
- •Поняття і особливості мп
- •Предмет і метод мп
- •3) Співвідношення мп з внутр
- •4)Функції мп
- •6) Поняття джерел
- •7) Міжнародний договір
- •8) Допоміжні джерела
- •9) Кодифікація джерел
- •10) Поняття , структура і ознаки норм
- •11) Класифікація мп норм
- •12) Поняття і юрид природа принципів мп
- •14) Принцип незастосування сили або погрози силою
- •15 Принцип територіальної цілісності держав
- •16) Принцип непорушності (недоторканності) державних кордонів
- •17) Принцип мирного вирішення міжнародних спорів
- •18) Принцип невтручання у внутрішні справи
- •19) Принцип поваги прав людини
- •20) Принцип рівноправністі та самовизначення народів і націй
- •21) Принцип міжнародного співробітництва
- •22) Принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань
- •23) Поняття , ознаки, і види субєктів мп
- •24) Держава осн субєкт
- •25) Правосубєктність націй і народів, що боряться за самовизначення
- •26) Міжнародні організації
- •27) Поняття, ознаки, форми визнання
- •28) Поняття і види міжнародного правонаступництва
- •29) Поняття і підстави міжнародно-правової відповідальності
- •30) Поняття і види міжнародного правопорушення
- •31) Види і форми відповідальності
- •32 Поняття і види міжнародніх санкцій
Поняття і особливості мп
Міжнародне право — це система юридичних принципів і норм договірного і звичаєвого характеру, що виникають у результаті угод між державами й іншими суб'єктами міжнародного спілкування і регулюючих відносини між ними з метою мирного співіснування.
Основні ознаки міжнародного права:
міжнародне право — це сукупність юридичнихнорм і принципів;
ці норми створюються шляхом фіксованої (договір) або мовчазно вираженої (звичай) угоди між суб'єктами міжнародного права;
ці норми признаються суб'єктами міжнародногоправа в якості юридично обов'язкових;
реалізація норм міжнародного права забезпечується примусом, форми, характер і межі якого визначаються в міждержавних угодах.
Важливою характерною рисою міжнародного права є те, що воно виступає в якості окремої відособленої правової системи зі своїми галузями й інститутами. Таким чином, воно не є галуззю внутрішньодержавного права і не входить у його правову систему.
Характерні особливості міжнародного права
Специфіка міжнародного права визначається такими параметрами:
— особливий спосіб створення норм: у міжнародному праві — самими суб'єктами права (насамперед державами), у внутрішньодержавному праві — законодавчими, виконавчими, а в деяких правових системах — і судовими
органами;
— особливі суб'єкти права: в міжнародному праві — держави, міждержавні організації, народи і нації, що борються за незалежність (держави у стані утворення), державоподібні утворення і лише частково і в суттєво обмеженому обсязі фізичні особи; у внутрішньодержавних правових системах — як правило, фізичні та юридичні особи, органи державної влади й місцевого самоврядування, політичні партії, громадські організації, інші соціальні об'єднання;
— особливі предмети права: в міжнародному праві — відносини між суб'єктами міжнародного права; у внутрішньодержавному праві — відносини між суб'єктами національної системи права, які перебувають у межах юрисдикції конкретної держави;
— особливі об'єкти права: в міжнародному праві — міжнародні відносини, які складаються з приводу певних матеріальних і нематеріальних благ; у національному праві — внутрішньодержавні відносини, які складаються з приводу тих самих благ і благ, що перебувають цілком у межах юрисдикції конкретної держави;
— особлива соціальна сутність права: норми міжнародного права мають загальнодемократичний характер; норми внутрішньодержавного права завжди збігаються із сутністю держави-правотворця (соціалістичні, буржуазні тощо);
— особливий характер побудови системи права: міжнародне право — координаційна система права; внутрішньодержавні системи — субординаційні;
— особливі джерела права: в міжнародному праві — міжнародний договір, міжнародний звичай, рішення міжнародних міждержавних організацій і деякі інші (див. гл. 3); у внутрішньодержавному праві — закони та підзаконні акти;
— особливий порядок застосування примусу для дотримання норм міжнародного права: у міжнародному праві примус здійснюється самими суб'єктами права на індивідуальній чи колективній основі, на основі діючих принципів і норм у межах, зазначених чинними міжнародними договорами і звичаями; у внутрішньодержавному праві примус здійснюється тільки державними органами в межах повноважень, окреслених національним правом.