4)Функції мп

Під функцією міжнародно­го права мають на увазі основні напрями його впливу і взаємодії із соціальним се­редовищем, взаємодію системи міжнародного права, її ком­понентів та елементів з іншими управлінськими системами, їхніми компонентами та елементами.

Виділяють 3 основні:

1) Стабілізуюча

2) Регулююча

3)Охоронна

Також виділяють:

1) соціальні функції міжнародного права (стабілізації, зміцнення й забезпечення відносин між суб'єктами між­народного права);

2) власне юридичні функції (визначення прав та обо­в'язків суб'єктів міжнародного права стосовно один од­ного, встановлення статусу різних категорій суб'єктів, їх правосуб'єктності, зміцнення міжнародного права, міжна­родної законності, міжнародного правопорядку та ін.);

3) функції взаємодії з іншими управлінськими сис­темами, що діють у міжнародній сфері (внутрішньодер­жавним правом, політикою, мораллю, релігією, етикою тощо);

4) функції програмування розвитку міжнародних від­носин та міжнародного права (програмування їхнього роз­витку на перспективу, прогнозування параметрів поведін­ки суб'єктів міжнародного права, передбачення варіантів напрямів розвитку інших систем, з якими взаємодіє між­народне право, тощо);

5) функції інформаційного порядку (забезпечення знаннями про зміст міжнародно-правових актів, вплив на формування міжнародно-правової свідомості та ін.).

5)Система МП

Система МП – Це його внутрішня будова, яка характеризує взаємне спіівідношення складових елемнтів данної галузі ( Загальна та Особлива частина)

Виділяють галузі:

1) Право міжнародних договорів

2) Право міжн організацій

3) Дипломатичне і консульске право

4) Міжнародне економічне право

5) Право міжнародноё безпеки

6) Міжнародне гуманітарне право

7) Міжнародне морське право

8) Міжнародне повітряне та космічне право

9) Міжнародне крим право

10) Право охорони міжн навколишнього середовища

У системі МП окремо виділяють основні принципи МП – основоположні міжнародно-правові норми, що носять універсальний характер і володіють вищою юридичною силою

6) Поняття джерел

Джерелом міжнародного права прийнято вважати форму вираження міжнародно-правової норми.

Деякі учені вважають, що перелік джерел сучасного міжнародного права міститься в ст. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН, прийнятого 26 червня 1945 року. Цей Статут, що є невід'ємною частиною Статуту ООН, виступає в якості міжнародного договору, у якому беруть участь майже всі держави світу.

Відповідно до цього документа до джерел міжнародного права належать'.

а) міжнародні конвенції як загальні, так і спеціальні, що встановлюють правила, точно визнані державами, що сперечаються;

б) міжнародний звичай як доказ загальної практики, визнаної в якості правової норми;

в) загальні принципи права, визнані цивілізованими націями;

г) судові рішення і доктрини, найбільш кваліфікованих фахівців із публічного права різних націй уякості допоміжного засобу для визначення правових норм.

Всі ці джерела міжнародного права в залежності від їхньої обов'язковості розділяють на основні і допоміжні.