Емоційно-вольова сфера літніх людей
Часто вони забороняють собі відрефлектовувати минуле. Це породжує відчай і апатію, потім психосоматика.
Люди стають дуже образливі на найменші приводи.
Супутник старості – занепокоєність своїм здоров'ям. Часто переживають відчуття ганьби і неповноцінності через залежне становище.
Відчуття заздрості до молодших.
Почуття заздрості і провини можуть призвести до байдужості.
Переважно бояться:
відкритого простору
самотності
немічності
хвороби
смерті
Біля 10% повідомляють про ту чи іншу форму патологічної тривоги. Можна зробити висновок: у частини людей похилого віку починається трансформація афективної сфери у бік негативних емоцій.
Позитивні емоції важливі, бо:
щоб мати смак життя
фіксувати увагу на успіхах, що було добре і що тепер добре.
Переживання самотності літніми людьми
Самотність може бути причиною важких розладів особистості.
Може бути наслідком добровільного усамітнення.
Реальна самотність має подвійний і суперечливий характер:
тяжке переживання від зростаючого розриву з соціальним середовищем; страх наслідків одинокості;
людина сама відгороджується, тому що в такий спосіб захищає стабільність свого світу від вторгнення сторонніх людей; прагнення незалежності.
Стареча самотність, причини:
Втрата близької людини. Чоловіки гірше переносять втрату. Жіночий ж психологічний стан може покращитися.
Розрив з родичами.
Вихід на пенсію, що спричинює певну соціальну ізоляцію.
Протистояти самотності можна якщо:
зберегти самоконтроль
наслідки самотності:
почуття залежності
безпорадності
непричетності до навколишнього світу
сприймання свого віку як ганьби
Якщо самотність стає нестерпною психологічна допомога у:
Соціальному порівнянні
Підвищення особистого самоконтролю (сприяє почуттю власної гідності)
Доступність контактів
Сумісна діяльність (волонтерська діяльність); у всьому світі пізня дорослість займається цим, а не лише студентство; відчуття потрібності
Фізичні чинники
Фізичне здоров'я. Емоційний стан залежить від типу захворювання. Кожне 2 захворювання того віку – психосоматична причина.
Гіпертоніки – злі, вразливі, образливі і недовірливі.
Психічні порушення. Наприклад деменції.
Соціально-демографічні чинники.
Зміна соціального положення – удар.
Групи:
ті хто дуже хоче на пенсію
ті, хто дуже бояться виходу на пенсію; прикладають усі зусилля щоб продовжити працювати;
байдужі, бо давно вже не працюють з віддачею
Етапи виходу на пенсію:
Зменшення кількості обов’язків (керований чи ні процес)
Планування діяльності на пенсії
Життя після виходу на пенсію (охоплює хвилювання через відсутність соціального запиту)
Вихід на пенсію суттєво трансформує мотиваційно-потребову сферу людину і в кінцевому етапі визначає задоволеність чи ні життям. Саме тому цей період вченими називається кризовим
Сімейне положення
75% чол. І 35% жінок перебувають у шлюбі в тому віці.
Стать андрогінізм обо статей
Психологічні чинники благополуччя
Позитивне функціонування досяг в результі соціальної інтеграції (людина зберігає значимі для неї ролі, соціальні орієнтивні і референтні групи.
Соціальне порівняння
Екоінтеграція.
Більш задоволені ті, чия проекція часова не виражена на минуле але так само немає стійких планів на майбутнє.
Сьогодення приймається такими людьми без будь-яких умов.
Для задоволеності життям потрібно визначити нову життєву стратегію (сприймати все таким яке воно є), задоволеність життям визначається активним способом життя і відсутності переживання самотності.
У старості можна бути так ж щасливим у молодості. Нерідко саме в похилому віці стає вперше задоволеною собою і оточуючими. У молодих позитивне переживання на майбутнє, у старших – на теперішнє.
5.04.13
Типології особистості в старості
Типологія Бромлей. Дослідила чоловіків пенсіонерів і виокремила 5 типів пристосування людини до старості:
конструктивний тип. Врівноважені і спокійні, задоволені емоційними контактами з оточуючими, критичними до себе, толерантні, мають почуття гумору. Висока самооцінка, будують плани на майбутнє, розраховують на допомогу оточуючих, їх емоції позитивно забарвлені, не виявляють ні агресії ні пригніченості. Підстави що не пережили особливих травм і потрясінь. Старість сприймають як неминучий факт, смерть це природнє явище.
Залежний. Вони добре інтегровані в середовище, однак пасивні і покладаються не на себе, а на інших. Залежність в підкорені або шлюбному партнеру або своїй дорослій дитині. Не мають високих життєвих прагнень і легко залишили професійну діяльність. Безпеку і гармонію гарантує сім*я. Не страждають від стресів, неврівноваженостей. Вихід на пенсію – як вивільнення.
Захисний тип. Самодостатні, надмірно емоційно стриманих людей. Неохоче приймають допомогу з боку інших, вирізняються прямолінійністю у вчинках, є комформні, не люблять говорити про свої проблеми. Вони захоплені своєю професією. Бояться смерті, маскують безпорадність показовою зовнішньою активністю
Агресивно-звинувачувальний тип, притаманний «розгніваним старим». Агресивні, недовірливі, запальні, до всіх маса претензій. Це протест проти старості і немічності. Заздрять молодим. Навколишня дійсність оцінюється неадекватно, виходити на пенсію не хочуть. Не приймають свою старість, бояться. Як правило це люди які по життю мали багато стресів і невдач.
Самозвинувачувальний. Не хочуть згадувати про минулі невдачі і труднощі, витісняють це. Свій гнів і ненависть спрямовують на себе. Пасивно сприймають удари долі. Незадоволена потреба в любові і співчутті. Безініціативні, самотні і песимістичні. Смерть для них – вивільнення від страждань.
Нойгарден запропонував подібну типологію, виявив 4 типи особистості:
інтегрований тип. До них можна віднести реорганізаторів, тобто таких які могли компенсувати свої незадоволені потреби. До цього типу також відносяться фокусовані люди. Їхні заняття обмежують невеликим набором дій високої сплачуваності. Вільні – це особи які вибирають заняття, які не потребують високої відповідальності
захисний тип. Вважають, що підтримуючи високий рівень активності вони можуть відтермінувати старіння. Задоволеність життям дещо менша.
пасивно-залежний. Або шукають допомогу інших, або відмовляються від взаємодії з іншими.
Деструктивний тип. У цих людей були серйозні проблеми в житті, вони не поводили себе нормативно.
Кон критерієм для соціально-психологічних типів старості вважає спрямованість діяльності людини:
Активна творча старість
Старість з доброю соціально-психологічною пристосованістю. Енергія старіючої людини спрямована на підпорядкованість власного життя. На добробут, на відпочинок, самоосвіта .
Жіночий тип старіння. Зусилля людини спрямовані на сім*ю. Весь час незадоволена бо не може все зробити ідеально.
Чоловічий тип старіння. Життя наповнюється турботою про своє здоров'я. Людина надає надмірного значення своїм уявним або реальним хворобам.
Це психологічно благополучні типи старіння.
Негативні типи:
буркотливі типи людей, незадоволених всім окрім себе
розчаровані у собі і власному житті. Звинувачують лише у собі.
Типологія Гіззе виокремлено три типи старих:
негативісти. Заперечують наявність яких не будь ознак старості
екстраверти. Визнають що старість наступила однак приходять до цього за рахунок зовнішнього джерела інфи
інтроверти. Процес старіння переживається важко, спрямовуються на своє минуле, прагнуть спокою.
Типи старіння:
Безконфліктне адаптивне старіння (продуктивне). Активне ставлення до життя. Цьому сприяють самоактуалізація, орієнтація на творчість, тощо. Відбувається двома шляхами:
прометейський. Життя є неперервною боротьбою (в старості боротьба за своє здоров'я
продуктивно-автономне – людина має позитивний Я-образ орієнтований на високі досягнення, вона самостійна і критична. Наприклад К. Роджерс.
Конфліктне дизадаптивне старіння (непродуктивне). Ті люди, які не змогли розвинути в собі якості автономії і ініціативи. Я-образ сформувався під тиском оточуючих і обставин. Виникають новоутворення які не відповідають віку. Наприклад, самовпевненість (життя в ілюзіях).
Понеділок 12-00 ГЕРОНТОПСИХОЛОГІЯ семінар і модуль
12.04.13