Тема 8. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства в Україні План семінарського заняття

1. Поняття правового статусу іноземців та осіб без громадянства, його основні принципи.

2. Поняття національного режиму.

3. Права й обов’язки іноземців в Україні.

4. Відповідальність іноземців за правопорушення та захист їх прав.

5. Поняття права притулку.

6. Закон України від 16 квітня 1997 р. «Про внесення змін до Закону України “Про громадянство Ук­раїни”».

Реферати

1. Інститут громадянства за чинним законодавством України.

2. Громадянство дітей.

. 3. Система обов’язків громадян України.

4. Гарантії здійснення прав і свобод громадян України, їх групи

Термінологічний словник

Гарантії прав і обов’язків — засоби й умови, які забезпечують повне і неухильне здійснення суб’єктивних прав і юридичних обов’язків суб’єктів.

Громадянин — особа, яка перебуває у сталих юридичних зв’язках з конкретною державою, що виражається саме в наявності відповідного громадянства.

Громадянство — необмежений у просторі й часі правовий зв’язок особи з конкретною державою, який зумовлює поширення на особу всіх конституційних прав та обов’язків.

Національний режим — вид правового режиму, за яким громадянину або юридичній особі однієї держави надаються на території іншої держави ті самі права, пільги, що їх надає ця держава своїм громадянам або юридичним особам.

Натуралізація — надання державою громадянства іноземцям, які порушили відповідне клопотання про громадянство перед уповноваженим компетентним державним органом.

Омбудсмен — у західних країнах особа, що здійснює парламентський контроль за діяльністю уряду; призначається парламентом і має широкі контрольні повноваження щодо додержання конституційних прав та свобод людини і громадянина. Аналогічна посада існує в Україні — Уповноважений Верховної Ради України з прав людини.

Особа без громадянства (апатрид) — особа, що не має прав громадянства жодної держави.

Оптація — добровільний вибір громадянства при переході території від однієї держави до іншої.

Правовий статус особи — сукупність закріплених у законодавстві прав, свобод, обов’язків громадян та гарантії їх здійснення.

Право притулку — право держави дозволити в’їзд і проживання на своїй території іноземцю, який зазнає утисків на батьківщині за політичну, наукову або релігійну діяльність.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Конституція України. — К.: Феміна, 1996.

Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України»: Закон України від 16 квіт. 1997 р. // Відом. Верхов. Ради України. — 1997. — № 23.

Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 23 груд. 1997 р. // Відом. Верхов. Ради України. — 1998. — № 20.

Про правовий статус іноземців: Закон України від 4 лют. 1994 р. // Відом. Верхов. Ради України. — 1994. — № 23.

Конституційне право України / За ред. В. Ф. Погорілка. — 2-е вид. — К.: Наукова думка, 2000.

Коментар законодавства України про права і свободи людини і громадянина. — К.: Парламентське вид-во, 1999.

Костюченко О. А. Основи конституційного права України. — К.: МАУП, 1999.

Кравченко В. В. Конституційне право України. — К.: Атіка, 2000.

Основи конституційного права України / За ред. В. В. Копєй­чикова. — К.: Юрінком, 2000.

Семінарське заняття № 9. Загальна характеристика органів Української держави

Державна влада — це політичне керівництво суспільством за допомогою спеціальних органів (державного апарату) для реалізації важливих повноважень держави. Причому, державна влада має бути верховенствуючою, повною і єдиною публічною владою в суспільстві, яка здійснюється від імені народу і представляє інтереси всього суспільства. Суть держави і здійснювані нею функції, принцип розподілу влади визначають систему органів Української держави, принципи їх організації та діяльності.

Усі органи Української держави мають такі загальні ознаки:

1. Кожний орган держави є складовою частиною державного апарату і становить єдину систему.

2. Кожний орган держави призначений для здійснення окремих завдань і функцій держави.

3. Кожний орган держави діє від імені держави і наділений державно-владними повноваженнями.

4. Усі органи держави створюються і діють в установленому законом порядку.

5. Органи держави уповноважені приймати рішення в межах їх компетенції, які мають загальнообов’язковий характер і підлягають безумовному виконанню іншими органами, громадянами і посадовими особами.

6. Органи держави наділяються правом у передбачених законом випадках вживати заходи державного примусу.

До системи органів Української держави входять представницькі органи державної влади (Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування). Однак законодавчу владу в Україні здійснює тільки Верховна Рада України, а право приймати закони належить також всеукраїнському референдуму. Особливу роль у системі державних органів України відіграє інститут Президентства. Президент України є главою держави і виступає від її імені.

До органів виконавчої влади відносяться Кабінет Міністрів України та система центральних і місцевих органів виконавчої влади (міністерства, державні комітети, відомства, місцеві державні адміністрації). Судова влада здійснюється системою незалежних судів. До складу судової системи України входять: Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції.