
- •Поняття і особливості мп
- •Предмет і метод мп
- •3) Співвідношення мп з внутр
- •4)Функції мп
- •6) Поняття джерел
- •7) Міжнародний договір
- •8) Допоміжні джерела
- •9) Кодифікація джерел
- •10) Поняття , структура і ознаки норм
- •11) Класифікація мп норм
- •12) Поняття і юрид природа принципів мп
- •14) Принцип незастосування сили або погрози силою
- •15 Принцип територіальної цілісності держав
- •16) Принцип непорушності (недоторканності) державних кордонів
- •17) Принцип мирного вирішення міжнародних спорів
- •18) Принцип невтручання у внутрішні справи
- •19) Принцип поваги прав людини
- •20) Принцип рівноправністі та самовизначення народів і націй
- •21) Принцип міжнародного співробітництва
- •22) Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань
- •23) Поняття , ознаки, і види субєктів мп
- •24) Держава осн субєкт
- •25) Правосубєктність націй і народів, що боряться за самовизначення
- •26) Міжнародні організації
- •27) Поняття, ознаки, форми визнання
- •28) Поняття і види міжнародного правонаступництва
- •29) Поняття і підстави міжнародно-правової відповідальності
- •30) Поняття і види міжнародного правопорушення
- •31) Види і форми відповідальності
- •32 Поняття і види міжнародніх санкцій
14) Принцип незастосування сили або погрози силою
У нормативний зміст принципу незастосування сили включаються:
—заборона окупації території іншої держави з порушенням норм міжнародного права;
—заборона актів репресалій, пов'язаних із застосуванням сили;
надання державою своєї території іншій державі,що використовує її для здійснення агресії проти третьої держави;
організація, підбурювання, надання допомоги абоучасть в актах громадянської війни або терористичнихактах в іншій державі;
організація або заохочення організації збройнихбанд, іррегулярних сил, зокрема найманців, для вторгнення на територію іншої держави.
Порушенням принципу незастосування сили слід також вважати насильницькі дії у відношенні міжнародних демаркаційних ліній і ліній перемир'я, блокаду портів або берегів держави, будь-які насильницькі дії, що перешкоджають народам здійснити законне право на самовизначення, а також ряд інших насильницьких дій.
Статут ООН передбачає (глава VII «Дії у відношенні погрози миру, порушень миру й актів агресії») лише два випадки правомірного застосування збройної сили: із метою самооборони (стаття 51) і за рішенням Ради Безпеки ООН у випадку загрози миру, порушення миру або акту агресії (стаття 42).
Застосування збройної сили в порядку самооборони правомірне тільки в тім випадку, якщо станеться збройний напад на державу. Стаття 51 Статуту ООН прямо виключає застосування збройної сили однією державою проти іншої у разі прийняття останньою заходів економічного або політичного порядку. У подібних ситуаціях, або навіть якщо в наявності загроза нападу, країна може вдатися до відповідних заходів лише при дотриманні принципу домірності.
15 Принцип територіальної цілісності держав
Заключний акт НБСЄ 1975 року містить окреме і найбільше повне формулювання принципу територіальної цілісності держав: «Держави-учасниці будуть поважати територіальну цілісність кожної з держав-учасниць. Відповідно до цого вони будуть утримуватися від будь-яких дій, не сумісних із цілями і принципами Статуту Організації Об'єднаних Націй, проти територіальної цілісності, політичної незалежності або єдності будь-якої держави-учасниці, зокрема, від будь-яких таких дій, що представляють собою застосування сили або загрозу силою. Держави-учасниці будуть рівним чином утримуватися від того, щоб перетворювати територію одна одної в об'єкт військової окупації, або інших прямих або непрямих заходів застосування сили в порушення міжнародного права або в об'єкт придбання за допомогою таких заходів або загрози їх здійснення. Ніяка окупація або придбання такого роду не буде признаватися законною».
16) Принцип непорушності (недоторканності) державних кордонів
Цей принцип уперше був сформульований у Заключному акті НБСЄ 1975 року, що, зокрема, говорить, що «держави-учасниці розглядають як непорушні всі кордони одна одної, так і кордони всіх держав у Європі, і тому вони будуть утримуватися зараз і в майбутньому від будь-яких зазіхань на ці кордони».
Таким чином, основний зміст принципу непорушності кордонів можна звести до трьох елементів:
визнання існуючих кордонів у якості юридичновстановлених відповідно до міжнародного права;
відмова від будь-яких територіальних домаганьна даний момент або в майбутньому;
відмова від будь-яких інших зазіхань на ці кордони.