культури у суспільстві одні правила змінюються іншими.

Таким чином, етикет – це важлива частина загальнолюдської культури та моралі, які виробляються протягом багатьох століть сукупними зусиллями людей у відповідності з їх уявленнями про добро, справедливість, людяність, красу та порядок.

Людям, для того щоб жити та боротися, ще на зорі становлення людської спільноти, доводилося свої інтереси узгоджувати з іншими, підкоряти їх загальним, вчитися розуміти думки та почуття оточуючих, тобто вміти спілкуватися з іншими людьми. Так виникали прості правила спілкування, які формували звичаї.

26.Суб'єкт-суб'єктна взаємодія в педагогічній діяльності

Вчитель завжди діє як більш освічений, зрілий, відповідальний партнер учня. Ця відмінність виявляється навіть поза межами його професійної ролі. Із психолог о педагогічного погляду абсолютна рівність позицій між ними і небажана, оскільки неминуче призведе до негативних наслідків: панібратського, фамільярного ставлення учнів до вчителя, формування у них завищених, неадекватних самооцінок і рівнів домагань, відсутності поваги до авторитету і життєвого досвіду дорослих.

Статусна, рольова нерівність не заперечує рівності особистісної, оскільки найхарактернішою ознакою суб'єктності є здатність до вільної самореалізації на основі власного вибору. Взаємодіючи з учителем, учень виступає і суб'єктом, і об'єктом педагогічного впливу.

У педагогічному процесі недопустимо маніпулювати учнем, тобто незрілою, недосвідченою людиною, яка ще не знає своїх прав. Учня не можна змусити бути активним, навчити відповідати за свої вчинки і себе загалом, виявляти ініціативу тощо. Вчитель повинен надавати йому можливість самореалізуватися у навчальному процесі, сформувати у собі механізм самоуправління і саморегуляції, актуалізувати потребу в особистісному творенні власних цілей, усвідомленні засобів, дій, рефлексії, самоконтролю.

У кожній педагогічній ситуації рівень об'єктності та суб'єктності різний. У навчальній діяльності виникне чимало моментів, які потребують від учня обмеження активності, підкорення, вміння прийняти свою об'єктність як необхідність, дотримуватися запропонованої вчителем логіки поведінки.

У непростих ситуаціях взаємодії педагогу слід мати на увазі, що довірливе спілкування не можна нав'язати, воно виникає на основі природного бажання іншої людини. Процес особистісної взаємодії повинен розгортатися послідовно, перехід до наступного її етапу відбувається за наявності ознак подолання попередньої стадії. На практиці більшість учителів прагнуть досягти бажаного результату, не фіксуючи особливостей процесу досягнення.

Взаємодія педагога та учня, як правило, проходить такі стадії:

Важливою характеристикою педагогічної діяльності є її продуктивність, яка виявляється на таких рівнях:

Отже, педагог як суб'єкт педагогічної діяльності поєднує в собі індивідуальні, особистісні, суб'єктні властивості, що забезпечує ефективність його діяльності.

27.Процес морально-педагогічного осмислення відношень здійснюється на різних рівнях лише як форма їх регуляції, тобто є своєрідною узагальненою моделлю їх особливого співвідношення або ж добровільного підкорювання одних інтересів іншим. Справа в тому, що протиріччя мають об’єктивний характер і їх реальне вирішення потребує, перш за все, зміни об’єктивних процесів, які їх породжують. До того ж більшість протиріч носять стійкий характер і відтворюються до тих пір, поки існує соціально-педагогічний процес. Такими і є протиріччя між учасниками соціально-педагогічного процесу.

Морально-педагогічна норма полегшує соціальному педагогу осмислення ситуації, вибору потрібного рішення, усуває пошук та дискусії у випадках, коли необхідно діяти швидко, надає впевненості соціальному педагогу в правильності зробленого ним вибору. Регулюючи поведінку соціального педагога, морально-психологічна норма є й засобом управління його поведінкою в інтересах справи.

Морально-педагогічна норма виконує соціально-педагогічну функцію, сприяючи створенню умов, сприятливих для процесу виховання, соціалізації підростаючого покоління, покращенню його організації, спонукає соціального педагога до визначених дій та застерігає від вчинків, які можуть порушити рішення професійних задач. Морально-педагогічна норма є також засобом виховання особистості соціального педагога. Звісною мірою вона спрямовує вибір соціальним педагогом методів та засобів впливу на учнів. Слідування морально-педагогічній нормі заохочує всіх учасників соціально-педагогічного процесу до існуючої системи моралі.

Критерієм соціально-педагогічної етики можна вважати діяльність соціального педагога, спрямовану на покращення виховного процесу. Моральною поведінкою соціального педагога можна вважати, з одного боку, таку поведінку, яка відповідає цілям та змісту виховання, відповідаючи потребам прогресивного розвитку суспільства, а з другого боку – відповідного вимогам найбільшої ефективності всього педагогічного процесу. Ці дві сторони критерію соціально-педагогічної етики пов’язані з двойною системою відповідальності соціального педагога: з одного боку, перед професійною групою (професійна відповідальність), а з другої – як члена професійної групи – перед суспільством (соціальна відповідальність). Ці дві сторони бережуть систему морально-соціально-педагогічних норм від професійної вузькості. Таким чином, можна зробити висновок, що критерієм соціально-педагогічної етики є соціально-педагогічна доцільність вчинку та моральних норм як єдиної системи моралі.

28. Самосвідомість є усвідомленням та оцінюванням людиною своїх знань, фізичних, інтелектуальних і моральних якостей, рис характеру, ідеалів і мотивів поведінки, діяльності, емоційно-вольової сфери тощо.

Моральна самосвідомість педагога - усвідомлення себе як особистості і власних ролі й значення в освітній сфері, суспільній, духовно-моральній діяльності і відносинах людей.

Вона є динамічним історичним утворенням, становлення і розвиток якого відбувалися протягом століть і зазнали впливу соціально-економічних, політичних, моральних відносин освітніх систем. Показник самосвідомості - духовне, моральне зростання вчителя як особистості, яке характеризують структура, рівні та форми. До структурних елементів моральної самосвідомості педагога належать: усвідомлення морального Я, мислення і пам'ять (рухова, сенсорна, довготривала, короткочасна, словесно-логічна, емоційна, образна).

29.Моделі поведінки відображають установки учасників конфлікту на його динаміку і способи вирішення.Конструктивна модель поведінки соціального педагога характеризується наступними особливостями: він відрізняється витримкою і самоволодінням, доброзичливим ставленням до учня; націлений на пошук прийнятного рішення; відкритий і щирий; у спілкуванні лаконічний і небагатослівний; прагне улагодити конфлікт. Прояв цих особливостей свідчить про демократичний стиль спілкування.

При деструктивній моделі поведінки соціальний педагог постійно прагне до розширення і загострення конфлікту; постійно принижує учня, негативно оцінює його особистість; порушує етику спілкування; проявляє підозрілість і недовіру до учня. В основі моделі лежить авторитарний стиль спілкування.

Конформістська модель поведінки соціального педагога в конфлікті відрізняється від попередніх тим, що він проявляє пасивність і схильність до поступок; непослідовний в оцінках, думках, поведінці; легко погоджується з точкою зору учня; уникає гострих питань. Ця модель поведінки відповідає ліберальному стилю спілкування соціального педагога з дітьми.

Етично прийнятною є конструктивна модель поведінки. Деструктивна ж модель не може бути виправданою, тому що вона здатна перетворити конструктивний конфлікт на деструктивний і привести до розриву відносин як на діловому, так і на міжособистісному рівні спілкування. Що стосується конформістської моделі поведінки, то вона сприяє агресивності учня, а іноді й провокує її, тобто за своєю суттю вона є деструктивною, своєю агресивною поведінкою пригнічує ініціативу учня і добивається прийнятного тільки для себе вирішення проблеми, не піклуючись про те, що при цьому відчуває учень. Разом з тим конформістська модель може відігравати і позитивну роль. Якщо суперечності, що викликали конфлікт, мають неістотний характер, то конформістська поведінка призводить до швидкого вирішення такого конфлікту без збитку для вирішення проблеми і не зачіпає інтереси жодної зі сторін.

Якщо конструктивні шляхи виходу з ситуації конфлікту не приводять до досягнення мети, або соціальний педагог прагне психологічно подавити учня, дискредитуючи і принижуючи його в очах тих, що оточують, напруга продовжує посилюватися. Нарешті вона досягає рівня, при якому її ефект вже не сприяє діяльності, спрямованої на досягнення мети, а носить руйнівний характер. Вирішення конфлікту стає неможливим, руйнуються міжособистісні відносини.

Кожен конфлікт складається з певних дій. Його учасники можуть загрожувати, вимагати, просити, створювати коаліції, йти на поступки і здійснювати ще безліч інших дій. При всьому розмаїтті їх можна об'єднати в декілька класів або стратегій. Найчастіше зустрічаються наступні стратегії конфліктної поведінки, що сприяють або перешкоджають швидкому вирішенню конфлікту:

примушення (боротьба, суперництво) – нав’язування вихованцеві переважного для себе рішення;

відхід із ситуації конфлікту (фізичний або психологічний);

поступки – пошук вирішення своїх прагнень, внаслідок чого результат конфлікту стає менш приємним, ніж хотілося б;

компроміс – баланс інтересів соціального педагога і дитини;

співпраця – найбільше урахування інтересів тих, що конфліктують;

бездіяльність – знаходження в ситуації конфлікту, але без всяких дій з його вирішення.

30. Імідж (лат. слово-образ, вид) - цілеспрямовано формований образ, покликаний надавати емоційно-психологічний вплив на кого-небудь з метою створення враження, думки оточуючих про носія створеного іміджу. Позитивно створений імідж є одним з важливих чинників успішної діяльності соціального педагога. Пріоритетними характеристиками для іміджу соціального педагога є: людська привабливість, особиста чарівність, інтелігентність, враження здорового і щасливого людини, позитивний настрій, інтерес до людей, бажання допомогти у вирішенні їхніх проблем, впевненість в собі, оптимізм, розвинене почуття гумору, активність, індивідуальний стиль діяльності та спілкування, відповідальність і сміливість.

Імідж є складним соціально-психологічним явищем, надає первинну інформацію про особистість (манери, вигляд, одяг, самопрезентація), відбиває характерні риси професійної діяльності. Імідж соціального педагога охоплює його соціальний статус та соціальні зв'язки, психологічні особливості та якості. Майбутній учитель створює свій власний позитивний імідж вже у процесі навчання. Так, В.Андрущенко та І.Табачек вважають, що вдосконалення технологій іміджування безпосередньо стосується професійної компетенції майбутніх учителів, оскільки позитивний імідж і здатність до адаптації поряд з рішучістю і є головним ключем до успіху .

Таким чином, імідж сучасного педагога - це вибір моделі поведінки, яка приносить успіх. При цьому необхідним є відповідність моделі поведінки діючому законодавству і правовим нормам; урахування моральних критеріїв (чесність, щирість, доброзичливість); розвиток моральних якостей, удос Робота з формування іміджу соціального працівника нами представляється у вигляді такої моделі: визначення вимог аудиторії, визначення сильних і слабких сторін об'єкта, формування образу і підведення характеристик під вимоги аудиторії, переклад необхідних характеристик об'єкта в вербальну, візуальну і подієву форму, оскільки повідомлення в такому вигляді більш достовірно оцінюються аудиторією. Таким чином, відзначаючи існування значних відмінностей в точності першого враження про одне й те ж людину у різних людей, необхідно ще і ще раз підкреслити, що ця точність пов'язана не тільки з можливостями особи, що виступає в ролі суб'єкта пізнання, а й з особливостями оцінюваного по першому враженню людини. Безперечно, в проявах особистості знаходить вираз її сутність, але щоб дійсно розкрити і зрозуміти цю сутність, треба побачити особистість у всіх її головних зв'язках з дійсністю, тобто у праці, пізнанні та спілкуванні.коналення манери спілкування.