1. Поняття і особливості мп

Міжнародне право — це система юридичних принципів і норм договірного і звичаєвого характеру, що виникають у результаті угод між державами й іншими суб'єктами міжнародного спілкування і регулюючих відносини між ними з метою мирного співіснування.

Основні ознаки міжнародного права:

• міжнародне право — це сукупність юридичнихнорм і принципів;

• ці норми створюються шляхом фіксованої (договір) або мовчазно вираженої (звичай) угоди між суб'єктами міжнародного права;

• ці норми признаються суб'єктами міжнародногоправа в якості юридично обов'язкових;

• реалізація норм міжнародного права забезпечується примусом, форми, характер і межі якого визначаються в міждержавних угодах.

Важливою характерною рисою міжнародного права є те, що воно виступає в якості окремої відособленої правової системи зі своїми галузями й інститутами. Таким чином, воно не є галуззю внутрішньодержавного права і не входить у його правову систему.

Характерні особливості міжнародного права

Спе­цифіка міжнародного права визначається такими пара­метрами:

— особливий спосіб створення норм: у міжнародному праві — самими суб'єктами права (насамперед держава­ми), у внутрішньодержавному праві — законодавчими, ви­конавчими, а в деяких правових системах — і судовими

органами;

— особливі суб'єкти права: в міжнародному праві — держави, міждержавні організації, народи і нації, що бо­рються за незалежність (держави у стані утворення), державоподібні утворення і лише частково і в суттєво обме­женому обсязі фізичні особи; у внутрішньодержавних правових системах — як правило, фізичні та юридичні особи, органи державної влади й місцевого самоврядуван­ня, політичні партії, громадські організації, інші соціальні об'єднання;

— особливі предмети права: в міжнародному праві — відносини між суб'єктами міжнародного права; у внутрі­шньодержавному праві — відносини між суб'єктами на­ціональної системи права, які перебувають у межах юрис­дикції конкретної держави;

— особливі об'єкти права: в міжнародному праві — міжнародні відносини, які складаються з приводу певних матеріальних і нематеріальних благ; у національному пра­ві — внутрішньодержавні відносини, які складаються з приводу тих самих благ і благ, що перебувають цілком у межах юрисдикції конкретної держави;

— особлива соціальна сутність права: норми міжна­родного права мають загальнодемократичний характер; норми внутрішньодержавного права завжди збігаються із сутністю держави-правотворця (соціалістичні, буржуазні тощо);

— особливий характер побудови системи права: міжнародне право — координаційна система права; внутрішньодержавні системи — субординаційні;

— особливі джерела права: в міжнародному праві — міжнародний договір, міжнародний звичай, рішення між­народних міждержавних організацій і деякі інші (див. гл. 3); у внутрішньодержавному праві — закони та підзаконні акти;

— особливий порядок застосування примусу для дотримання норм міжнародного права: у міжнародному пра­ві примус здійснюється самими суб'єктами права на інди­відуальній чи колективній основі, на основі діючих прин­ципів і норм у межах, зазначених чинними міжнародни­ми договорами і звичаями; у внутрішньодержавному праві примус здійснюється тільки державними органами в ме­жах повноважень, окреслених національним правом.